Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2892/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2022 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 14.11.2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10 січня 2023 року,
Заступник начальника СВ ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Своє клопотання обґрунтувала тим, що 12.11.2022, близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився у своєму будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , де разом із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вживали алкогольні напої. На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 з метою протиправного заподіяння смерті потерпілому, наніс 1 удар ножем ОСОБА_10 в область живота з правої сторони, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної стінки з пошкодженням селезінки, умисно вбивши таким чином ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтовано підозрюється в умисному вбивстві, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Відомості про дане кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115КК України внесені 12.11.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060420000318.
12.11.2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст.208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: рапортом оперуповноваженого від 12.11.2022 p., протоколом огляду місця події від 12.11.2022 p.; лікарським свідоцтвом про смерть від 12.11.2022 p., протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 12.11.2022 p.: повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 12.11.2022 p.: протоколами допиту свідків; іншими матеріалами кримінального провадження.
У ході здійснення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вказане підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_7 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, а також враховуючи вік, стан здоров'я підозрюваного, дозволяють останньому переховуватись від органів досудового розслідування та, в подальшому, від суду.
Слідчий вказує, що у разі застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного із ізоляцією, останній може знищити, сховати або спотворити будь - які із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Вказує, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , обов'язків, тому виникла необхідність у зверненні до суду з клопотання про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 14.11.2022 року клопотання слідчого задоволено.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк дії ухвали до 10 січня 2023 року включно.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що ОСОБА_7 , не працює, джерела доходів немає, має нестійкі соціальні зв'язки, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на від 7 до 15 років, раніше не судимий.
Зазначив, що існують ризики, передбачені п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказує прокурор та слідчий, не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою змінити підозрюваному ОСОБА_7 обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишити житло в нічний період доби, а саме з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. із встановленням відповідних обов'язків.
Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що слідчим суддею обраний найсуворіший вид запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою.
Вважає, що слідчим та прокурором належним чипом не доведено існування ризиків у цьому проваджені, а матеріали провадження не містять відомостей, які б підтверджували що вони є такими, що об'єктивно існують та продовжують існувати й на цей час.
Зазначає, що прокурором у судовому засіданні не було доведено, що менш суворий запобіжний захід не достатній для запобігання ризикам, передбачених ст.176 КПК України.
Посилається на те, що слідчим суддею не враховано те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, його сталі соціальні зв'язки (проживає з цивільною дружиною, матір'ю та братом), з огляду на що заявлені прокурором та встановлені судом ризики, є такими, що не підтверджують існування ризиків, а фактично єдиною підставою для застосування запобіжного заходу є тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину та очікуваного покарання, що згідно з практикою ЄСПЛ, є неприпустимим.
Також слідчим суддею не враховано, що підозрюваний хворіє на підвищений тиск, який має наслідком втрачання свідомості, а застосування такого суворого запобіжного заходу призведе до відсутності можливості здійснювати належний медичний огляд, а тому вважає, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 пояснив, що вину у інкримінованому йому злочині визнає та співпрацює з органами досудового розслідування та вважає, що до нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи клопотання слідчого та застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано виходив з доведеності підстав для застосування саме такого запобіжного заходу у зв'язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя повно дослідив обставини кримінального провадження, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.
З журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи перевірялись судом при його розгляді. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 , вислухана думка прокурора та захисника, а також з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Зокрема, обґрунтовано послався, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням підозрюваного під вартою, є підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, які мешкають в одному населеному пункті та може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.178 КПК України слідчий суддя врахував вагомість наявних в матеріалах кримінального провадження доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, за яким передбачено позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що підозрюваний визнає вину в інкримінованому злочині, має постійне місце проживання, що забезпечить його процесуальну поведінку, висновків суду не спростовують та не переважають над наявністю існуючих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, враховуючи, що інкримінований ОСОБА_7 злочин вчинено в його будинку.
На думку колегії суддів, наявність постійного місця проживання неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні, суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винним, на думку колегії суддів, свідчать про існування на час постановлення ухвали обґрунтованих підстав для висновку про існування не абстрактних, а конкретних ризиків можливості переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а відповідно неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, при прийнятті оскаржуваного рішення перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні. Дослідивши та оцінивши усі обставини вказаного кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку, що кожен із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Таким чином, суд у відповідності з вимогами ст.194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , даних про його особу, при відсутності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не враховано, що підозрюваний хворіє на підвищений тиск, який має наслідком втрачання свідомості, а застосування такого суворого запобіжного заходу призведе до відсутності можливості здійснювати належний медичний огляд, апеляційний суд визнає безпідставними та такими, що не спростовують висновки слідчого судді. Крім того вказаний довід був предметом розгляду слідчого судді, який зазначив, що захисником не надано відповідних документів на підтвердження вказаних обставин. Не надано таких документів і апеляційному суду.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що при постановленні оскаржуваної ухвали були допущені порушення норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для її скасування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 14.11.2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10 січня 2023 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: