Справа № 158/447/21 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.
Провадження № 22-ц/802/158/22 Категорія: 53 Доповідач: Федонюк С. Ю.
14 грудня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В.В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" про розстрочення виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" про відшкодування моральної та майнової шкоди, за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 грудня 2021 року,
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» звернулося до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.06.2021 року в частині стягнення моральної шкоди у сумі 550000 грн на користь позивача ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.06.2021 року позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди з відповідача задоволено частково та ухвалено стягнути на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 550000 гривень. Постановою Волинського апеляційного суду від 28.10.2021 року рішення в частині стягнення моральної шкоди залишено без змін.
Відповідач звертає увагу суду, що у ТОВ «Українські лінії» наявні обставини, що істотно ускладнюють виконання вищевказаного рішення місцевого суду одразу та у повному обсязі, оскільки через запровадження карантинних обмежень у зв'язку з пандемією товариство як компанія-перевізник зазнала вкрай негативних наслідків у фінансовому плані, втративши основну частину заробітку від діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів; дохід від діяльності в порівнянні з попередніми роками зменшився у 2,2 рази. Разом з тим, просить врахувати, що окрім рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.06.2021 року в частині стягнення моральної шкоди, на виконанні перебувають рішення чотирьох інших судів, де загальний розмір моральної шкоди сягає 4400000,00 гривень. Враховуючи погіршення економічного стану компанії та той факт, що виконання рішення суду одразу та у повному обсязі на даній стадії може завдати вкрай негативних наслідків у подальшій фінансовій діяльності перевізника, у відповідності до вимог ст.435 ЦПК України, просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення моральної шкоди у відповідності до графіка внесення платежів, указаного в заяві.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 грудня 2021 року заяву про розстрочення виконання рішення суду задоволено.
Розстрочено виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.06.2021 року у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень на десять місяців рівними частинами по 50 000 грн щомісяця до 01.10.2022 року включно.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лінії» про розстрочення виконання судового рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що складне матеріальне становище (відсутність достатніх коштів) не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду. Позивач вказувала на те, що вона має намір придбати нерухомість ближче до місця поховання сина, тому виплати частинами унеможливлять втілити в реальність такий намір. Просила врахувати, що у порівнянні з іншими потерпілими (за вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26.07.2019 року), на її користь ухвалено рішення про стягнення моральної шкоди в найменшому розмірі. Саме з таких підстав вважає, що компанія першочергово повинна виплатити їй повну суму моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Українські лінії" покликається на законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду даної справи.
Від представника апелянта ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивачки та її представника, апеляційну скаргу підтримують та просять її задовольнити.
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду мотивована тим, що суд може відстрочити чи розстрочити виконання рішення у виняткових випадках, за наявності обставин, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Заявником доведено наявність виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду, з наявністю яких ст. 435 ЦПК України пов'язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення. На даний час рішення набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню, тому суд дійшов до висновків, що вимоги заяви є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.06.2021 року позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Ухвалено стягнути в користь останньої з ТОВ «Українські лінії» 550000 гривень моральної шкоди.
Постановою Волинського апеляційного суду від 28.10.2021 року рішення в частині стягнення моральної шкоди залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ТОВ "Українські лінії" залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду від 16 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року залишено без змін.
На день розгляду заяви щодо розстрочення виконання рішення вищевказане рішення місцевого суду набрало законної сили.
Заявник просить розстрочити виконання рішення рівними частинами на десять місяців, виходячи із його скрутного матеріального становища. ТОВ «Українські лінії» посилається на впровадження на території України обмежень та заборон у зв'язку з протиепідемічними заходами з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAVS-CoV-2, які призводять до збиткової діяльності та порушення фінансової стабільності ТОВ «Українські лінії». Вказане позбавляє підприємство можливості у повному об'ємі виконувати свої обов'язки та отримувати стабільні прибутки від здійснення господарської діяльності. Режим надзвичайної ситуації, спричинений коронавірусом SARS-Co-V-2, є надзвичайною подією, яка унеможливлює здійснення господарської діяльності у звичайному режимі, що свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання відповідачем рішення суду. Також заявником вказано, що звернення із заявою про розстрочення виконання рішення суду не є спробою уникнення від відповідальності, а навпаки, націлене на організацію та створення умов для подальшого повного виконання судового рішення та покращення власного фінансового стану, оскільки підприємство має й інші грошові зобов'язання, зокрема, виконання інших рішень в частині виплати моральної, матеріальної шкоди у цивільних справах за вказаною подією 16.12.2018 року на загальну суму 4400000,00 гривень.
До заяви про розстрочення виконання рішення заявником подано звіти про фінансовий стан підприємства, звіти про фінансові результати та податкові декларації на прибуток підприємства за попередні роки, відповідно до яких вбачається, що дохід від господарської діяльності у порівнянні з минулим роком зменшився в 2,2 рази (а.с.93-102); штатна чисельність працівників вказаного підприємства скоротилась на 157 працівників, що стверджується копією довідки №27 від 17.03.2021 року та наказу №26/16/1 від 30.04.2020 року (а.с. 104-112); кількість рейсів знизилась до п'яти (станом на 2020 рік - 23) (а.с. 113).
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України “Про виконавче провадження” є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, має намір виконати рішення суду, а обставини, наведені в заяві про розстрочення виконання рішення суду, обґрунтовані та є такими, що дійсно ускладнюють для боржника виконання судового рішення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не є способом уникнення відповідачем відповідальності, а, навпаки, створює чіткі умови для подальшого виконання рішення суду як перед стягувачем, так і перед боржником. В даному випадку судом першої інстанції були враховані інтереси обох сторін, а тому розстрочення виконання рішення надасть боржнику можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача.
За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, які підтверджують ускладнення виконання рішення суду відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для відстрочення виконання рішення суду у вищевказаній справі.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для відмови у задоволенні заяви, а зводяться до тлумачення діючого законодавства та незгоди з ухвалою суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_3 , подану її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 грудня 2021 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.
Головуючий
Судді