Справа № 713/1044/22
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОКІН А.Л.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
14 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, третя особа - інспектор з паркування Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради Казимір Ольга Михайлівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення у сфері забезпечення безпечик дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернулась до Вижницького районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради, третя особа - інспектор з паркування Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради Казимір Ольга Михайлівна про скасування постанови серії СЕ №0034331 від 26.05.2022 року про накладення адміністративного стягнення за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії СЕ №0034331 від 26.05.2022 року, про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП - скасовано, провадження у справі - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати пов"язані з розглядом справи в суді в сумі 6496,20 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У зв"язку з неявкою сторін у судове засідання, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.
Судом встановлено, що постановою серії СЕ №0034331 від 26.05.2022 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення вимог ч.3 ст. 122 КУпАП.
Зокрема, згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , 11.04.2022р. о 13:57 год. в м.Чернівці по вул. М.Емінеску,1 керуючи автомобілем марки «Вольксваген» н/з НОМЕР_1 здійснила зупинку на перехресті. У постанові зазначено, що її можна перевірити за посиланням https://carp.cv.ua/.
При перевірці за вказаним посиланням було встановлено, що в дійсності автомобіль, який порушив ПДР та відносно якого мало бути складено вказану постанову має номерний знак НОМЕР_2 , та саме фото з автомобілем дійсно відображено за вказаним посланням. А не з автомобілем за номерним знаком НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила, що вважає постанову серії СЕ №0034331 від 26.05.2022 року незаконною, оскільки нею не вчинено правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, в матеріалах справи відсутні жодні докази його вини. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача та скасування оскаржуваної постанови, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови.
Що стосується відшкодування на користь позивача судових витрат, пов"язаних з розглядом справи, суд прийняв рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 , 6496,20 грн., з яких, 496,20 грн. сплаченого при зверненні до суду судового збору та 6000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, при цьому частково не погоджується з розміром відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в резолютивній частині виходячи з наступного.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р.№1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність, за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Для підтвердження даних, зазначених у оскаржуваній постанові, судом перевірено наявність доказів про вчинення ОСОБА_1 порушення, яке вказано в постанові, за посиланням, що зазначено в самій постанові https://carp.cv.ua/ та встановлено, що в дійсності автомобіль, який порушив ПДР та відносно водія якого було складено вказану постанову має номерний знак НОМЕР_2 , та саме фото з вказаним автомобілем дійсно відображено за вказаним посланням. Разом з тим, в оскаржуваній постанові, зазначено, що порушення правил дорожнього руху було вчинено водієм на автомобілі за номерним знаком НОМЕР_1 .
Інших доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем вказаних в постанові відповідачем не надано та судом не встановлено.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, сама по собі постанова про притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Отже, судовим розглядом підтверджено, що оскаржувана постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення та без встановлення дійсних обставин справи.
Тому, беручи до уваги наведене вище, колегія суддів враховує, що згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення серії СЕ №0034331 від 26.05.2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та у відзиві на позов, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Як свідчать матеріали справи, позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив про неспівмірність витрат. Зокрема, вказав на те, що справу віднесено до справ незначної складності, понесені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу, витраченого адвокатом на надання юридичних послуг є завищеними, а тому не підлягають задоволенню.
Дослідивши надані адвокатом Ткач Валентиною Василівною докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, а також доводи відповідача щодо не співмірності таких витрат, суд виходить з наступного.
Так, згідно з описом робіт (наданих послуг) за договором № 125 від 10.06.2022 року про надання професійної правничої допомоги адвокатом Ткач Валентиною Василівною були проведені такі роботи: консультація та вивчення матеріалів для складання позову до суду - 2000,00 грн. ( 2 години); представництво в суді - 1000,00 грн. ( 1 засідання); підготовка позову - 4000,00 грн. ( 4 години).
Оскільки представник позивача не приймала участь в судових засіданнях у даній справі, тому суд першої інстанції розмір витрат на правову допомогу зменшив на 1000 грн. При цьому дійшов висновку про обгрунтованість вартість гонорару адвоката Ткач В.В. в розмірі 6000,00 грн., а саме 2000 грн. за 2 години консультацій, та вартість 4000 грн. за 4 години складання позову на 9 сторінках.
У цій справі, колегія суддів при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам співмірності в розмірі 6000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Так, з розрахунку наданих адвокатом послуг, загальна їх вартість становить 5000,00 грн., що на думку колегії суддів не є неспівмірним складності справи, витраченого адвокатом часу та об'єму наданих послуг.
Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесено до обсягу складних справ.
Також, слід вказати, що предметом даної справи є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн., що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності.
Колегія суддів також зважує на те, що відповідач у апеляційній скарзі заперечує розмір відшкодованої позивачу правової допомоги, посилаючись на її неспівмірність зі складністю даної справи.
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 1000 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2022 року в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради задовольнити частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2022 року змінити, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради до 1000 (однієї) гривень.
В іншій частині рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.