Справа № 560/4584/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
12 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в березні 2022 позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
03 листопада 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований Новоушицькою районною державною адміністрацією Хмельницької області, як фізична особа-підприємець 31.10.2014, про що зроблено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР за №26620000000002091, основний вид економічної діяльності 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
В зв'язку з надходженням 05.06.2018 відомостей від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, відповідачем прийнято наказ від 08.10.2021 №2904-П про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Вказана перевірка була проведена посадовими особами відповідача у період з 28.10.2021 по 29.10.2021.
За результатами проведеної перевірки, посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області складено акт від 05.11.2021 №788/22-01-07-16/2739107731 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 05.06.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 31.10.2014 по 05.06.2018.
Вказаною перевіркою зафіксовано порушення позивачем:
- п.44. 1 ст. 44, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 13010,89 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 9629,95 грн, за 2018 рік в сумі 3380,94 грн;
- п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" п. 44.1 ст. 44, п. 177.1, 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір на суму 1084,25 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 802,50 грн, за 2018 рік на суму 281,75 грн;
- п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 14090,99 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 3381,20 грн, за 2016 рік на суму 3797,64 грн, за 2017 рік на суму 4454,97 грн, за 2018 рік на суму 2457,18 грн;
- п. 177.11 ст. 177 ПК України, в результаті чого не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік;
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, п. 2 розд. ІІІ наказу Мінфіну "Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.04.2015 №435, в результаті чого не подано звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 та за 2018 роки;
- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, в результаті чого до перевірки не надано первинних документів, пов'язаних із визначенням доходів та витрат при перебуванні на загальній системі оподаткування.
За результатами перевірки, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 10.12.2020 винесені:
- податкове повідомлення-рішення №0139190716 від 10.12.2021 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на суму 14 311,98 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0139260716 від 10.12.2021 штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на суму 340,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0139240716 від 10.12.2021 військовий збір на суму 1192,68 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0139280716 від 10.12.2021 адміністративний штраф на суму 1020 грн;
- рішення №0139160716 від 10.12.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом, або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску та 6108,56 грн штрафних санкцій;
- рішення №0139170716 від 10.12.2021 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 340 грн;
- вимогу про сплату боргу №0139150716 від 10.12.2021 на суму 14090,99 грн.
Позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлявся запит №22713/Д/22-01-01-33 від 14.07.2020 про надання пояснень та документальних підтверджень, а саме: книги обліку доходів і витрат, видаткових накладних, чеків, квитанцій, актів виконаних робіт (наданих послуг), прибуткових та видаткових касових ордерів, товарно-транспортних накладних рахунків, договорів, довідок про стан дебіторсько-кредиторської заборгованості, залишків ТМЦ, інших документів, які підтверджують дохідну та витратну частину.
На дату завершення перевірки ОСОБА_1 не надано первинних документів, які підтверджують правомірність формування у 2017 році витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів в загальній сумі 58 748,58 грн.
Висновки позивача про протиправність оскаржуваних рішень відповідача ґрунтуються на твердженнях про те, що податкова документальна позапланова невиїзна перевірка в листопаді 2021 року, яка вказана у податкових повідомленнях-рішеннях, проводилась без відома позивача та без його участі. Наказ на проведення перевірки на адресу позивача не надходив і вручений не був. Про час та місце проведення перевірки та сам факт проведення перевірки позивач обізнаний не був.
У зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в пункті 78.1 статті 78 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Пунктом 78.4. статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Порядок та особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 ПК України.
Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов'язковим зазначенням таких фактів у запиті;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;
5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов'язань, передбачених таким міжнародним договором;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, та документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Згідно з п.42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
В ході судового розгляду, представником відповідача до матеріалів справи додано докази, що свідчать про дотримання вищевказаного порядку проведення перевірки, а також належного повідомлення позивача про проведення перевірки та витребування у нього документів відповідно до належним чином надісланого позивачеві запиту №22713/Д/22-01-01-33 від 14.07.2020 про надання пояснень та документальних підтверджень.
Слід зауважити, що обов'язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року по справі №520/8681/18.
Стосовно дотримання контролюючим органом статті 102 ПК України при визначенні грошових зобов'язань під час проведення перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
У зв'язку з вищевикладеним, визначення грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування та військового збору за результатами річного декларування, в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , здійснювалось за період з 01.01.2017 по 05.06.2018.
Таким чином твердження апелянта про порушення контролюючим органом строку давності, визначеного ст. 102 ПК України є хибним.
Даючи оцінку доводам апелянта щодо протиправності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.12.2021 №0139260716, колегія суддів зазначає слідуюче.
Підпунктом 177.1 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Оскільки державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням проведена 05.06.2018, а після подачі заяви на припинення підприємницької діяльності позивачем до контролюючого органу не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік в термін до 05.05.2018, податкове повідомлення-рішення від 10.12.2021 №0139260716 є правомірним та таким, що винесене як наслідок порушення позивачем п. 177.11 ст. 177 ПК України.
Аналізуючи доводи апелянта щодо протиправності дій Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 10.12.2021 №0139260716, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ч. 8 ст. 19 ГК України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (п. 44.3 ст. 44 ПК України).
Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.12.2021 №0139280716.
Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 10.12.2021 №0139190716, №0139240716, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, у своїй господарській діяльності ОСОБА_1 використовував реєстратор розрахункових операцій MINI-T 400ME, заводський номер НОМЕР_2 , дата реєстрації РРО в податковому органі - 01.12.2014, фіскальний №3000000390.
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлявся запит №22713/Д/22-01-33-02-10 від 14.07.2020 про надання пояснень та документальних підтверджень. Однак, на дату завершення перевірки, позивачем не надано первинних документів, які підтверджують правомірність формування у 2017 році витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів в загальній сумі 58 748,58 грн.
Перевіркою враховано, що пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України ОСОБА_1 у 2017 році до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів мав право віднести витрати в загальній сумі 2059 грн, в т.ч.: сплату єдиного внеску в сумі 1309 грн та плату за ліцензії в сумі 750 грн.
В порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, позивачем завищено у 2017 році витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів в загальній сумі 56 6889,58 грн (58 748,58 грн - 2 059 грн), в результаті не підтвердження їх документально.
Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік позивачем не подано. Згідно бази даних ДПС України "Виторги РРО" без врахування акцизного податку з реалізованих товарів загальний оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької діяльності складає 32151,35 грн.
В порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, позивачем занижено у 2018 році витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів в загальній сумі 13 368,00 грн, в результаті не подання звітності. Таким чином, у періодах з 01.01.2017 по 05.06.2018 позивачем завищено витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів на загальну суму 43 321,58 грн.
За період з 01.01.2017 по 05.06.2018 позивачем задекларовано чистий оподатковуваний дохід в сумі 5150,00 грн.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
В порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 177.1, 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, позивачем занижений чистий оподатковуваний дохід в загальній сумі 72283,08 грн, в. тому числі за 2017 рік на суму 53499,73 грн, за 2018 рік на суму 18783,35 грн, в результаті заниження загального оподатковуваного доходу на загальну суму 28961,50 грн та завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів на загальну суму 43321,58 грн.
За період з 01.01.2017 по 05.06.2018 позивачем задекларований податок на доходи фізичних осіб в сумі 927 грн. Перевіркою правильності визначення податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету встановлено його заниження на суму 13010,89 грн, в тому числі в 2017 році в сумі 9629,95 грн, в 2018 році в сумі 3380,94 грн.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Таким чином колегія суддів вважає, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 13010,89 грн, в тому числі в 2017 році в сумі 9629,95 грн, в 2018 році 3380,94 грн, в результаті заниження чистого оподатковуваного доходу в загальній сумі 72283,08 грн.
Відповідно до п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України до набрання чинності рішенням Верховної ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Враховуючи вищевикладене, позивачем порушено вищевказані норми податкового законодавства, а саме занижений чистий оподатковуваний дохід в загальній сумі 72283,08 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 53499,73 грн, за 2018 рік на суму 18783,35 грн, в результаті чого не нарахований військовий збір всього на суму 1084,25 грн, в тому числі за 2017 рік на 802,50 грн, за 2018 рік на 281,75 грн.
Щодо правомірності винесених відповідачем: вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.12.2021 №0139150716 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.12.2021 №0139160716, а також рішення №0139170716 від 10.12.2021 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", колегія суддів зазначає слідцюче.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний: подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435 (далі - Наказ №435) ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Пунктом 9 розд. ІІІ Наказу №435 визначено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у пункті 2 цього розділу, такі особи зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Проте, в порушення вищевказаних вимог, ОСОБА_1 не подано звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 та за 2018 року.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, дії відповідача у даних правовідносинах є правомірними у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.