Справа № 761/5251/22 Суддя (судді) першої інстанції: Пономаренко Н.В.
13 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А. Б., Грибан І.О.
за участю секретаря: Рожок В. В.
позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати постанови №№2060, 2061, 2062, 2063, 2064, 2065, 2066, 2067, 2068, 2069, 2070, 2071, 2072 про накладення адміністративного стягнення, винесені адміністративною комісією Київської міської державної адміністрації 30 серпня 2021 року відносно ОСОБА_1 , та закрити відповідні справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення повернуто позивачу з підстав пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що строк на звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки даний позов подано ним повторно, після оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про повернення позовної заяви.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що доводи наведені позивачем у позовній заяві не свідчать про існування поважних причин пропуску строку на звернення до суду.
Колегія суддів підтримує таку позицію суду першої інстанції зважаючи на таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в його ухвалі від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19 (адміністративне провадження № К/9901/3023/20).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 123 КАС України, відповідно до частин першої та другої встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вбачається із змісту заявленого позову, обґрунтовуючи поважність пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що вперше звернувся до суду з даним позовом ще 08.09.2021 року, однак ухвалою цього суду від 10 вересня 2021 року у справі № 761/32558/21 позов було залишено без руху, а 21 вересня 2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва позов повернуто позивачу.
В подальшому, вказану ухвалу суду позивачем оскаржено до суду першої інстанції, однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 року апеляційну каргу залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва залишено без змін.
Апелянт вказує, що в подальшому вказані рішення судів ним оскаржено до суду касаційної інстанції, однак ухвалою Верховного Суду від 15.02.2022 відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою. Вказану ухвалу ним не отримано, однак ознайомився з такою 15.02.2022 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, після чого одразу подав даний позов
Колегія суддів критично оцінює такі доводи позивача, оскільки приписами статті 255 КАС України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду, за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанов, закриття провадження у справі ухвалена судом 16 листопада 2021 року.
В матеріалах даної адміністративної справи відсутні докази вручення позивачу копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 в справі № 761/32558/21, однак, відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 19.01.2022, касаційна скарга від позивача надійшла до суду 29 грудня 2021 року.
Відтак, станом на 29 грудня 2021 року позивач був достеменно обізнаний, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року, якою повернуто первинний позов набрала законної сили.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскарження рішення суду до суду касаційної інстанції не зупиняє виконання такого рішення, а тому, міркування позивача, що постановлення Верховним Судом ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження та ознайомлення позивача з такою лише 15.12.2022 року може свідчити про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19) зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, положення «повинна» (яке міститься у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України) слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Схожий висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 08.04.2020 у справі № 140/2513/19 (адміністративне провадження № К/9901/4012/20).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18.10.2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України" визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Зазначені висновки Європейського суду з прав людини використовуються і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у його постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19).
З огляду на викладене, та враховуючи, що даний позов подано суду першої інстанції лише 15.02.2022, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строків звернення до суду, зазначених вище, та відсутність поважних причин пропуску цих строків.
Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
У відповідності до ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
У відповідності до ч. 3 ст. 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права підсудності даної справи судам адміністративної юрисдикції, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 294, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про скасування постанови залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 18 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 13.12.2022)