Рішення від 13.12.2022 по справі 420/10253/22

Справа № 420/10253/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області та Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області та Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331614 від 04.07.2022.

Ухвалою суду від 29.07.2022 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з тих підстав, по суті, що:

- у матеріалах справи відсутні жодні посилання на проведення метрологічної атестації, а у момент проведення перевірки, доказів справності вимірювально-зважувального обладнання водієві, за його запитом, надано не було. Відсутність зазначення будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль в актах, довідці, викликає обґрунтовані сумніви щодо здійснення належного габаритно-вагового контролю та його результатів. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки має містити назву, позначення та порядковий номер, заводський номер вимірювальної техніки;

- відсутність зазначення будь-яких ідентифікуючих реквізитів приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль в актах, довідці, викликає обґрунтовані сумніви щодо здійснення належного габаритно-вагового контролю та його результатів;

- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки має містити назву, позначення та порядковий номер, заводський номер вимірювальної техніки. На вимогу водія надати хоча б засвідчену копію свідоцтва та/або ж сертифікату, що підтверджувало б дійсність повірки вимірювального обладнання, останньому було відмовлено;

- у складених за результатами габаритно-вагового контролю актах, довідки не зазначені будь-які характеристики зважувального обладнання, що застосовувалося під час габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг;

- транспортний засіб, який перевірявся, не був тимчасово затриманий, водій продовжив рух далі по установленому маршруту;

- у зв'язку з тим, що перевірялося дотримання перевізником саме габаритно-вагових норм, у матеріалах, зокрема, у довідці, повинний міститися підпис та ініціали уповноваженого Оператора вагового комплексу. Однак, у довідці, інспектори просто перекреслили графу для підпису «Оператор вагового комплексу». Тобто, під час проведення габаритно-вагового контролю, оператор вагового комплексу не був присутній та, відповідно, не зважував транспортний засіб, тому постає питання яким чином можливо було провести габаритно-ваговий контроль 01.02.2022 без фактичного застосування вимірювального обладнання, яким має керувати уповноважений оператор вагового комплексу;

- у момент проведення габаритно-вагового контролю 01.02.2022, перевізником надавались послуги з перевезення гороху, що є сипучим вантажем, а тому ані правових підстав, ані взагалі можливості провести цей габаритно-ваговий контроль не було, насамперед, з причин відсутності відповідної методики;

- на підтвердження перевезення під час проведення перевірки сипучого вантажу - гороху, надається засвідчена копія товарно-транспортної накладної. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним сипучим видом вантажу та про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні сипучого вантажу. Аналогічної позиції дотримуються судді Шостого апеляційного адміністративного суду у Постанові від 11.11.2020 по справі № 620/542/20;

- акт перевірки складений 01.02.2022, а тому до 01.04.2022 (останній день розгляду акту) керівник Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області мав розглянути вказаний акт, проте, ніяк не 27.06.2022, тим паче, ніяк не 04.07.2022;

- будь-яких законодавчих змін про продовження строку розгляду актів перевірки, у зв'язку із введенням воєнного стану на території України указом Президента України. Всупереч п. 25 Порядку № 1567, відповідач розглянув акт перевірки від 01.02.2022 не у визначені строки, а саме 04.07.2022, чим порушив порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті;

- документи, складені на підставі проведеної перевірки 01.02.2022, складені з порушеннями та не містять повної інформації про обставини справи, а сам габаритноваговий контроль здійснювався із порушення вищезазначених Порядків № 879, № 1567, а акт перевірки, був розглянутий не у встановлені строки у два місяці з моменту фіксації ймовірного порушення;

- відповідач не надає будь-яких доказів, які б спростували твердження позивача щодо відмови інспектора надати відповідну засвідчену копію свідоцтва про повірку зважувального обладнання водієві на його запит;

- у Відділі державного нагляду (контролю) у Одеській області з початку запровадження карантину у зв'язку із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19 налагоджена технічна можливість проведення розгляду актів проведення перевірки у дистанційному режимі, що спростовує твердження Відповідача-1 про неможливість розгляду актів у зв'язку із запровадженням дистанційної роботи відділів Укртрансбезпеки;

- у зв'язку із запровадженням на всій території України воєнного стану з 24.02.2022 та надалі, вищевказана норма щодо строків розгляду актів проведення перевірки не зазнала будь-яких змін, ані продовження двомісячного строку, ані відстрочення розгляду актів проведення перевірки, не зазначено у Порядку №1567 та змінами до нього;

- зазначені Відповідачем-1 загальновідомі обставини про воєнний стан на всій території України не впливають на обов'язок Відповідача-1 розглянути акт проведення перевірки у межах двох місяців. Після спливу двох місяців, акт проведення перевірки не підлягає розгляду, а прийнята на підставі такого акту Постанова підлягає скасуванню.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву та заперечень щодо відповіді на відзив, представник Укртрансбезпеки вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, по суті, з підстав відповідності оскаржуваної постанови вимогам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, із зазначенням, зокрема, що:

- 01.02.2022 на 345 км + 580 а/д М-19 ППГВК смт Дружба в Тернопільській області працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN TGX 26440 сідловий тягач, д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом контейнером марки D-TEC, д/н НОМЕР_2 , за результатом чого складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № 313673. Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем абзацом Правил дорожнього руху та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, так як мало місце перевищення встановлених законодавством габаритновагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу;

- згідно акту № 0054624 за результатом проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевезення вантажу із перевищенням допустимих навантажень; загальна маса транспортного засобу фактично 41.5 т при нормативно допустимій нормі - 44 т, навантаження на осі, тон: 1) 5,88 т при нормативно допустимій 11 т; 2) 3, 46 т при нормативно допустимій 9 т; 3) 6, 74 т при нормативно допустимій 9 т; 4) 8,46 т при нормативно допустимій 8 т; 5) 8,54 т при нормативно допустимій 9 т; 6) 8,42 т нормативно допустимій 8 т;

- постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрасбезпеки від 04.07.2022 № 331614 застосовано до ТОВ «АТП 2020» адміністративно-господарський штраф у сумі 8 500 грн. за порушення абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІII;

- здійснення відповідачем габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача відбувалося засобами вимірювальної техніки, який згідно Свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки № 822 від 10.11.2021, відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1;

- на момент виникнення спірних питань дана методика вже не була чинною. Також з даного приводу слід зазначити, що відсутність затвердженої методики не може бути підставою для звільнення перевізників від відповідальності за перевищення вагових параметрів;

- крім того, законодавством не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних, або наливних вантажів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16;

- за результатами габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача обґрунтовано встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу;

- у період воєнного часу Укртрансбезпекою було організовано дистанційну роботу державних службовців та працівників апарату, зокрема шляхом виконання дистанційної роботи поза межами адміністративних будівель, у будь-якому місці за вибором працівника. Водночас, слід наголосити, що фактично Укртрансбезпека, вимушена провадити роботу у дистанційній формі з моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, тобто починаючи з 24.02.2022;

- відповідно до пункту 16 Постанови № 1567 габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Залучення посадових осіб Укравтодору не відбувалось;

- щодо відсутності доказів, які б спростували твердження позивача щодо відмови інспектора надати засвідчену копію свідоцтва про повірку зважувального пристрою на запит водія повідомляємо, що сам позивач не надав жодних підтверджуючих доказів того, що такий запит дійсно мав місце під час здійснення перевірки. Крім того, до позову позивач додає пояснення до акту перевірки, зареєстровані в Укртрансбезпеці 27.06.2022, в яких відсутні будь-які згадки про те, що на вимогу водія не було надано копію свідоцтва про повірку зважувального пристрою;

- також, позивач до позову додає копію талону зважування, на якому міститься номер зважувального пристрою 2135, саме на цей зважувальний пристрій Укртрансбезпекою надано копію свідоцтва про повірку;

- документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення;

- зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;

- щодо тверджень позивача про відсутність оператора габаритно-вагового контролю повторно наголошуємо, що в даному випадку перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснювалась двома старшими державними інспекторами Укртрансбезпеки, що повністю відповідає вимогам Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567). Залучення посадових осіб Укравтодору не відбувалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

01.02.2022 року о 14 год. 40 хв. старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Петровим В.І. та Буряк А.Б. проведено перевірку:

місце перевірки: Терноп. область, а/д М-19км 345+580, ППГВК смт. Дружба;

транспортного засобу: марка - MAN TGX 26440 - сідловий тягач, D-TEC - н/пр. контейнера; номерний знак - НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ;

серія і номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

водій: ОСОБА_1 ;

документ, що посвідчує особу водія: п/в НОМЕР_5 видан. центр 6341 від 05.07;

що належить: згідно договору найму/оренди ТЗ від 15.05.2020 р. м. Одеса ТзОВ «АТП 2020» м. Одеса, вул. Приморська, 49, код 3236321058.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 313673 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2022 року. (а.с.26)

У даному акті зазначено, що під час перевірки виявлено порушення:

- під час перевірки виявлено порушення: згідно ТТН № 8 від 01.02.2022 р. автомобілем MAN д/н НОМЕР_1 надавались послуги з перевезення вантажу (горох) від с. Коцюбинці Терноп. обл. до с. Усатове Одеської області. Згідно талону зважування № 43 навантаження на строєну вісь становить 25,42 т. Перевищення складає 5,92% (контейнеровоз). Порушення ПДР України та ПКМУ № 879 від 27.07.2007 р.;

- у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абз. 14 ч. 1 ст. 60 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Також згідно зі змістом акту, у графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначено власноруч, що про перевантаження не знав.

Зазначений акт підписаний водієм ОСОБА_1

04 липня 2022 року начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «АТП 2020», місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49, код згідно з ЄДРПОУ 42398604, ураховуючи те, що ТОВ «АТП 2020» допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт: 01.02.22 р., Тернопільська обл. (підстава: Акт від 01.02.22 р. № 313673), відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331614 (а.с.15), якою постановлено стягнути з ТОВ «АТП 2020» адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн.

Не погоджуючись із постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331614 від 04.07.2022, позивач оскаржив її у судовому порядку.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.12-13, 16-25, 27):

- Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та / або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі по акту перевірки № 313673, на 27.06.2022 р. та 04.07.2022 р.;

- товарно-транспортної накладної № 8 від 1 лютого 2022р., Форма № 1-ТН, згідно з якою, зокрема: - автомобіль: MAN НОМЕР_1 ш-2,5м д-3,8м в-6м; НОМЕР_2 ш-2,5м д-12м в-4м; - автомобільний перевізник: ТОВ «АТП 2020»; - водій: ОСОБА_1 ; - найменування вантажу: горох зелений українського походження врожаю 2021; - вид пакування: насипом; - маса брутто, т: 41,600;

- пояснень до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 313673 від 01.02.2022, згідно зі змістом яких, зокрема:

- 01 лютого 2022 року було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої виписано акт № 313673 (надалі - Акт);

- під час перевірки виявлено порушення: «згідно ТТН №8 від 01.02.2022 автомобілем MAN д/н НОМЕР_1 надавались послуги з перевезення вантажу (горох) від с. Коцюбинці Тернопільської області до с. Усатове Одеської області. Згідно талону зважування № 43 навантаження на строєну вісь становить 25,42 т. Перевищення складає 5,92 % (контейнеровоз). Порушення ПДР України та ПКМУ № 879 від 27.07.2007 року»;

- у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - ч. 1 абз. 14 - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.";

- ТОВ «АТП 2020» не погоджується із результатами перевірки, вважає що вказані в Акті обставини не відповідають дійсності, а розгляд акту недопустимий та є незаконним, з огляду на наступне;

- акт складений 01.02.2022, тобто до 01.04.2022 (останній день розгляду акту) керівник Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області мав розглянути вказаний акт, однак, ніяк не 27.06.2022;

- фактично, розгляд цього акту зараз суперечить чинному законодавству, тобто, є незаконним, та не може слугувати підтвердженням допущення ймовірного порушення з боку перевізника;

- крім того, за результатами ознайомлення з матеріалами справи, встановлено, що в адміністративній справі міститься лише чек-квитанція про зважування та копія ТТН, на підставі якої здійснювалось перевезення;

- ані акту зважування, ані довідки, жодного із цих підтверджуючих наявність /відсутність перевантаження, не міститься в адмін справі;

- тобто, перевірка проводилась не в повному обсязі, не встановлено дійсність перевантаження, наявність лише чеку не встановлює безумовно факт перевищення вагових норм;

- крім того, як видно з акту та ТТН, перевозився горох, тобто сипучий вантаж, що є неподільним, перевозиться насипом, та за законами фізики, елементарно, при заїзді на стаціонарні ваги, міг переміщатися та, у зв'язку з чим, могло статися перевантаження на вісь;

- отже, результати зважування складені не у відповідності до Порядку № 1567, тому, не встановлюють жодної відповідальності перевізника в цій частині, та не містять складу правопорушення;

- всупереч вищевказаному правилу, водія не було затримано;

- невжиття посадовими особами заходів щодо затримки транспортного засобу, є свідченням відсутності порушень габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажу, отже результати перевірки є безпідставними, а справа підлягає закриттю;

- у сукупності, розгляд акту зараз є незаконним, фактичного порушення з боку перевізника, не встановлено, у матеріалах відсутні акт зважування, довідка, відповідно копії цих документів водієві не видавались, отже, ставиться під сумнів й результати зважування ТЗ;

- в матеріалах справи не міститься жодного належного у повній мірі доказів наявності порушення перевізником габаритно-вагових нормативів;

- у зв'язку із тим, що транспортне законодавство у частині порядку розгляду актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не передбачає можливість закриття адміністративної справи за відсутністю ознак складу адміністративного правопорушення або за іншими встановленими підставами, позивач просив винести припис;

- акту № 0054624 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.02.2022 року разом зі зважувальним талоном № 43 від 01.02.2022 року авто НОМЕР_1 у динамічному режимі (швидкість 3 км/год), з окремими показниками 1, 2, 3, 4, 5 та 6 вісі, із зазначенням загальної суми 41500 кг;

- договору найму (оренди) транспортних засобів від 15 травня 2020 року, укладеного між позивачем, як Наймачем, та ОСОБА_2 , як Наймодавцем, згідно з яким Наймодавець передає, а Наймач приймає у тимчасове (строкове) платне користування (в найм/оренду) транспортні засоби, в тому числі реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- довідки № 0074 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.02.2022 року, згідно з якою, зокрема тип транспортного засобу (автомобіль (тягач): MAN TGX 26440, НОМЕР_1 ; причіп (напівпричіп): контейнеровоз D-TEC FT-4303 V, НОМЕР_2 ) виділено позначкою «+» за порядковим номером 15. Зазначена довідка містить напис, що копію довідки отримав, та власний підпис особи.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, представником відповідачів також надано копії, зокрема (а.с.57):

- Свідоцтва ДП «ТЕРНОПІЛЬСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ» про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 822 від 10 листопада 2021 р., яке чинне до 10 листопада 2022 р., та згідно з яким, зокрема Вага автомобільна для зважування у русі 20ВА-Д-2-1WWS-0,9, зав. № 2135, клас точності для маси транспортного засобу: 2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III); «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV); «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII); Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила № 1306); Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30); Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567); Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок № 879).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.

Згідно зі ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку № 879 дія цього Порядку не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах .

Відповідно до п. 22.5 Правил № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до пп. 2-4 п. 2 Порядку № 879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно зі змістом пунктів 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до абз. 1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

У відповідності з абз. 1 п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Пунктом 31.1 Порядку № 879 передбачено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III (в редакції, чинній на дату виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт - акт перевірки № 313673 від 01.02.2022 року) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2, абз.абз. 1, 3 п. 4 Порядку № 1567 (в редакції, чинній на дату складання акту перевірки № 313673 від 01.02.2022 року) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Пунктом 14 Порядку № 1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п.п. 16-17 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе:

застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис “Укртрансбезпека”;

використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою;

здійснення габаритно-вагового контролю;

використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки;

використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Порядок оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів врегульований п.п. 20-30 Порядку № 1567.

Так, відповідно до п.п. 20-22 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Так, згідно з Додатком 3 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2020 р. № 727) - «АКТ № проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом», в ньому зазначається, зокрема порушення, виявлене під час перевірки, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з абз. 1 п. 25, п.п. 26-27 Порядку № 1567 (в редакції, чинній на дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту перевірки № 313673 від 01.02.2022 року та прийняття оскаржуваної постанови) справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція представника Укртрансбезпеки зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи, з таких підстав.

По-перше, згідно зі змістом оскаржуваної постанови, її прийнято на підставі Акту від 01.02.22 р. № 313673.

У даному акті зазначено, що під час перевірки виявлено порушення:

Отже, зі змісту Акту № 313673 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2022 року, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, вбачається, зокрема, що:

- в ньому не зазначено (не конкретизовано), які саме порушення ПДР України та ПКМУ № 879 від 27.07.2007 р. (абзац, підпункт, пункт тощо) допущено позивачем;

- щодо порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зазначений лише зміст абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III щодо порушень, за які передбачений штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, як вбачається зі змісту цієї норми (абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»), вона є альтернативною, а саме щодо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні:

- неподільного вантажу без відповідного дозволу

або

- подільного вантажу.

З встановленого вбачається, що в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, не конкретизовано, яке саме порушення, передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», допущене позивачем, та відповідно за яке саме порушення, передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскаржуваною постановою до позивача застосований адміністративно-господарський штраф.

Разом з тим, відповідно до п. 20, абз. 1 п. 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Також, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо загальних вимог до актів індивідуальної дії, викладеною у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 380/5383/21 та яка неодноразово викладена в інших постановах Верховного Суду (справи № 822/1817/18, № 821/1173/17, № 1940/1950/18, № 805/3956/18-а тощо).

Отже, оскаржувана постанова не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, а тому перевірка наявності чи відсутності підстав для висновку відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу судом не повинна здійснюватись, а відтак суд не надає оцінки відповідним доводам та доказам сторін на їх підтвердження.

По-друге, як встановлено судом вище, згідно з абз. 1 п. 25 Порядку № 1567 (в редакції, чинній на дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту перевірки № 313673 від 01.02.2022 року та прийняття оскаржуваної постанови) справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Разом з тим, справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту перевірки № 313673 від 01.02.2022 року розглянуто та оскаржувану постанову прийнято 04.07.2022 року, тобто через п'ять місяців після виявлення порушення.

Отже, справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірних правовідносинах розглянуто та оскаржувану постанову прийнято з порушенням вимог абз. 1 п. 25 Порядку № 1567.

При цьому, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім цього, в контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав».

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:

«Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ««Дія-97» проти України», заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];»

Отже, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Так, згідно з п. 1 Порядку № 1567 (в редакції, чинній на дату складання акту перевірки № 313673 від 01.02.2022 року) цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Також, відповідно до п. 1 Порядку № 1567 (в редакції, чинній на дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту перевірки № 313673 від 01.02.2022 року та прийняття оскаржуваної постанови) цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Визначена Порядком № 1567 правова процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) встановлює межі вчинення повноважень посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Суд зазначає, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура проведення «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Укртрансбезпеки спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Отже, позивач правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій, в тому числі щодо строку розгляду справи у спірних правовідносинах в територіальному органі Укртрансбезпеки та прийняття оскаржуваної постави за результатами її розгляду.

Аналогічні висновки з наведеного питання, висловлені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16495/17, від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 640/1221/19, від 13 лютого 2020 року у справі 640/1007/19 тощо.

З огляду на це суд зазначає, що порушення процедури, в контексті обставин встановлених у цій справі, є самостійною підставою для скасування спірної постанови.

Аналогічний висновок висловлено у подібних спірних питаннях у постановах Верховного суду від 07 травня 2020 року у справі № П/811/615/16, від 11 березня 2021 року у справі № 826/7176/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 640/7645/20 тощо.

При цьому, щодо посилань представника Укртрансбезпеки на те, по суті, що в умовах воєнного стану посадові особи Укртрансбезпеки не мали можливості забезпечити розгляд справ про порушення у визначені пунктом 25 Порядку № 1567 строки, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Суд наголошує, що введення на території країни воєнного стану не є підставою для ігнорування посадовими особами державних органів положень ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а організація роботи Державної служби України з питань безпеки на транспорті є суб'єктивним чинником та не є законодавчою підставою для недотримання встановленої законом процедури застосування адміністративно-господарських штрафів.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд, із застосуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, дійшов висновків, що:

- оскаржувана постанова від 4 липня 2022 р. № 331614 про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки): не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття постанови; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця постанова, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню, відповідно

- адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення від 19 липня 2022 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в сумі 2481,00 грн. (а.с.10)

Відповідно до абз. 1 п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

Відповідно до Розділу 2 наказу Державної Служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 р. № 340 «Про упорядкування структури Укртрансбезпеки» реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області та Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки в Південне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» реорганізовано шляхом поділу Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в тому числі на Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області.

Разом з тим, Державна служба з безпеки на транспорті є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Відповідно, стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок).

При цьому, суд звертає увагу на те, що вимога про стягнення судового збору - не є позовною вимогою в розумінні КАС України, а є питанням про розподіл судових витрат, яке суд вирішує при прийнятті рішення у справі.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

В прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

17.08.2022 року від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій останній просить стягнути з Відділу державного нагляду (контролю), Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ «АТП 2020» судові витрати, пов'язані з розглядом справи № 420/10253/22, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Представником позивача на доведення понесених судових витрат, в частині витрат на професійну правничу допомогу, надано (а.с.75-82):

- роздруківку ордеру № 1162571, виданого Адвокатським об'єднанням «МІТРАС» 25.07.2022 року на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» адвокатом Гудковим Сергієм Олексійовичем;

- договору від 31 серпня 2020 року № 2/31/08 про надання правничої допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП 2020», як «Замовником», та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС», як «Виконавцем», згідно з яким, зокрема:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати йому відповідно до умов договору необхідну правничу допомогу, консультації, представництво інтересів в суді всіх інстанцій на території України, в третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі та інших державних органах, підприємствах, установах організаціях, з усіх питань, що стосуються прав і законних інтересів Замовника, а Замовник зі свого боку зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

3. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

3.1. Надання правничої допомоги Виконавцем здійснюються на умовах передоплати. Обсяг і розмір вартості правничої допомоги, узгоджується сторонами в Додатковій угоді.

3.2. Оплата правничої допомоги здійснюється Замовником до 15 числа щомісяця. Рахунки виставляється з 1 по 5 число кожного календарного місяця.

3.3. Оплата за цим Договором здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку.

3.4. Не пізніше 5 числа після фактичного надання правничої допомоги, Виконавець зобов'язується направити Замовнику в електронній формі Акт прийому-передачі наданих послуг (правничої допомоги) в двох примірниках. Після узгодження його Замовником, оригінали документів відправляються Замовнику поштою.

3.5. Замовник зобов'язаний прийняти наданий йому об'єм правничої допомоги і протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання Акту прийому-передачі наданих послуг (правничої допомоги) підписати його і направити Виконавцю. У разі відсутності письмових зауважень в зазначений вище термін - послуги вважаються наданими належним чином і прийнятими Замовником.

3.6. За письмовою згодою Сторін може бути передбачено інший порядок розрахунків за виконання дій Виконавцем за цим договором, що оформляється додатковою угодою до договору;

- додаткової угоди № 3 від 04.07.2022 року до Договору про надання правничої допомоги № 2/31/08 від 31.08.2020, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП 2020», як «Замовником», та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС», як «Виконавцем», відповідно до якої, зокрема:

1. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати (правову) допомогу щодо оскарження постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331614 від 04.07.2022 (без обмеження повноважень), який включає в себе:

- юридична консультація (правовий аналіз наданих замовник документів, формування правової позиції) щодо оскарження рішення у суді першої інстанції;

- підготовка позовної заяви та підтверджуючих викладені у позові обставини документів та їх подання до суду першої інстанції;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (у випадку надходження такого відзиву);

- підготовка інших клопотань та процесуальних заяв, пов'язаних з цією справою та їх подання до суду першої інстанції;

- правнича (правова) допомога у суді апеляційної інстанції (юридична консультації, підготовка та подання апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, інших клопотань та процесуальних заяв до суду апеляційної інстанції).

2. Сторони домовились, що гонорар адвоката за надання правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції складає 10000 (десять тисяч) гривень.

4. Сторони погодили, що Замовник здійснює оплату протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня ухвалення судового рішення у справі.

- акту № 1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 17.18.2022, згідно з яким Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП 2020», як «Замовником», та Адвокатським об'єднанням «МІТРАС», як «Виконавцем», в особі голови Гудкова С.О., складено цей Акт про таке:

1. Виконавець у період з 04.07.2022 по 17,08.2022 надав Замовнику правничу допомогу, передбачену Додатковою угодою №3 від 04,07.2022 до Договору про надання правничої допомоги № 2/31/08 від 31.08.2020, під час розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи № 420/10253/22 за позовом ТОВ «АТП 2020» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 331614 від 04.07.2022, а саме:

- попередній аналіз наданих Замовником документів, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування Замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 11.07.2022 - 2 години роботи адвоката;

- підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання до суду - 25.07.2022 - 3 години роботи адвоката;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву - 12.08.2022 - 1 година роботи адвоката;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, формування додатків до відповіді та подання - 17.08.2022 - 2 години роботи адвоката.

2. Сторони погодили, що вартість наданої Виконавцем Замовнику правничої допомога, яка передбачена п. 1 даного Акту, склала 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

3. Виконання Додаткової угоди № 3 від 04.07.2022 до Договору про надання правничої допомоги № 2/31/08 від 31.08.2020 доручено адвокату Адвокатського об'єднання «МІТРАС» Гудкову Сергію Олексійовичу (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002648 від 19.11.2014);

- рахунку-фактури № 17/08/22/1 від 17 серпня 2022 року на суму 10000, 00 грн.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката судом також враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі № 160/6899/20, якою залишено без змін додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 у справі № 160/6899/20, з таких підстав:

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, з урахуванням встановленого, а також: складності справи, яка відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4, ч.ч. 4, 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності; фактичний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; наявність викладених в постановах висновків Верховного Суду щодо певних питань спірних правовідносин по суті справи; обсягу фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значення справи для позивача тощо, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).

Отже, стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 р. № 928) до 31 грудня 2022 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Справу розглянуто, рішення прийнято та складено також з урахуванням: часу тимчасової непрацездатності головуючого судді»; часу перебування головуючого судді у відпустці; забезпечення суду електроенергією; статей 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»; законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», якими затверджено Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 22.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022; рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» (місцезнаходження: вул. Приморська, буд. 49, м. Одеса, 65026; ідентифікаційний код юридичної особи: 42398604) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (місцезнаходження: вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) та Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135; ідентифікаційний код юридичної особи: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 4 липня 2022 р. № 331614 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» суму судового збору в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

Попередній документ

107868832

Наступний документ

107868834

Інформація про рішення:

№ рішення:	107868833
№ справи:	420/10253/22
Дата рішення:	13.12.2022
Дата публікації:	19.12.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (16.03.2023)
Дата надходження:	16.03.2023
Предмет позову:	про визнання протиправною та скасування постанови