14 грудня 2012 р. № 400/4740/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу,
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вул. Пушкінська, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
26 жовтня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1) про:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.09.2022 та від 21.09.2022 № 143750002546 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язання відповідача 1: зарахувати позивачці до страхового стажу період з 16.12.1980 по 02.01.1986: 5 років 0 місяців 17 днів, згідно якого постійно працювала слюсарем автогаража, далі диспетчером автогаража в Березанському районному виробничому об'єднанні по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства (Березанська райсільськогосптехніка); повторно розглянути заяву позивачки від 29.08.2022 про призначення пенсії за віком з моменту першого звернення позивачки до відповідача 1.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідач 1 протиправно не зарахував до її страхового стажу період її роботи з 16.12.1980 по 02.01.1986. В наслідок цього, органом Пенсійного фонду України було прийнято 02.09.2022 і 21.09.2022 рішення про відмову їй у призначені пенсії.
11.11.2022 від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив аргументовано тим, що:
до страхового стажу не враховані періоди роботи позивачки з 16.12.1980 по 02.01.1986, оскільки за даними трудової книжки в записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи;
на день подання заяви про призначення пенсії від 15.09.2022 позивачка досягла 60 років, страховий стаж становив 23 роки 03 місяці 29 днів, а для призначення їй пенсії за віком необхідно мати відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж не менше 29 років.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (без виклику сторін у судове засідання).
02.11.2022 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про залучення співвідповідповідачів. 08.11.2022 суд постановив ухвалу про задоволення вищенаведеного клопотання та про залучення до участі у справі як співвідповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2) і Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач 3). Розгляд справи розпочато спочатку.
Адміністративний позов та ухвала суду від 02.11.2022 надіслані відповідачу 2 і відповідачу 3 в їх електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані ним відповідно 26.11.2022, що підтверджується довідками про доставку електронного листа
Відповідач 2 і відповідач 3 правом на подачу відзиву не скористалися. На підставі частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Згідно із записами у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 :
на першій сторінці прізвище « ОСОБА_2 » виправлено на « ОСОБА_3 » у зв'язку з допущеною помилкою прізвища (підставою для виправлення вказано паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Березанським РВ УМВС України в Миколаївській області 18.03.2002);
за №№ 5-6 позивачка працювала на посаді слюсаря автогаража Березанської райсільгосптехніки з 16.12.1980 по 24.08.1981 (у записі № 5 підставою його здійснення зазначено «Пр. 133к от 16.12.1980»);
за №№ 6-7 - на посаді старшого диспетчера автогаража Березанської райсільгосптехніки з 25.08.1981 по 30.09.1982;
за №№ 7-8 - на посаді диспетчера автогаража Березанської райсільгосптехніки з 01.10.1982 по 02.01.1986 (у записі № 8 про звільнення відсутній підпис відповідальної особи);
за № 14 позивачку 11.03.2005 звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (підстава: «Нак. № 1-к від 11.03.05 р.») (запис № 14 засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою роботодавця).
Відповідно до архівної довідки Трудового архіву Березанської селищної ради від 15.08.2022 № Б-139/01-12 зазначено, що в архівних документах Березанської райсільгосптехніки Березанського району Миколаївської області існують наступні записи:
«… п. 2 Принять Бесклинскую (так у наказі) Светлану Александровну слесарем автогаража 4-го разряда со сдельной оплатой труда с 18 декабря 1980 г.» (так у документах, укладено російською мовою), (наказ № 133-к від 18.12.1980 р.)
«Звільнити ОСОБА_1 (так у наказі) з 11 березня 2005 р. у зв'язку з скороченням, ст. 40 п. 1 КЗпП України» (наказ № 1-к від 09.03.2005 р.)».
В архівній довідці Трудового архіву Березанської селищної ради від 15.09.2022 № Б-199/01-12 вказано розміри заробітної плати за період 1980-1986 роки « ОСОБА_4 » (так у документах, укладено російською мовою).
29.08.2022 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.09.2022 № 143750002546. Підставою для прийняття цього рішення зазначено, що «… за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 27.08.1979 НОМЕР_1 року з 16.12.1980 по 02.01.1986, оскільки в записі про звільнення відсутня підпис відповідальної особи. Необхідно надати уточнюючу довідку за даний період роботи та довідку про перейменування. Отже призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ № 1058-IV матиме право при досягненні 63 років з 11.07.2025 року.»
15.09.2022 позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.09.2022 № 143750002546. Підставою для прийняття цього рішення зазначено, що:
«Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
за довідками № Б-139/01-12 від 15.08.2022 та № Б-199/01-12 від 15.09.2022 з 16.12.1980 по 02.01.1986, оскільки зазначене в довідках прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним.
Працює.
Право на пенсійну виплату набуде 11.07.2025.»
Вважаючи протиправними рішення органів Пенсійного фонду України про відмову в призначенні їй пенсії, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Так, позивачка переконана, що такими діями органів Пенсійного фонду України порушено її право на призначення та отримання пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом тридцять шостим статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування.
Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.
Тому страховий стаж за період до 01.01.2004 обчислюється на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, період роботи позивачки з 16.12.1980 по 02.01.1986 може бути зарахований до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відтак відповідний період роботи позивачки у Березанській райсільгосптехніці згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути зарахований до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що його підтверджують.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак у разі наявності трудової книжки страховий стаж за періоди роботи до 01.01.2004 встановлюється на підставі відповідних записів у ній. При цьому на тривалість страхового стажу не впливає юридичний факт отримання чи не отримання застрахованою особою заробітної плати за відповідний період.
Суд встановив, що згідно із 5-8 записами у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 з 16.12.1980 по 02.01.1986 вона працювала в Березанській райсільгосптехніці.
Відповідно до запису 9 трудової книжки НОМЕР_1 позивачку було переведено на посаду диспетчера АТП. У цьому записі відсутня назва роботодавця, куди її було переведено, що свідчить про внутрішній характер переведення.
Зі змісту запису № 14 трудової книжки НОМЕР_1 слідує, що позивачку 11.03.2005 звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (підстава: «Нак. № 1-к від 11.03.05 р.»). Цей запис засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою роботодавця.
Відтак згідно з даними трудової книжки позивачки НОМЕР_1 у період з 16.12.1980 по 11.03.2005 вона працювала в Березанській райсільгосптехніці.
Вказане також підтверджується архівною довідкою Трудового архіву Березанської селищної ради від 15.08.2022 № Б-139/01-12, в яких зазначено, що в архівних документах Березанської райсільгосптехніки Березанського району Миколаївської області існують наступні записи:
«… п. 2 Принять Бесклинскую (так у наказі) Светлану Александровну слесарем автогаража 4-го разряда со сдельной оплатой труда с 18 декабря 1980 г.» (так у документах, укладено російською мовою), (наказ № 133-к від 18.12.1980 р.)
«Звільнити ОСОБА_1 (так у наказі) з 11 березня 2005 р. у зв'язку з скороченням, ст. 40 п. 1 КЗпП України» (наказ № 1-к від 09.03.2005 р.)».
Відповідно до абзацу третього пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що завіренню підлягав лише запис про звільнення позивачки з Березанської райсільгосптехніки, а саме: № 14. Запис № 9 трудової книжки НОМЕР_1 не підлягав завіренню, оскільки мав місце факт внутрішнього переведення позивачки в межах одного підприємства (установи, організації).
Відтак відмова відповідача 2 зарахувати позивачці до страхового стажу період її роботи з 16.12.1980 по 02.01.1986 на тій підставі, що у записі про звільнення відсутня підпис відповідальної особи, є протиправною.
При цьому суд врахував, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 відсутні будь-які записи про реорганізацію (перетворення) Березанської райсільгосптехніки
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній станом на 11.03.2005 - день звільнення позивачки з Березанської райсільгосптехніки) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Отож власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії від 02.09.2022 № 143750002546 є протиправним.
Поряд з цим, підставою для прийняття рішення про відмову у призначені пенсії від 21.09.2022 № 143750002546 відповідач 3 вказав те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивачки від 15.09.2022, не зараховано періоди її роботи за довідками № Б-139/01-12 від 15.08.2022 та № Б-199/01-12 від 15.09.2022 з 16.12.1980 по 02.01.1986, оскільки зазначене в довідках прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним.
Суд встановив, що в архівних довідках Трудового архіву Березанської селищної ради від 15.08.2022 № Б-139/01-12 та від 15.09.2022 № Б-199/01-12 вказано, що відповідні документи, в яких зазначено прізвище « ОСОБА_2 », укладені російською мовою.
Крім цього, перша сторінка трудової книжки позивачки НОМЕР_1 була оформлена 27.08.1979 російською мовою. Прізвище позивачки на цій сторінці першочергово було зазначено як « ОСОБА_2 ».
Пізніше Відділом освіти Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області здійснено виправлення прізвища « ОСОБА_2 » (російською мовою) на « ОСОБА_3 » (українською мовою). Підставою для внесення виправлення вказано паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Березанським РВ УМВС України в Миколаївській області 18.03.2002. Згідно з цим паспортом, який є в матеріалах справи, він є паспортом громадянина України ОСОБА_1 .
Тому суд прийшов до висновку, що відповідач 3, приймаючи рішення від 21.09.2022 № 143750002546, протиправно не зарахував позивачці до страхового стажу період її роботи з 16.12.1980 по 02.01.1986 на тій підставі, що у відповідних довідках зазначено прізвище позивачки російською мовою, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 здійснено виправлення прізвище позивачки російською « ОСОБА_2 » на її прізвище згідно з її паспортними даними.
Позовні вимоги позивачки зверненні до відповідача 1. Проте оскаржувані рішення прийняті відповідно відповідачем 2 і відповідачем 3.
Таким чином, позовні вимоги до відповідача 1 не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18).
У постанові Верховного Суду 25.03.2020 у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене та те, що оскаржувані рішення приймались не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, до якого позивачка подавала заяви про призначення їй пенсії за віком, а іншими територіальними органами Пенсійного фонду України, суд прийшов до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними і скасування:
рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 02.09.2022 № 143750002546;
рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Київській області 21.09.2022 № 143750002546.
Крім цього, оскільки в останнє заява позивачки про призначення їй пенсії за віком перебувала на розгляді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області:
зарахувати позивачці до її страхового стажу період її роботи в Березанській райсільгосптехніці з 16.12.1980 по 02.01.1986.
повторно розглянути відповідну заяву позивачки з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Відтак, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкінська, 1, м. Суми, Сумська область, 40009; код ЄДРПОУ: 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ: 22933548), задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати:
рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 02.09.2022 № 143750002546;
рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Київській області 21.09.2022 № 143750002546.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ: 22933548):
зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до страхового стажу при призначені пенсії за віком період роботи у Березанській райсільгосптехніці з 16.12.1980 по 02.01.1986;
повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 15.09.2022 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 14 грудня 2022 року