справа № 197/247/22
провадження № 2/197/392/22
06 грудня 2022 року смт Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Шевченко О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,
розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право на користування житловим приміщенням,
І. Стислий виклад позицій сторін.
Позивач 06.04.2022 звернулася до суду, просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що їй на праві приватної власності належить квартира, що розташована на АДРЕСА_1 , де зареєстрований, але більше року не проживає її колишній чоловік - відповідач. Зазначені обставини порушують цивільні права позивача як власника нерухомого майна, є перешкодою для розпорядження нерухомим майном.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 07.04.2022 позовну заяву залишено без руху.
Позивач 21.04.2022 надала суду уточнену позовну заяву.
22.04.2022 ухвалою судді постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово.
06.12.2022 ухвалою суду постановлено провести заочний розгляд справи.
Позивач, повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява, у якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечує.
Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 7, 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в судове засідання повторно не з'явився.
За письмової згоди позивача суд вважає можливим розглянути цю справу в порядку, передбаченому ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що сторони, третя особа не прибули в судове засідання, позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, суд вважає за потрібне здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 сторони 25.11.2007 зареєстрували шлюб, дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_3 (арк. с. 6).
12.11.2020 Широківським районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення, згідно з яким шлюб, зареєстрований між сторонами, розірвано.
Згідно з інформаційною довідкою № 165653514 від 12.10.2021 ОСОБА_4 з 04.01.2006 зареєструвала право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 13135288 (арк. с. 9).
У довідці КП «Фрунзенське ЖКП» № 3 від 27.01.1022 зазначено, що позивач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 та має склад сім'ї з 5 чоловік, а саме: ОСОБА_2 , 1959 року народження, ОСОБА_5 , 2004 року народження, ОСОБА_6 , 2008 року народження, ОСОБА_7 , 2014 року народження (арк. с. 5).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов позивача, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , від 20.10.2021 за зазначеною адресою мешкає позивач та її троє дітей, відповідач не проживає за цією адресою, місце його знаходження невідоме (арк. с. 10).
Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Широківської селищної ради від 08.04.2022 відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (арк. с. 18).
ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Згідно зі ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, дії відповідача, який не хоче добровільно відмінити свою реєстрацію місця проживання, є такими, що перешкоджають позивачеві у користуванні належним їй на праві власності майном - квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є неправомірними, порушують законні права та інтереси позивача, передбачені ст. 41 Конституції України.
Крім цього, відповідно до ст. ст. 150, 155 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їхніх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України.
Оскільки відповідач своїми діями порушив законні права та інтереси позивача, згідно зі ст. 391 ЦК України позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пп. 4 п. 1 та пп. 4 п. 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX Верховна Рада України постановляє утворити у Дніпропетровській області Криворізький район (з адміністративним центром у місті Кривий Ріг) у складі територій Апостолівської міської, Вакулівської сільської, Глеюватської сільської, Гречаноподівської сільської, Грушівської сільської, Девладівської сільської, Зеленодольської міської, Карпівської сільської, Криворізької міської, Лозуватської сільської, Нивотрудівської сільської, Новолатівської сільської, Новопільської сільської, Софіївської селищної, Широківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, та ліквідувати у Дніпропетровській області Широківський район.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач не є співвласником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , більше одного року в ній без поважних причин не проживає, домовленість про порядок користування спірним будинком у нього з позивачем відсутня, суд вважає за потрібне визнати відповідача таким, що втратив право на користування вказаною квартирою унаслідок його відсутності понад встановлений строк.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2022 року 2 481 грн.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сторони не звільнені від сплати судового збору.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 317, 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 150, 155 ЖК України, ст. ст. 81, 141, 142, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи (дані):
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО