ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 грудня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1811/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022, ухвалене суддею Петровим В.С., м. Одеса, повний текст складено 03.10.2022
у справі № 916/1811/22
за позовом: Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство»
про: стягнення 199985,67 грн,
У серпні 2022 року Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі ДП «ІМТП») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» (далі ПрАТ «УДП»), в якому просило суд стягнути з останнього 199985,67 грн, з яких: 79109,72 грн пені та 120875,95 грн штрафу.
Позов мотивований неналежним виконанням ПрАТ «УДП» умов договору № 57КВ-П/520СЕФ від 09.12.2019 про надання послуг з обслуговування флоту (далі договір) в частині своєчасної сплати виставлених позивачем рахунків.
26.08.2022 ПрАТ «УДП» подало суду клопотання про зменшення розміру неустойки, в якому зазначено, зокрема, про скрутний фінансовий стан підприємства, пов'язаний із складною політично-економічною ситуацію в країні, та про ненадання позивачем суду жодних доказів, які б підтверджували понесення ним збитків, та які б свідчили про можливе погіршення його фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі № 916/1811/22 позов ДП «ІМТП» задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «УДП» на його користь 86798,94 грн, з яких: 27288,59 грн пені та 59510,35 грн штрафу. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати виставлених позивачем рахунків.
Між тим, суд дійшов висновку про помилковість здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу з підстав зазначення позивачем невірної дати початку прострочення. Судом здійснено власний розрахунок пені та штрафу, відповідно до якого загальний розмір пені складає 54577,17 грн, а штрафу - 119020,70 грн.
При цьому, врахувавши клопотання відповідача про зменшення неустойки, повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, неподання позивачем будь-яких доказів понесення збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про можливе зменшення розміру пені та штрафу на 50% (5477,17 грн пені до 27288,59 грн, 119020,70 грн штрафу до 59510,35 грн).
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову.
В обґрунтування доводів вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:
1) За умовами п. 4.3. договору оплата виставленого рахунку здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів від дати його отримання. Здійснення оплати після цього строку є простроченням зобов'язання за договором.
Відповідно до п. 5.2. договору за порушення відповідачем більш ніж на 15 (п'ятнадцять) робочих днів строків оплати, вказаних у цьому договорі, у позивача виникає право стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Тобто п. 5.2. договору визначає момент настання права на стягнення штрафних санкцій, а не збільшує строк на оплату рахунку. 15 (п'ятнадцяти) денний строк не входить до строків оплати, так як строки оплати визначені п. 4.3. договору та складають 10 (десять) робочих днів.
Враховуючи викладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки сторонами погоджено нарахування пені за порушення судновласником більше ніж на 15 робочих днів строків оплати після спливу строку оплати, відповідно, першим днем прострочення виконання зобов'язання відповідачем є наступний календарний день, який слідує за 25 робочим днем після отримання рахунку відповідачем.
2) У здійсненому судом першої інстанції перерахунку розміру штрафу не було включено 8 (вісім) рахунків, що призвело до безпідставної відмови у стягненні з відповідача на користь позивача додатково суми штрафу у розмірі 1855,25 грн, а саме: рахунок № 114/12 від 23.03.2022 на суму 1440 грн; рахунок № 112/12 від 21.03.2022 на суму 1440 грн; рахунок № 126/6 від 07.03.2022 на суму 16423,62 грн; рахунок № 101/12 від 05.03.2022 на суму 1440 грн; рахунок № 37/12 від 26.01.2022 на суму 2880 грн; рахунок № 96/12 від 17.02.2022 на суму 1440 грн; рахунок № 102/12 від 08.03.2022 на суму 720 грн; рахунок № 103/12 від 09.03.2022 на суму 720 грн.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2022 за апеляційною скаргою ДП «ІМТП» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі № 916/1811/22 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ПрАТ «УДП» строк до 11.11.2022 для подання відзиву, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1811/22.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
За проміжок часу з 28.10.2022 по 11.11.2022 будь-яких заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 09.12.2019 між ДП «ІМТП» (далі Підприємство) та ПрАТ «УДП» (далі Судновласник) укладено договір № 57/КВ-П/520СЕФ про надання послуг з обслуговування флоту (а.с.13-23 т.1), відповідно до п. 1.1. якого він регламентує надання послуг суднам, що належать Судновласнику або знаходяться в його оперуванні і прибувають до морського порту Ізмаїл (порт), визначення порядку сплати Судновласником послуг, що надані Підприємством.
Відповідно до п. 4.3. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.12.2019 (а.с.29-32 т.1)) оплата рахунків Підприємства здійснюється Судновласником шляхом банківського переказу грошових коштів Судновласника на поточний банківський рахунок Підприємства протягом 10 робочих днів від дати отримання рахунку.
Пунктом 5.2. договору (з урахуванням цього ж протоколу розбіжностей) встановлено, що за порушення Судновласником більше ніж на 15 (пятнадцять) робочих днів строків оплати, вказаних у цьому договорі, Підприємство має право стягнути із Судновласника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) робочих днів, Підприємство має право стягнути з Судновласника додатково штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
На виконання умов договору, позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги з обслуговування флоту, на оплату яких позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки, а саме: № 45/12 від 31.01.2022 , № 125/12 від 31.03.2022, № 12/12 від 11.01.2022, № 28/12 від 18.01.2022, № 58/12 від 01.02.2022, № 59/12 від 08.02.2022, № 70/12 від 12.02.2022, № 71/12 від 13.02.2022, № 89/12 від 21.02.2022, № 99/12 від 25.02.2022, № 94/12 від 24.02.2022, № 107/12 від 14.03.2022, № 114/12 від 23.03.2022, № 124/12 від 27.03.2022, № 135/12 від 08.04.2022, № 136/12 від 10.04.2022 , № 138/12 від 12.04.2022, № 2/12 від 04.01.2022, № 7/12 від 07.01.2022, № 10/12 від 12.01.2022, № 16/12 від 15.01.2022, № 21/12 від 18.01.2022, № 22/12 від 19.01.2022, № 23/12 від 19.01.2022, № 24/12 від 19.01.2022, № 26/12 від 20.01.2022, № 30/12 від 20.01.2022, № 36/12 від 27.01.2022, № 39/12 від 28.01.2022, № 40/12 від 30.01.2022, № 43/12 від 30.01.2022, № 47/12 від 01.02.2022, № 49/12 від 04.02.2022, № 50/12 від 03.02.2022, № 51/12 від 04.02.2022, № 52/12 від 04.02.2022, № 53/12 від 05.02.2022, № 55/12 від 07.02.2022, № 56/12 від 03.02.2022, № 57/12 від 04.02.2022, № 62/12 від 12.02.2022, № 63/12 від 13.02.2022, № 64/12 від 13.02.2022, № 65/12 від 12.02.2022, № 66/12 від 12.02.2022, № 67/12 від 08.02.2022, № 68/12 від 12.02.2022, № 69/12 від 13.02.2022, № 74/12 від 07.02.2022, № 75/12 від 08.02.2022, № 83/12 від 15.02.2022, № 87/12 від 18.02.2022, № 122/12 від 27.03.2022, № 118/12 від 26.03.2022, № 117/12 від 25.03.2022, № 116/12 від 25.03.2022, № 112/12 від 21.03.2022, № 111/12 від 19.03.2022, № 110/12 від 17.03.2022, № 109/12 від 16.03.2022, № 100/12 від 03.03.2022, № 131/12 від 05.04.2022, № 134/12 від 05.04.2022, № 137/12 від 12.04.2022, № 139/12 від 14.04.2022, № 141/12 від 13.04.2022, № 142/12 від 15.04.2022, № 143/12 від 17.04.2022, № 7/6 від 06.01.2022, № 17/6 від 12.01.2022, № 28/6 від 17.01.2022, № 35/6 від 20.01.2022, № 36/6 від 21.01.2022, № 45/6 від 27.01.2022, № 61/6 від 31.01.2022, № 62/6 від 01.02.2022, № 65/6 від 03.02.2022, № 69/6 від 07.02.2022, № 77/6 від 11.02.2022, № 82/6 від 14.02.2022, № 86/6 від 15.02.2022, № 88/6 від 16.02.2022, № 90/6 від 17.02.2022, № 101/6 від 22.02.2022, № 102/6 від 22.02.2022, № 108/6 від 24.02.2022, № 111/6 від 28.02.2022, № 126/6 від 07.03.2022, № 129/6 від 07.03.2022, № 150/6 від 28.03.2022, № 153/6 від 25.03.2022, № 177/6 від 07.04.2022, № 178/6 від 07.04.2022, № 188/6 від 11.04.2022, № 189/6 від 04.04.2022, № 198/6 від 13.04.2022, № 206/6 від 15.04.2022, № 211/6 від 18.04.2022, № 217/6 від 19.04.2022, № 38/12 від 31.01.2022, № 48/12 від 07.02.2022, № 80/12 від 14.02.2022, № 91/12 від 22.02.2022, № 101/12 від 05.03.2022,, № 106/12 від 14.03.2022, № 115/12 від 24.03.2022, № 121/12 від 25.03.2022, № 128/12 від 03.04.2022, № 37/12 від 26.01.2022, № 72/12 від 13.02.2022, № 90/12 від 19.02.2022, № 96/12 від 17.02.2022, № 41/12 від 29.01.2022, № 42/12 від 30.01.2022, № 46/12 від 01.02.2022, № 60/12 від 03.02.2022, № 61/12 від 04.02.2022, № 76/12 від 14.02.2022, № 77/12 від 15.02.2022, № 78/12 від 15.02.2022, № 79/12 від 16.02.2022, № 81/12 від 14.02.2022, № 82/12 від 16.02.2022, № 85/12 від 19.02.2022, № 86/12 від 18.02.2022, № 88/12 від 16.02.2022, № 102/12 від 08.03.2022, № 103/12 від 09.03.2022, № 104/12 від 11.03.2022, № 105/12 від 12.03.2022, № 108/12 від 16.03.2022, № 113/12 від 16.03.2022, № 119/12 від 25.03.2022, № 120/12 від 26.03.2022, № 123/12 від 27.03.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на приписи вищезазначеної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі № 916/1811/22 лише в частині відмови у задоволенні позову.
Учасниками даної справи визнається, що виставлені позивачем рахунки були оплачені відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 4.3 договору.
При цьому, спору з приводу конкретної дати отримання відповідачем кожного окремого рахунку та конкретної дати його сплати між учасниками даної справи немає.
Фактично, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у здійсненому судом перерахунку розміру пені невірно визначено дату початку прострочення відповідача по кожному окремому рахунку, а у здійсненому судом перерахунку розміру штрафу не було включено 8 (вісім) рахунків.
За змістом оскаржуваного рішення, частково задовольняючи позов в частині стягнення пені, місцевий господарський суд зазначив, що першим днем прострочення є наступний календарний день, який слідує за 25 робочим днем після отримання відповідачем відповідного рахунку.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною першою ст. 509 Цивільний кодекс України (далі ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.3. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.12.2019 (а.с.29-32 т.1)) оплата рахунків Підприємства здійснюється Судновласником шляхом банківського переказу грошових коштів Судновласника на поточний банківський рахунок Підприємства протягом 10 робочих днів від дати отримання рахунку.
При цьому, пунктом 5.2. договору (з урахуванням цього ж протоколу розбіжностей) встановлено, що за порушення Судновласником більше ніж на 15 (п'ятнадцять) робочих днів строків оплати, вказаних у цьому договорі, Підприємство має право стягнути із Судновласника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Враховуючи викладене та те, що сторонами у п. 5.2 договору погоджено право позивача на нарахування пені за порушення відповідачем більше ніж на 15 (п'ятнадцять) робочих днів після спливу строку оплати рахунку, який в силу п. 4.3 складає 10 (десять) робочих днів з дня його отримання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у такому випадку першим днем прострочення відповідача є наступний календарний день, який слідує за 25 (двадцять п'ятим) робочим днем після отримання ним відповідного рахунку.
Доводи скаржника в цій частині висновків суду не спростовують.
Щодо доводів скаржника про те, що у здійсненому судом перерахунку розміру штрафу не було включено 8 (вісім) рахунків, колегія суддів погоджується з ними з наступних підстав.
Як вже зазначалось, за умовами п. 5.2 договору за прострочення понад 30 (тридцяти) робочих днів строків оплати, вказаних у цьому договорі, позивач має право стягнути з відповідача додатково штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
В матеріалах даної справи містяться виставлені позивачем відповідачу рахунки за надання послуг за договором, зокрема, рахунок № 114/12 від 23.03.2022 на суму 1440 грн, рахунок № 112/12 від 21.03.2022 на суму 1440 грн, рахунок № 126/6 від 07.03.2022 на суму 16423,62 грн, рахунок № 101/12 від 05.03.2022 на суму 1440 грн, рахунок № 37/12 від 26.01.2022 на суму 2880 грн, рахунок № 96/12 від 17.02.2022 на суму 1440 грн, рахунок № 102/12 від 08.03.2022 на суму 720 грн та рахунок № 103/12 від 09.03.2022 на суму 720 грн.
З урахуванням пунктів 4.3 та 5.2 договору колегія суддів зазначає, що по всім вищевказаним рахункам у позивача виникло право на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від суми, яка зазначена у відповідному рахунку, оскільки:
- за рахунком № 114/12 від 23.03.2022 на суму 1440 грн, який отриманий відповідачем 25.03.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 28.03.2022 по 08.04.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, обчислюється з 11.04.2022 по 20.05.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 21.05.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 27.05.2022; відповідно, сума штрафу становить 100,80 грн (7% від 1440 грн);
- за рахунком № 112/12 від 21.03.2022 на суму 1440 грн, який отриманий відповідачем 25.03.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 28.03.2022 по 08.04.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, обчислюється з 11.04.2022 по 20.05.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 21.05.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 27.05.2022; відповідно, сума штрафу становить 100,80 грн (7% від 1440 грн);
- за рахунком № 126/6 від 07.03.2022 на суму 16423,62 грн, який отриманий відповідачем 09.03.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 10.03.2022 по 23.03.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, обчислюється з 24.03.2022 по 04.05.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 05.05.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 13.05.2022; відповідно, сума штрафу становить 1149,65 грн (7% від 16423,62 грн);
- за рахунком № 101/12 від 05.03.2022 на суму 1440 грн, який отриманий відповідачем 09.03.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 10.03.2022 по 23.03.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, становить з 24.03.2022 по 04.05.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 05.05.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 13.05.2022; відповідно, сума штрафу становить 100,80 грн (7% від 1440 грн);
- за рахунком № 37/12 від 26.01.2022 на суму 2880 грн, який отриманий відповідачем 09.02.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 10.02.2022 по 23.02.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, становить з 24.02.2022 по 06.04.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 07.04.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 12.04.2022; відповідно, сума штрафу становить 201,60 грн (7% від 2880 грн);
- за рахунком № 96/12 від 17.02.2022 на суму 1440 грн, який отриманий відповідачем 09.03.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 10.03.2022 по 23.03.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, становить з 24.03.2022 по 04.05.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 05.05.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 13.05.2022; відповідно, сума штрафу становить 100,80 грн (7% від 1440 грн);
- за рахунком № 102/12 від 08.03.2022 на суму 720 грн, який отриманий відповідачем 14.03.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 15.03.2022 по 28.03.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, становить з 29.03.2022 по 09.05.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 10.05.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 13.05.2022; відповідно, сума штрафу становить 50,40 грн (7% від 720 грн);
- за рахунком № 103/12 від 09.03.2022 на суму 720 грн, який отриманий відповідачем 14.03.2022, строк оплати (10 робочих днів з дня отримання) становив з 15.03.2022 по 28.03.2022; строк, упродовж якого позивач не нараховує штраф, становить з 29.03.2022 по 09.05.2022; дата, з якої у позивача починає діяти право на нарахування штрафу - 10.05.2022; дата оплати рахунку відповідачем - 13.05.2022; відповідно, сума штрафу становить 50,40 грн (7% від 720 грн).
Загальна сума штрафу по всім вищевказаним рахункам становить 1855,25 грн.
Колегія суддів зазначає, що хоча суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість нарахування позивачем штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, втім, в оскаржуваному рішенні помилково не врахував виставлені позивачем та несвоєчасно оплачені відповідачем рахунки № 114/12 від 23.03.2022, № 112/12 від 21.03.2022, № 126/6 від 07.03.2022, № 101/12 від 05.03.2022, № 37/12 від 26.01.2022, № 96/12 від 17.02.2022, № 102/12 від 08.03.2022 та № 103/12 від 09.03.2022, що призвело до зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 1855,25 грн.
При цьому, колегією суддів враховується, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, ПрАТ «УДП» заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, висновок якого в цій частині не оскаржується і не спростовується апелянтом, зазначив про можливість зменшення розміру штрафу на 50% в порядку, передбаченому ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
За таких підстав, колегія суддів зазначає про наявність підстав для додаткового стягнення з відповідача на користь позивача 927,63 грн (50% від 1855,25 грн) штрафу за несвоєчасну сплату виставлених позивачем рахунків № 114/12 від 23.03.2022, № 112/12 від 21.03.2022, № 126/6 від 07.03.2022, № 101/12 від 05.03.2022, № 37/12 від 26.01.2022, № 96/12 від 17.02.2022, № 102/12 від 08.03.2022 та № 103/12 від 09.03.2022.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
Підстави для зміни судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ДП «ІМТП» та зміни рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі № 916/1811/22 в частині стягнення суми штрафу. В решті рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі № 916/1811/22 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2022 у справі № 916/1811/22 змінити в частині стягнення суми штрафу, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» про стягнення 199985,67 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 28; код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7; код ЄДРПОУ 01125815) пеню у розмірі 27288 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 59 коп, штраф у розмірі 60437 (шістдесят тисяч чотириста тридцять сім) грн 97 коп та витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2631 (дві тисячі шістсот тридцять одну) грн 97 коп.
В задоволенні решти частини позовних вимог Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» відмовити.».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське Пароплавство» (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Пароходна, буд. 28; код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7; код ЄДРПОУ 01125815) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн 50 коп.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська