Номер провадження: 22-ц/813/8314/22
Справа № 504/2285/21
Головуючий у першій інстанції Вінська Н.В.
Доповідач Полікарпова О. М.
12.12.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі
головуючого судді Полікарпової О.М.,
суддів: Базіль Л.В., Воронцової Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Новака Романа Геннадійовича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та сервіс» на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за теплову енергію,
встановив
У липні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 45 859,16 грн., інфляційні витрати у розмірі 7407,38 грн., 3% річних у розмірі 2723,72 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн. Також позивач надав акт приймання-передачі наданих послуг №56,107 та рахунок-фактуру №72, 110, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу становлять 24 500, 00 грн. (а.с.91-109).
У обґрунтування позову зазначав, що позивач є постачальником теплової енергії до житлових будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Відповідачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На даний час у відповідачки утворилась заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
27 вересня 2022 року до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на вказане рішення від адвоката Новака Романа Геннадійовича, яка подана ним від імені ТОВ «Тепло та сервіс».
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що висновок суду про не підключення квартири відповідачки до мережі централізованого опалення є хибним, з огляду на таке.
Підставою для укладення договорів про постачання води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього є декларація про готовність об'єкту до експлуатації. З 04.10.2011 р. будинок АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію, він відповідає чинним будівельним нормам та придатний для проживання в ньому людей. Отже квартира відповідачки на момент реєстрації першого права власності була підключена до мережі централізованого опалення. Будь-які докази на підтвердження того, що на момент здачі будинку в експлуатацію або на момент реєстрації прав власності в квартирі відповідачки не було приладів опалювання, в матеріалах справи відсутні.
Матеріали справи не містять і відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідачки від мереж центрального теплопостачання у передбаченому законом порядку, як і доказів ненадання їй послуг з постачання тепла. А сам факт підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідачки свідчить про виконання позивачем послуг теплопостачання.
Також скаржник посилається на те, що акт від 18.11.2019 р. та акт від 20.11.2019 р., складені ОСОБА_1 та головою ОСББ «Європейський-44» Якивюком В.Н. свідчать лише про самовільне перекриття крану на трубі постачання опалення в межах належної відповідачці квартири та не може бути доказом відключення квартири від мережі централізованого опалення у передбачений законом спосіб.
Крім того зазначає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України продовжується на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» № 211 від 11.03.2020 року, з 12.03.2020 року, який на день подання позовної заяви відмінено не було.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження у даній справі було відкрито в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких обставин.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження той факт, що у спірній квартирі відсутні радіатори централізованого опалення, у зв'язку із чим відповідач не отримувала послуги із постачання теплової енергії до спірної квартири у повному та належному обсязі, а тому за них не може нараховуватись оплата. Як зазначив суд, самовільне відключення з боку відповідачки від мереж теплопостачання в ході судового розгляду встановлено не було.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції як таким, що не відповідає обставинам справи та є наслідком неправильного застосування закону, який підлягає застосуванню, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди обладнання №03/08/17 від 03.08.2017 року ТОВ «Мілан - С» передав, а ТОВ «Тепло та Сервіс» прийняв в строкове платне користування три газових котла та будівлю котельні за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.10-13).
З відповіді Фонтанської сільської ради встановлено, що з 01.11.2017 року надання послуг з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Тепло та Сервіс» (а.с.26). Цей факт сторонами у справі не заперечується.
Наказом ТОВ «Тепло та сервіс» №7 від 12.09.2017 року встановлено тарифи на виробництво та постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 у такому розмірі для населення: 25,59 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі; 1371,58 грн. за 1 Гкал в разі встановлення індивідуального приладу обліку теплової енергії. В подальшому, на підставі рішення Крижанівської сільської ради №323 від 11.12.2018 року, були встановлені нові тарифи для населення, а саме: за 1 Гкал - 1773,09 грн., за 1 кв.м. 32,99 грн. Про необхідність встановлення індивідуального приладу обліку теплової енергії для обчислення теплової енергії у Гкал - не зазначено (а.с.24,25).
Як правильно встановив суд з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 з 18.11.2015 року (а.с.17-18). На її ім'я відкрито платіжний рахунок № НОМЕР_1 та станом на квітень 2021 року по ньому обліковується заборгованість за оплату послуг опалення у розмірі 45 859,16 грн.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
За приписами ст. 162 ЖК України, ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 572 від 08.10.92, у редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів N45 від 24.01.2006 року, власник та його повнолітні члени сім'ї зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року N 630, які діяли до 02.02.2022 року, в редакції чинній на період, за який утворилась заборгованість, плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Суд апеляційної інстанції вважає, що відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою розташування належної відповідачці квартири, відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем у будинку АДРЕСА_4 до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги, здійсненої у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами.
Про існування між сторонами цивільних прав та обов'язків також свідчать звернення відповідачки до голови правління ОСББ із клопотаннями про призначення комісії та проведення обстеження стосовно фактичного постачання теплової енергії, використання відповідачкою наданої послуги.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), які діяли до 02.02.2022 року споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Правила № 630 передбачали, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 затверджено новий Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Цим Порядком передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від централізованого опалення приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Рішення органів місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Рішення власника (співвласників) будівлі, в тому числі житлового будинку, про відключення від централізованого опалення приймається відповідно до вимог Цивільного кодексу України, законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення. Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від централізованого опалення.
Орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту.
Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення передається на розгляд Комісії.
Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів.
Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.
Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від централізованого опалення, з урахуванням рекомендацій Комісії.
Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від централізованого опалення, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження дотримання відповідачкою встановленого законом порядку відключення від централізованого опалення. За таких обставин слід дійти висновку про те, що ОСОБА_1 самовільно, без законних на те підстав, відключила свою квартиру від мереж централізованого опалення, в той час як ТОВ «Тепло та сервіс» фактично надавало послугу з теплопостачання у будинок, де знаходиться квартира відповідачки. При цьому відповідачка не оплачувала дану послугу, що призвело до виникнення заборгованості, яка і підлягає стягненню.
Посилання суду першої інстанції на акт від 22.10.2020 року, яким було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 демонтовано радіатори централізованого опалення і опломбовано установою, яка навіть не є надавачем послуги з теплопостачання, не можна вважати доказом відключення квартири відповідачки від мережі централізованого теплопостачання з дотриманням встановленого законом порядку. За цих обставин не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції про те, що відключення з боку відповідачки не було самовільним. У своєму відзиві на позовну заяву (а.с.72) відповідачка зазначає, що відключення квартири було здійснено за її заявою уповноваженими особами. Однак її твердження наявними у справі доказами не підтверджується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно з пунктом 22 Правил № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири ОСОБА_1 свідчить про надання послуг ТОВ «Тепло та сервіс». Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідачка, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов'язана оплатити надані послуги. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Тому позивач мав право проводити нарахування, навіть за умови фактичного неотримання відповідачами послуг з теплопостачання при самовільному відключенні від мереж центрального теплопостачання, тобто в разі неотримання послуги споживачем з його вини.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Тепло та сервіс» підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України положення якої носять обов'язковий характер і застосовуються незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи дану норму закону, з відповідача також підлягає стягненню 3 % річних в сумі 2723,72 грн. та інфляційні збитки в сумі 7407,38 грн., розраховані за період невиконання грошового зобов'язання з 21.12.2017 року по 21.05.2021 року.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, про що заявлено у відзиві на позовну заяву, апеляційний суд не вбачає підстав для її застосування, виходячи з такого.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України N 530-IX від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").
У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 21 грудня 2020 року (а.с.30), а Закон України від 30 березня 2020 року N 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у заявленому розмірі підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Отже, враховуючи наведене вище, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Таким чином, у позовній заяві було заявлено про стягнення судових витрат та долучено до неї належним чином завірена копія договору про надання правової допомоги № 96 від 27.05.2020 року; належним чином завірена копія рахунку-фактури № 72 від 09.09.2020 року; належним чином завірена копія акту приймання-передачі наданих послуг № 56 ід 01.07.2021 року, які апеляційний суд вважає за можливе прийняти до уваги, керуючись ст. 246 ЦПК України.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожному гарантується право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів тощо).
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми правничої допомоги у суді першої інстанції в розмірі 16 000 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції скаржником заявлено не було.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд
ухвалив
Апеляційну скаргу адвоката Новака Романа Геннадійовича від імені ТОВ «Тепло та сервіс» задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2022 скасувати.
Позовні вимоги ТОВ «Тепло та сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (Ідентифікаційний код ЮО: 40695882) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 45 859,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 407,38 грн. та 3% річних у розмірі 2 723,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС» (Ідентифікаційний код ЮО: 40695882) витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 16 000 гривень та суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 405 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду О.М. Полікарпова
Л.В. Базіль
Л.П. Воронцова