Справа № 474/203/22
Провадження № 1-кс/474/227/22
Іменем України
13.12.22 року смт Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
скаржника ОСОБА_3
розглянув скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову дізнавачки у кримінальному провадженні - начальниці СД Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 від 11.07.2022р. про закриття кримінального провадження, внесеного 06.11.2021р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021153200000188, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
встановив:
28.11.2022р. до слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області, в порядку ст. 303 КПК України, надійшла скарга представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 (далі - скаржник) на постанову дізнавачки у кримінальному провадженні - начальниці СД Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 (далі - дізнавачка) від 11.07.2022р. про закриття кримінального провадження, внесеного 06.11.2021р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021153200000188, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (далі - оскаржувана постанова).
В обґрунтування вимог скарги скаржник вказує, що оскаржувана постанова прийнята передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, висновки дізнавачки не відповідають фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на таке:
- в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол про вручення потерпілому ОСОБА_4 пам'ятки про права та обов'язки потерпілого;
- під час досудового дізнання не були допитані потерпілий ОСОБА_4 та свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , при чому матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження відправлення останнім повісток про виклик до дізнавачки;
- дізнавачкою не проведено необхідних слідчих дій, хоча скаржником подавалося клопотання про допит потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , проведення одночасного допиту потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , проведення слідчого експерименту за участю всіх вказаних осіб, вилучення сокири, якою ОСОБА_9 наносила удари потерпілому. Вказане клопотання задоволено лише в частині допиту потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
- в оскаржуваній постанові надається визначення необхідної оборони згідно ст. 36 КК України з посиланням на норму з якої зроблений висновок, що у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відсутній умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , а виявленні у нього тілесні ушкодження він сам отримав в результаті нанесення ударів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Однак незважаючи на те, що досудове розслідування було розпочато за зверненням ОСОБА_4 про спричинення йому ОСОБА_8 і ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку і синців на правій руці, в самій постанові не зазначено від протиправних дій кого саме ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження. Не було встановлено та розмежовано які саме удари, чим і в яку частину тіла наносилися ОСОБА_8 , а які ОСОБА_9 в ході бійки потерпілому ОСОБА_10 . При цьому, в своїй заяві про злочин від 03.01.2022р., ОСОБА_4 було зазначено при яких обставинах виникла бійка, хто був ініціатором, які саме йому удари і куди наносив ОСОБА_8 , а які наносила ОСОБА_9 використовуючи при цьому сокиру;
- оскаржувана постанова не містить посилання на докази, відсутній аналіз та оцінка доказів за критеріями, визначеними ст. 94 КПК України;
- дізнавачкою не виконанні вказівки зазначені в ухвалі слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 12.05.2022р., якою скасовано постанову дізнавачки від 18.04.2022р. про закриття кримінального провадження.
В судовому засіданні скаржник підтримав вимоги скарги та просив їх задовольнити.
Дізнавачка в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 135 КПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно приписів ч. 3 ст. 306 КПК України неявка дізнавачки не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухав пояснення скаржника, дослідив матеріали скарги та кримінального провадження, вважаю встановленим таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 05.11.2021р. до Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (подружжя) 12.10.2021р., близько 10 год. 30 хв., перебуваючи на околиці с. Новоолексіївка Врадіївської ОТГ, спричинили йому близько 9 ударів в область голови та руки, чим спричинили тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку.
За даним фактом СД Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області розпочате кримінальне провадження, внесене06.11.2021р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021153200000188, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В ході досудового дізнання кримінального провадження проведено такі дії:
- 05.11.2021р. відібрано пояснення від ОСОБА_9 ;
- 05.10.2021р. відібрано пояснення від ОСОБА_8 . При цьому слід відмітити, що фактично пояснення датуються 05.10.2021р., тобто до внесення відомостей до ЄРДР;
06.11.2021р. призначено судово-медичну експертизу на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 , а 25.11.2021р. отримано висновок експерта № 475-М від 24.11.2021р.;
- 14.12.2021р. кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення;
- ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21.10.22р. постанова від 14.12.2021р. про закриття кримінального провадження скасована;
- 17.02.2022р. допитано свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
- 24.03.2022р. призначено додаткову судово-медичну експертизу на предмет встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 , а 15.04.2022р. отримано висновок експерта № 62-М від 04.04.2022р.;
- 18.04.2022р. кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;
- ухвалою слідчого судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 12.05.22р. постанова від 18.04.2022р. про закриття кримінального провадження скасована, при цьому слідчим суддею зазначено, що всупереч вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, не дивлячись на явну процесуальну необхідність, обумовлену завдання кримінального провадження, з врахуванням вказаних показань свідків, наявних висновків судово-медичних експертів за результатами якого в ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, дізнавачкою не проведено всіх необхідних слідчих дій для встановлення обставин отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Так ним взагалі не проведено огляду місця події; не встановлено всіх очевидців розслідуваних подій, хоча про їх існування вказувалося як свідками так і самим заявником, його захисником; не перевірено слідчим шляхом покази цих свідків з приводу обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , та не вчинено ряд інших необхідних слідчих дій, зокрема як і не проведено допиту ОСОБА_4 (заявника) за правилами КПК, не залучено його до участі у справі як потерпілого, та не враховано відповідно його показань, як при призначенні експертних досліджень, так і при закритті кримінального провадження;
- 14.06.2022р. скаржник звернувся до дізнавачки з клопотанням про проведення слідчих дій, яке задоволене частково постановою дізнавачки від 16.06.2021р. При цьому слід відмітити, що фактично постанова датуються 16.06.2021р., тобто до внесення відомостей до ЄРДР.
11.07.2022р. винесено оскаржувану постанову, яка обґрунтована виключно на основі висновків судових експертів та показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Водночас, щодо допиту потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_6 в ОСОБА_7 у постанові зазначено, що останнім направлено повістки про виклик за допомогою поштового зв'язку, однак жоден із них на допит не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.
Також в оскаржуваній постанові зазначено, що огляд місця події не проводився в зв'язку з тим, що подія відбулася 12.10.2021р., а ОСОБА_4 звернувся до поліції 05.11.2021р., а тому з пройшов певний проміжок часу, що унеможливлює отримання при проведенні вказаної слідчої дії відомостей. Які б мали істотне значення для законного та обґрунтованого рішення.
В оскаржуваній постанові дізнавачка також зазначає про клопотання скаржника про проведення слідчих дій, яке задоволене частково постановою дізнавачки від 16.06.2021р., та мотиви прийняття останньої.
Підсумовуючи вищевикладене, роз'яснюючи поняття необхідної оборони, дізнавачка робить висновок про відсутність в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вказуючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відсутній умисел на спричинення тілес6них ушкоджень ОСОБА_4 , а виявлені тілесні ушкодження ОСОБА_4 сам отримав в результаті нанесення ударів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відтак ОСОБА_4 не було заподіяно тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Систематичні неявки ОСОБА_4 на допит, свідчать про його небажання підтримати обвинувачення.
Встановивши вказані обставини приходжу до такого висновку.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування заявником, потерпілим може бути оскаржено рішення дізнавача про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути: про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частинами 1 та 2 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Статтею 38 КПК України визначено, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
Досудове слідство здійснюють слідчі підрозділи: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів Державного бюро розслідувань; підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів Державного бюро розслідувань; Національного антикорупційного бюро України.
Досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою.
Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ст. 39-1 КПК України керівник органу дізнання організовує дізнання.
Керівник органу дізнання уповноважений: визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання; відсторонювати дізнавача від проведення дізнання за ініціативою прокурора або з власної ініціативи та призначати іншого дізнавача за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу (самовідводу) або неефективного дізнання; ознайомлюватися з матеріалами дізнання, давати дізнавачу письмові вказівки, що не суперечать рішенням та вказівкам прокурора; вживати заходів для усунення порушень вимог законодавства у разі їх допущення дізнавачем; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Дізнавач уповноважений:
1) починати дізнання за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити огляд місця події, обшук затриманої особи, опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку або виявлені під час затримання, а також проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, установлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, установлених цим Кодексом, відповідним оперативним підрозділам;
4) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
5) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
6) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
7) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Дізнавач зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.
Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.
Статтями 84-86 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно п. 1 ч. 1. ч. 2 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Відповідно до ст. 94 КПК України дізнавач за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частинами 1 та 2 ст. 110 КПК України визначено, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
В свою чергу, ч. 5 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
З огляду на приписи чинного законодавства обґрунтованим слід визнавати рішення дізнавача, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин підтверджених доказами, які були досліджені і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а також якщо рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, закриваючи останнє, дізнавачка не дотрималась вищевказаних приписів кримінального процесуального законодавства як і належної правової процедури під час здійснення досудового дізнання.
Так матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про залучення ОСОБА_13 потерпілим, коли та яким чином останній та свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були повідомлені про їх виклик на допит, що дає підстави зробити висновок про порушення дізнавачкою процедури виклику вказаних осіб для допиту.
При цьому слід зазначити, що не проведення допиту вказаних осіб дізнавачкою свідчить про грубе порушення нею вимог КПК України щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однобічність та неповноту проведеного досудового дізнання.
Вказані обставини також свідчать про не усунення дізнавачкою недоліків проведеного досудового дізнання, які стали підставою для скасування попередньої постанови від 18.04.2022р. про закриття кримінального провадження.
Крім цього в оскаржуваній постанові дізнавачка обмежилась лише зазначенням встановлених фактів, роз'ясненням поняття необхідної оборони, та свого висновку про відсутність складу кримінальних правопорушень, однак жодним чином не мотивував чому вона прийшла саме до такого висновку, які саме встановлені обставини свідчать про обґрунтованість такого висновку, тобто оскаржувана постанова не є належним чином мотивованою.
Отже проведене досудове дізнання є неефективним, проведеним з порушенням кримінального процесуального законодавства та без застосування належної правової процедури. Оскаржувана постанова в частині встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, та як наслідок зроблених дізнавачкою висновків, є належним чином не обґрунтованою та не мотивованою, а відтак підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене в сукупності слідує, що скарга ОСОБА_3 в цій частині є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
При цьому вважаю, що оскаржувана постанова в частині зазначення причин не проведення огляду місця події є належним чином обґрунтованою та мотивованою, оскільки, враховуючи обставини, за яких, як вказує потерпілий, було вчинене кримінальне правопорушення, місце його вчинення, тривале зволікання останнього зі зверненням до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення нівелювало можливість отримання відомостей, які мають значення для кримінального провадження, за результатами проведення такої слідчої дії.
Водночас при розгляді скарги до уваги не береться обґрунтування скарги в частині надання скаржником оцінки встановлених під час досудового розслідування кримінального провадження обставин та отриманих доказів, оскільки згідно приписів ч. 3 ст. 26, ст.ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя розглядає скаргу на дії або бездіяльність прокурора, слідчого, дізнавача лише в межах заявлених вимог скарги, при чому перевіряє дії вказаних осіб на відповідність їх приписам КПК України в частині дотримання порядку та процедури проведення слідчих (розшукових) дій чи вчинення інших процесуальних дій, не даючи при цьому жодної оцінки обставинам, які згідно приписів ст. 91 КПК України, підлягають доведенню в кримінальному провадженні.
Також до уваги не береться обґрунтування скарги в частині клопотання скаржника про вчинення слідчих дій, оскільки предметом даного судового розгляду є постанова про закриття кримінального провадження, а не постанова про часткову відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.
Керуючись вимогами ст.ст. 303-307, 369-372КПК України, -
постановив:
Скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову дізнавачки у кримінальному провадженні - начальниці СД Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 від 11.07.2022р. про закриття кримінального провадження, внесеного 06.11.2021р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021153200000188, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавачки у кримінальному провадженні - начальниці СД Відділення поліції № 2 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 від 11.07.2022р. про закриття кримінального провадження, внесеного 06.11.2021р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021153200000188, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та підписаний “14” грудня 2022 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1