справа №756/19324/21 Головуючий у 1 інстанції: Ткач М.М.
провадження №22-ц/824/9745/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
08 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» на рішення Оболонського районного суду
м. Києва від 27 червня 2022 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2021 року позивач ОСББ «К5» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті внесків на утримання спільного майна, внесків до ремонтного та резервного фондів ОСББ «К5» у сумі 25 742 грн 57 коп., 3 % річних за прострочення строку виконання грошового зобов'язання - 461 грн 12 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якому створено та діє ОСББ «К5».
Вказував, що 02 лютого 2020 року Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «К5» були встановлені від 01.05.2020 року розміри обов'язкових щомісячних внесків на утримання спільного майна будинку, внесків до ремонтного та резервного фондів за один квадратний метр загальної площі нерухомого майна співвласника.
Зазначав, що ОСОБА_1 щомісячні внески не сплачує, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період від листопада 2020 року до грудня 2021 року у сумі 22 367 грн 11 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також 3 % річних - 804 грн 45 коп. у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
Заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог, в якому зазначає, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 , набуто 29.12.2020 року. Крім цього, представник відповідача не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та ціною позовної заяви, відповідач вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 рокупозов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «К5» заборгованість по сплаті внесків на утримання спільного майна, внесків до ремонтного та резервного фондів ОСББ «К5» у розмірі 23 628 грн 22 коп.; 3% річних у розмірі 440 грн 70 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 278 грн 88 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 250 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСББ «К5» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалення в цій частині нового, яким позов задовольнити повністю та стягнути витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції.
Скарга обґрунтована тим, що апелянт вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваній частині рішення неправильно наведено тлумачення ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», застосована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 01.09.2020 року у справі №686/6276/19, яка не підлягала застосуванню (оскільки спірні правовідносини у справі №686/6276/19 не є подібними, що і у даній справі), та висновки суду про визначення спірних правовідносин як житлово-комунальні послуги, є помилковими, оскільки спірними відносинами є відносини між співвласниками щодо участі в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку.
Наголошує на тому, що підставою стягнення відповідних внесків з відповідача на користь Апелянта є спеціальний закон, який підлягає застосуванню у даній категорії справ - Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та вимоги Статуту ОСББ «К5», оскільки ОСББ «К5» має статутні відносини із співвласником багатоквартирного будинку ОСОБА_2 , а не договірні.
Вважає, що зазначене порушує частину 1 та 5 статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно бути обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Законодавством на відповідача, як на співвласника багатоквартирного будинку, покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Підставою позову є невиконання відповідачем як співвласником будинку своїх обов'язків зі сплати внесків та платежів у розмірах, затверджених загальними зборами ОСББ, рішення яких відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів є обов'язковими для всіх співвласників.
На підставі Протоколу №1 установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 від 14.04.2019 року було прийнято рішення про створення ОСББ «К5».
ОСББ «К5» діє на підставі Статуту, який затверджено рішенням Установчих зборів ОСББ «К5» (протокол № 01 від 14.04.2019 року) (наявний в матеріалах справи).
Згідно Статуту ОСББ «К5» метою створення даного об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.
Зі змісту п.п.2, 3 розділу III Статуту вбачається, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів, в тому числі належить питання про визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Пунктом 11 розділу III Статуту встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Зі змісту п.2 розділу V Статуту вбачається, що співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до п.1.6 Статуту у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення відбувається набуття новим власником усіх обов'язків попереднього власника як співвласника. Зазначений пункт в Статуті ОСББ «К5» є чинним, не скасованим та таким, що відповідає вимогам ч.3 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Протоколом №2 загальних зборів ОСББ «К5» від 02.02.2020 року затверджено кошторис на 2020/2021 роки (загального фонду, ремонтного та резервного фонду), встановлено з 01.05.2020 року обов'язкові щомісячні внески для здійснення витрат на управління будинком: внесок на утримання спільного майна будинку у розмірі 7,83 грн./1 кв.м загальної площі нерухомого майна, внесок до ремонтного фонду - 0,20 грн./1 кв.м загальної площі нерухомого майна, внесок до резервного фонду - 0,35 грн./1 кв.м загальної площі нерухомого майна, що загалом складає 8,38 грн./1 кв.м загальної площі нерухомого майна (наявний в матеріалах справи).
Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «К5» від 02.02.2020 затверджено порядок сплати внесків (платежів) на утримання та обслуговування будинку та у фонди об'єднання. Встановлено строк сплати усіх внесків - до 20 числа поточного місяця.
Таким чином, з норм Закону України «Про ОСББ», вимог Статуту ОСББ «К5», затверджених загальними зборами ОСББ «К5» рішень, які відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів с обов'язковими для всіх співвласників - відсутні підстави для дослідження договору купівлі-продажу квартири співвласника багатоквартирного будинку та перевірки його на предмет наявності/відсутності застережень про переведення боргу попереднього власника та згоду кредитора на таку заміну, оскільки між співвласниками та ОСББ «К5» існують не договірні, а статутні відносини.
Акцентує увагу суду на тій обставині, що ОСББ «К5» не є та не може бути виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг через те, що між співвласниками та ОСББ «К5» існують не договірні, а статутні відносини. Договору між сторонами немає, оскільки відповідно до чинного законодавства ці правовідносини вирішуються Статутом ОСББ «К5» та Законом України «Про ОСББ».
Однак, судом першої інстанції в оспорюваному рішенні зроблені помилкові висновки щодо наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем, що і стало підставою для часткового задоволення позову.
Спірними відносинами у даній справі є відносини між співвласниками щодо участі в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку, що підтверджується Законом України «Про ОСББ», ч.2 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та позицією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України згідно з листом від 15.08.2011 року №7/14-8961:
Таким чином, ОСББ не надає співвласникам жодних послуг, зокрема, житлово- комунальних послуг у тому сенсі, що ОСББ не є і не може бути виконавцем послуг у відносинах зі співвласниками, через те, що між співвласниками та ОСББ існують не договірні, а статутні відносини. Договору між сторонами не має, будь-яке його укладення не вимагається законом, оскільки відповідно до чинного законодавства ці правовідносини регулюються Статутом ОСББ та Законом України «Про ОСББ».
Вказує, що в мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу Допомогу у розмірі 2 250 грн, беручи до уваги доводи відповідача щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, а також враховуючи критерій складності справи, обсяг виконаних робіт, ціну позову, досвід адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9916/10 від 15.04.2021 року), принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, враховуючи правові висновки Верховного Суду, норми цивільного законодавства та надані підтверджуючі документи про понесения Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 гри.
З врахуванням наведеного та того, що позивачем підтверджено належними доказами понесення витрат на правову допомогу у розмірі 4 500 грн, вважає, що оспорюване рішення суду в частині зменшення витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь ОСББ «К5» витрат на правову допомогу у розмірі 4 500 грн.
Вказує, що судом першої інстанції не наведено в оскаржуваному рішенні обґрунтування зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат, а лише наведено посилання про те, що відповідачем подано таке клопотання про зменшення суми правових витрат до 1 000 грн та відсутнє жодне обґрунтування вказаного клопотання, судом першої інстанції не надана правова оцінка доводам відповідача у вказаному клопотанні та якими доказами, підтверджені доводи та заперечення відповідача щодо зменшення правових витрат також не зазначено в судовому рішенні.
Позивачем було подано до матеріалів справи відповідь на відзив відповідача
№ 05/06/2022 від 05.06.2022 року, в якому наведено заперечення та спростування всіх доводів відповідача щодо зменшення правових витрат. Однак, судом першої інстанції також не надано обґрунтування та правової оцінки наведеним доводам та аргументам позивача в частині стягнення правових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , - представник ОСОБА_1 просить зменшити розмір судових витрат ОСББ «К5» на правничу допомогу до 500 грн, відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, оскаржуване рішення залишити без змін. Також просить судові витрати понесені ОСОБА_1 при розгляді справи в Київському апеляційному суді покласти на позивача ОСББ «К5».
Вказує, що представник апелянта не мала право підписувати апеляційну скаргу, засвідчувати копії документів та звертатись до суду апеляційної інстанції від імені апелянта, чим порушено було частини 3 та 4 статті 356 ЦПК України.
Зазначає, що враховуючи вимоги пункту 5 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а отже, позивач не зазначив в позовній заяві та не додав до неї докази, що підтверджують зазначені ним обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (у тому числі, письмового повідомлення Відповідача не пізніше 10 дній про рішення прийняті в Протоколі №2 Загальних зборів ОСББ «К5» від 02 лютого 2020 року як це закріплено частиною 10 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» з дня набуття їм права власності (29 грудня 2020 року) під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири, що належить Відповідачу: 2) надання відповідачу квитанцій на оплату внесків у спосіб встановлений пунктом 6 Порядку: 3) доказів того, що відповідач є правонаступником попереднього власника: ТОВ «КУА «ІМІДЖ ФІНАНС» по заборгованості по сплаті внесків за листопад та 28 днів грудня 2020 року).
Таким чином, висновки та розрахунки зроблені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні є правомірними та обґрунтованими.
Відповідач заперечував та заперечує далі щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 гривень, так як вважає, що позивачем при нарахуванні витрат на правничу допомогу не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом. Відповідач вважав та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000 гривень.
Вважає, що суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо), суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виник обов'язок зі сплати внесків на утримання спільного майна, внесків до ремонтного та резервного фондів ОСББ «К5» від січня 2021 року, тому стягненню підлягає заборгованість за період від січня 2021 року до лютого 2022 року (включно) у розмірі 23 628 грн 22 коп.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що підставі Протоколу №1 установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_3 від 14.04.2019 року було прийнято рішення про створення ОСББ «К5».
ОСББ «К5» діє на підставі Статуту, який затверджено рішенням Установчих зборів ОСББ «К5» (протокол № 01 від 14.04.2019 року).
Згідно Статуту ОСББ «К5» метою створення даного об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.
Зі змісту п.п.2, 3 розділу ІІІ Статуту вбачається, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів в тому числі належить питання про визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Пунктом 11 розділу ІІІ Статуту встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Зі змісту п. 2 розділу V Статуту вбачається, що співвласник зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «К5» від 02.02.2020 року затверджено кошторис на 2020/2021 роки (загального фонду, ремонтного та резервного фонду), встановлено з 01.05.2020 року обов'язкові щомісячні внески для здійснення витрат на управління будинком: внесок на утримання спільного майна будинку у розмірі 7,83 грн./1 кв.м загальної площі нерухомого майна, внесок до ремонтного фонду - 0,20 грн/1 кв.м загальної площі нерухомого майна, внесок до резервного фонду - 0,35 грн/1 кв.м загальної площі нерухомого майна, що загалом складає 8,38 грн/1 кв.м загальної площі нерухомого майна
Встановлено, що протоколом № 2 загальних зборів ОСББ «К5» від 02.02.2020 року затверджено порядок сплати внесків (платежів) на утримання та обслуговування будинку та у фонди об'єднання. Встановлено строк сплати усіх внесків - до 20 числа поточного місяця.
Докази про визнання вказаних рішень загальних зборів співвласників ОСББ незаконними або їх скасування, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2567, виданий 29.12.2020 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень внесено 30.12.2020 року (а.с.62-71).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст.76, ч.1 ст.77, ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з наданого позивачем на підтвердження позовних вимог розрахунку, заборгованості ОСОБА_1 зі сплати внесків за період з листопада 2020 року по лютий 2022 року становить 25742 грн 57 коп.
Позивач зазначає, що враховуючи що за листопад 2020 року заборгованість за внесками на утримання спільного майна, до ремонтного та резервного фондів у розмірі 426,62 грн. за квартирою АДРЕСА_1 не була погашена попереднім мешканцем (власником) квартири, то згідно з ч.3 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ОСОБА_1 як одноосібний власник зазначеної квартири має зобов'язання щодо сплати за внесками на утримання спільного майна, до ремонтного та резервного фондів за період з листопада 2020 року.
Проте, суд вірно не погодився з позовними вимогами в частині періоду нарахування заборгованості, виходячи з наступного.
Так, відповідно ч.1 ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).
Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже новий власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати.
При цьому, у матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року, згідно з яким відповідач став власником квартири та який містить застережень про переведення боргу попереднього власника та згоду кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов'язанні).
З моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов'язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов'язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно з постановою Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №686/6276/19: «Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов'язкам співвласників багатоквартирного будинку. Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов'язків попереднього власника як співвласника. Тлумачення наведеної норми права у системному зв'язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов'язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги. Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов'язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов'язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Отже, діючим законодавством не передбачено обов'язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу».
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Верховного Суду, оскільки спірні правовідносини у справі №686/6276/19 є подібними, що і у даній справі.
З огляду на вищевикладене та враховуючи строки сплати внесків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що у відповідача виник обов'язок зі сплати внесків на утримання спільного майна, внесків до ремонтного та резервного фондів ОСББ «К5» від січня 2021 року та вірно вважав, що стягненню підлягає заборгованість за період від січня 2021 року до лютий 2022 року (включно) у розмірі 23 628 грн 22 коп., а у решті вимог слід відмовити.
Доказів повної або часткової сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так як ст.625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Враховуючи, що відповідачем належним чином зобов'язання щодо оплати внесків не виконувалися, то суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 461,12 грн.
З огляду на вищевикладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вірно вважав, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягали до задоволення лише за період від січня 2021 року до лютого 2022 року включно.
Суд вірно встановив, що загальний розмір 3% річних, який підлягав до стягнення з відповідача становить 440 грн. 70 коп., а у решті вимог - відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, то суд надавши оцінку доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСББ «К5» витрат на правничу допомогу, беручи до уваги доводи відповідача щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, а також враховуючи критерій складності справи, обсяг виконаних робіт, ціну позову, досвід адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9916/10 від 15.04.2021), принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2250 грн. а у решті вимог - відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У своїй постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2021 року між ОСББ «К5» та адвокатським об'єднанням «ОСА ЛЕКС», в особі керуючого партнера Тягнирядно О.М. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №3А/2021. 04.01.2022 між ОСББ «К5» та адвокатським об'єднанням «ОСА ЛЕКС», в особі керуючого партнера Тягнирядно О.М. укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №1юр.
За п.4.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги №3А/2021 від 23.09.2021 року, за надання правової допомог, що передбачена в п.1.2 договору клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар). Розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги визначається додатковоми угодами до даного Договору.
Відповідно до умов Додаткової угоди №5 від 06.12.2021 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №3А/2021 від 23.09.2021 клієнт доручає здійснити адвокатському об'єднанню комплекс послуг з надання правої (правничої) допомоги, зокрема, ознайомлення та вивчення документів, складання позовної заяви та попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, правового супроводу, а також представництво клієнта у суді.
Згідно з п.5 Додаткової угоди №5 від 06.12.2021 року до Договору, сторони домовились, що розрахунок вартості комплексу послуг здійснюється шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатським об'єднанням, на ціну однієї години роботи співробітника даного об'єднання. Ціна однієї такої години роботи є договірною та на момент укладення цієї додаткової угоди складає 1000 грн.
Відповідно до Акту №1 надання правової (правничої) допомоги від 09.12.2021 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №3А/2021 від 23.09.2021 року (Додаткова угода №5 від 06.12.2021 року), сторони погодили кількість годин роботи, суми вартості всіх наданих клієнту послуг, перелік та тарифи які узгоджені сторонами.
Згідно з Актом №1 від 09.12.2021 року адвокатським об'єднанням виконано роботи, визначені Додатковою угодою №5 від 06.12.2021 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги №3А/2021 від 23.09.2021 року, щодо підготовки документів та позовної заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості загальна вартість наданих послуг становить 4 500 грн.
Встановлено, що 10.12.2021 року ОСББ "К5" на користь адвокатського об'єднання «ОСА ЛЕКС» здійснило оплату вартості надання правової (правничої) допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №3А/2021 від 23.09.2021 року у розмірі 4500 грн., що підтверджується платіжним дорученням банку № 1221 від 10.12.2021 року.
За п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з наведеного, задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вірно зазначив суду, що підлягає стягненню, а саме: 2 250 грн.
Підстави, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, не заслуговують на увагу, оскільки свідчать лише про незгоду із заявленими позовними вимогами.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення та залишає його в силі, то у відповідності до ч.13 ст.141 ЦПК України суд не змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: