справа №760/22758/21 Головуючий у 1 інстанції: Зуєвич Л.Л.
провадження №22-ц/824/9806/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
30 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Сушко Л.П., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул Івана Івановича, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом, -
У серпні 2021 року адвокат Ярошенко Д.В. - представник ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №185585 від 17.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Остапенко Є.М., щодо звернення стягнення на транспортний засіб марки Chevrolet Tacuma, 2008 року випуск, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 ; стягнути з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 62 555 грн 23 коп., з яких: 62 237 грн 22 коп. безпідставно отримані кошти; 255 грн 77 коп. - 3% річних; 62 грн 24 коп. - втрати від інфляції; стягнути з приватного виконавця Крегул І.І. отриману в межах виконавчого провадження №065997560 основну винагороду в розмірі 6 223 грн 72 коп; судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.
Зазначав, що про існування оскарженого виконавчого напису йому стало відомо 07.07.2021 року, після того, як приватним виконавцем Крегул І.І. було здійснено опис та арешт транспортного засобу, а також, передано його на відповідальне зберігання ДП «СЕТАМ». При цьому, зазначав, що 27.07.2021 року транспортний засіб було реалізовано ДП «СЕТАМ» за 73 111 грн 11 коп., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів.
Вважав, що виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив безспірність вимог кредитора, а також нотаріусом не було перевірено дотримання строку, встановленого законом для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Зазначав, що виконавчий напис вчинений на договорі застави від 04.08.2008 року, який забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором №1806-0201001/1/ФКВ-08 від 04.09.2008 року, що укладений між позивачем та ТОВ «УКРПРОМБАНК» (новий кредитор ТОВ «ФК «Еліт Фіанс»).
Вказував, що відповідно до положень розділу 1 кредитного договору та п.1.1. договору застави, банк надає позичальнику кредитні кошти в сумі 15 929 доларів США строком на 84 місяці, для придбання легкового автомобіля. При цьому, датою повернення кредиту сторони визначили 03.09.2015 року.
Таким чином, позивач звертав увагу на те, що право вимоги про стягнення коштів, та як наслідок звернення стягнення на предмет застави, у кредитора виникло 04.09.2015 року, тобто, на момент вчинення оскарженого виконавчого напису (17.06.2021 року) з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Також, позивач зазначав, що вимоги про стягнення з позивача відсотків за користування кредитом та пені в період від 02.07.2020 року до 14.06.2021 року є незаконними в силу положень ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач має статус військовослужбовця (учасника бойових дій), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 24.12.2015 року головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних сил України.
При цьому позивач зауважував, що звертався до AT «ДЕЛЬТА БАНК», яке станом на 22.12.2014 року було кредитором за вказаним кредитним договором, з повідомленням про те, що він проходить військову службу в зоні АТО, але дане повідомлення було проігнороване.
Крім того, позивач звертав увагу на те, що кредитор за кредитним договором №1806-0201001/1/ФКВ-08 від 04.09.2008 року втратив право нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування, тобто, після 03.09.2015 року, проте приватним нотаріусом у виконавчому написі зазначено, що заборгованість за відсотками в період від 02.07.2020 року до 14.06.2021 року складає 27 586 грн. 91 коп.
Отже, на думку позивача, заборгованість за кредитним договором є спірною та нотаріусом включено у виконавчий напис вимоги відповідача, які є необґрунтованими.
Окремо зауважував, що оскільки сума простроченого платежу складає 44 814 грн 32 коп., то згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не повинна перевищувати 6 722 грн 15 коп., а тому позивач вважав, що стягнення пені в сумі 232 401 грн 23 коп. є незаконним, а отже виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Разом з цим, позивач зазначив, що відповідач не повідомив його про намір звернути стягнення на предмет застави, як це передбачено ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Вважає, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням законодавства, що регулює порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом, зокрема: виконавчий напис вчинено за відсутності належним чином направленої на адресу позивача вимоги про усунення порушень за кредитним договором; виконавчий напис вчинено з порушенням трирічного строку, встановленого ст.88 Закону України «Про нотаріат», у виконавчому написі запропоновано стягнути відсотки та пеню, які не могли бути стягнуті в силу закону.
Також, позивач зазначав, що 28.07.2021 року в межах виконавчого провадження
№65997560 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису відбулись прилюдні торги, на яких був реалізований транспортний засіб за ціною продажу 73 111 грн. 11 коп. Вказані кошти були розподілені наступним чином: - 62 237 грн 22 коп. - передано ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в рахунок виконання зобов'язань за виконавчим написом; - 6 223 грн 72 коп. - основна винагорода приватного виконавця; -925 грн 61 коп. - кошти, направлені на компенсацію витрат виконавчого провадження; -3 724 грн. 56 коп. - винагорода ДП «СЕТАМ».
Оскільки позивач вважав, що відповідний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Остапенко Є.М. 17.06.2021 за реєстровим № 85585 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, то, на його думку, кошти, отримані ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», підлягають поверненню йому на підставі ст. 1212 ЦК України.
Крім того, вказуючи, що його фактично було позбавленого належного майна 07.07.2021 року, що підтверджується копією постанови про опис та арешт транспортного засобу, позивач вважає, що з ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягає стягненню 3% відсотки річних та втрати від інфляції в сумі 318 грн. 01 коп.
Підсумовуючи зазначав, що з ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягає стягненню 62 555 грн 23 коп., з яких: 62 237 грн 22 коп. - безпідставно отримані кошти, 255 грн 77 коп. - 3% річних та 62 грн 24 коп. - інфляційного збільшення.
Окрім цього, на думку позивача, з огляду на те, що виконавчий напис на підставі якого було відкрито виконавче провадження підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, то з приватного виконавця в розумінні ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає стягненню отримана ним основна винагорода в розмірі 6 223 грн 72 коп.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в позові вказано у розмірі 50 000 грн з приміткою, що дана сума включає в себе судовий збір, а також орієнтовану суму витрат на професійну правничу допомогу, та зауваженням про те, що детальний розрахунок та документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 17.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за номером 185585, яким звернуто стягнення на транспортний засіб марки CHEVROLET TACUMA, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_4 , виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області 02.09.2008, ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 62 555 грн 23 коп., з яких: 62 237 грн 22 коп. - безпідставно отримані кошти; 255 грн 77 коп. - 3% річних; 62 грн 24 коп. - втрати від інфляції.
Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул І.І. на користь ОСОБА_1 отриману в межах виконавчого провадження № 65997560 основну винагороду в розмірі 6 223 грн 72 коп.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
Скарга обґрунтована тим, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а ще й бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Звертає увагу суду, що жодних доказів сплати боргу ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» позивачем не надано.
Як можна побачити з документів, які надавалися нотаріусу для вчинення виконавчого напису, ТОВ «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» повністю було дотримано вимоги чинного законодавства України щодо правильності та законності вчинення виконавчого напису.
Виходячи з вищевикладеного можна дійти висновку, що позовна заява є лише способом уникнути виконання свої зобов'язань перед ТОВ?«Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» будь-яким шляхом, та не підлягає задоволенню у повному обсязі у зв'язку з недоведеністю обставин, на які посилається позивач та наявністю боргу перед відповідачем, а також тим, що виконавчий напис було вчинено без порушення вимог чинного законодавства України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Вказує, що як вбачається з оскаржуваного судового рішення, підставами для задоволення позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було те, що виконавчий напис вчинено з порушенням трирічного строку встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та те, що відповідачем не доведено безспірність заборгованості, яка вказана у виконавчому написі.
Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням трирічного строку встановленого ст.88 Закону України «Про нотаріат». Право вимоги про стягнення коштів та, як наслідок, право звернення стягнення на предмет застави, у кредитора виникло 04.09.2015 року.
Тобто, приватний нотаріус міг вчинити виконавчий напис в період від 04.09.2015 року до 04.09.2018 року. Разом з тим, виконавчий напис було вчинено 17.06.2021 року, тобто, з порушенням строку встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
З огляду на викладене суд дійшов правильного висновку, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого ст.88 Закону України «Про нотаріат» та перериватися чи поновлюватися такий строк не може, оскільки він є присічним.
Також зазначає, що відповідачем не доведено, що сума заборгованості, яка вказана у виконавчому написі, є саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Вимоги про стягнення з позивача відсотків за користування кредитом та пені в період від 02.07.2020 року до 14.06.2021 року є незаконними в силу положень ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Статус позивача, як військовослужбовця (учасника бойових дій) підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_3 видане 24.12.2015 року Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України.
Звертає увагу суду, що позивач звертався до AT«ДЕЛЬТА БАНК», яке станом на 22.12.2014 року було кредитором за вказаним вище кредитним договором, з повідомлення про те, що він проходить військову службу в зоні АТО, але дане повідомлення було проігнороване.
Підсумовуючи викладене нарахування відсотків за користування коштами та пені за період від 02.07.2020 року до 14.06.2021 року (під час особливого періоду), вважав незаконним.
Крім того, вказує, що кредитор за кредитним договором №1806-0201001/1/ФКВ-08 від 04.09.2008 року втратив право нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування тобто після 03.09.2015 року.
В свою чергу приватним нотаріусом у виконавчому написі зазначено, що заборгованість за відсотками в період від 02.07.2020 року до 14.06.2021 року складає 27 586,91 грн.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором є спірною та нотаріусом включено у виконавчий напис вимоги відповідача, які є необгрунтованими.
Вважає, що загальний розмір пені, що підлягає сплаті за договором, не може перевищувати розмір, встановлений законодавством України, отже не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшим за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Оскільки сума простроченого платежу відповідача перед позивачем складає 44 814 грн. 32 коп, то згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не повинна перевищувати 6 722 грн. 15 грн.
З огляду на викладене, стягнення пені в сумі 232 401 грн. 23 коп є також незаконною.
Звертає увагу суду на той факт, що відповідачем не було спростовано даних обставин в апеляційній скарзі та не подано до суду першої інстанції жодних заперечень проти викладених обставин, хоча, як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримував позовну заяву разом з ухвалою про відкриття провадження у справі в суді першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, висновки суду про те, що сума заборгованості не була безспірною, є законним та обґрунтованими.
Крім того, вважає за необхідне звернути увагу суду на той факт, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про усунення порушень за кредитним договором, що також є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, факт не направлення боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов'язання в порядку. передбаченому ч.3 ст.24 та ч.1 ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц.
Підсумовуючи викладені обставини, висновки суду щодо незаконності виконавчого напису є законними та обґрунтованими. В свою чергу, апеляційна скарга є безпідставною, а тому підлягає залишенню без задоволення.
Таким чином, оскільки виконавчий напис, вчинений 17.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за реєстровим №185585 є таким, що не підлягає виконанню, то отримані ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» грошові кошти внаслідок реалізації предмету застави в сумі 62 237 грн. 22 коп. підлягали поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого ст.88 Закону України «Про нотаріат» та перериватися чи поновлюватися такий строк не може, оскільки він є присічним.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1806-0201001/1/ФКВ-08, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 15 929 доларів США, строком кредитування на 84 місяці, з датою повернення кредиту: 03.09.2015 року, метою кредитування - придбання легкового автомобіля для особистих/сімейних потреб, процентною ставкою за користування кредитом: 12,21% річних, за умови виконання Позичальником п. 4.2.10 цього Договору, 14,5 % річних у разі невиконання Позичальником п. 4.2.10 цього Договору, комісією за надання кредиту - 0,5 % від суми Кредиту (а.с. 32-37).
Того ж дня - 04.09.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу № 1806-0201001/Zфкв-08, за умовами якого:
- застава за цим договором забезпечує вимоги Заставодержателя за кредитним договором № 1806-0201001/1/ФКВ-08 від 04.09.2008 року;
- предметом застави є автомобіль марки Chevrolet Tacuma, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- предмет застави належить Заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області 02.09.2008 року (а.с.24-31).
З наявної в матеріалах справи копії вбачається, що договір застави транспортного засобу від 04.09.2008 року №1806-0201001/Zфкв-08 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2005 (а.с.31).
Встановлено, що 17.06.2021 року приватним нотаріусом Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 185585 (а.с.15) за змістом якого:
- Запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб марки CHEVROLET TACUMA, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_4 , виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області 02.09.2008 року, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 місце роботи: невідомо;
- Зазначений транспортний засіб на підставі Договору застави транспортного засобу № 1806-0201001/Zфкв-08, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В. 04.09.2008 року за реєстровим № 2005, був переданий в заставу товариству з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», код ЄДРПОУ: 19357325, яке на підставі Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ПАТ «Укрпромбанк» на користь АТ «ДЕЛЬТА БАНК», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 30.06.2010 року за реєстровим № 2258, відступило право вимоги публічному акціонерному товариству «ДЕЛЬТА БАНК», код ЄДРПОУ: 34047020, яке в свою чергу на підставі Договору № 2273/К про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В. 02.07.2020 року за реєстровим номером 170, відступило право вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2;
- За рахунок коштів отриманих від реалізації транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», за період від 02.07.2020 року до 14.06.2021 року включно, у розмірі:
- 44 814 грн 32 коп. - заборгованість по тілу кредиту;
- 27 586 грн 91 коп. - заборгованість за відсотками;
- 232 401 грн 23 коп. - штрафні санкції;
- 50 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 304 852 грн 46 коп.
Постановою приватного виконавця Крегул І.І. від 06.07.2021 року (а.с.16-17) відкрито виконавче провадження ВП №65997560 з примусового виконання виконавчого напису
№ 185585, вчиненого 17.06.2021 року приватним нотаріусом Остапенко Є.М. про звернення стягнення на транспортний засіб марки CHEVROLET TACUMA, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_4 , виданого Ірпінським МРЕВ ДАІ у Київській області 02.09.2008 року, ОСОБА_1 , на користь відповідача.
Матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2021 року в межах виконавчого провадження № 65997560 з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису відбулись прилюдні торги, на яких був реалізований транспортний засіб за ціною продажу 73 111 грн 11 коп. (а.с. 22-23). Вказані кошти були розподілені наступним чином:
- 62 237 грн 22 коп. - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в рахунок виконання зобов'язань за виконавчим написом (а.с. 43);
- 6 223 грн 72 коп. - приватному виконавцю Крегул І.І., як основна винагорода приватного виконавця (а.с. 44);
- 925 грн 61 коп. - приватному виконавцю Крегул І.І., як витрати виконавчого провадження (а.с. 45);
- 3 724 грн 56 коп. - винагорода ДП «СЕТАМ».
Відповідачем та приватним нотаріусом не надано суду доводів та доказів щодо правомірності їхніх дій під час ініціювання та вчинення виконавчого напису № 185585 від 17.06.2021 року.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595).
Згідно зі ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
За ст.87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 (в редакції постанови КМУ від 29.11.2001).
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ч.2 Глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595) виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.
Як встановлено судом, виконавчий напис був вчинений на договорі застави від 04.08.2008 року, який забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором №1806-0201001/1/ФКВ-08 від 04.09.2008 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРПРОМБАНК» (новий кредитор ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»).
За ч.1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до положень ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.
Згідно з п.1.1. Договору застави транспортного засобу №1806-0201001/Zфкв-08 від 04.09.2008 року, застава за цим договором забезпечує вимоги Заставодержателя за Кредитним договором № 1806-0201001/1/ФКВ-08 від 04.09.2008 року, укладеного між Заставодержателем і ОСОБА_1 , за умовами якого останній зобов'язаний заставодержателю до 03.09.2015 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 15 929 доларів США, сплатити проценти за користування ним у розмірі 12,21 % річних за умов виконання Позичальником п.4.2.10 Кредитного договору, або у розмірі 14,5 % річних в разі невиконання Позичальником
п. 4.2.10 Кредитного договору, та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.
За ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, право вимоги про стягнення коштів, та як наслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором - звернення стягнення за договором застави у кредитора/відповідача виникло 04.09.2015 року.
Судом вірно враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) вказала, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст.88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов'язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Так, строк, визначений у ст.88 Закону України «Про нотаріат» відноситься до строків захисту цивільних прав, однак це не свідчить про розповсюдження на нього правил ст.264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.
Як вірно зазначив суд, позовну давність слід відрізняти від інших видів строків захисту цивільних прав. Так, не є позовною давністю строк для вчинення виконавчих написів та деякі інші строки. До вказаних строків правила глави 19 ЦК України про зупинення, переривання, поновлення позовної давності не застосовуються.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого ст.88 Закону України «Про нотаріат» та перериватися чи поновлюватися такий строк не може, оскільки він є присічним.
Також судом вірно взято до уваги, що у постанові від 27.03.2019 року у справі
№137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У постанові від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 14-278гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку, викладеного вищевказаній постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
У справі, яка переглядається, відповідачем не доведено, що сума заборгованості була такою, як зазначено у оскарженому виконавчому написі нотаріуса.
Також з матеріалів справи не вбачається, що при винесенні оскарженого виконавчого напису приватний нотаріус вчинив дії щодо перевірки безспірності заборгованості.
На підставі наведеного, суд дійшов вірного висновку про задоволення вимоги щодо визнання виконавчого напису від 17.06.2021 року №185585 таким, що не підлягає виконанню.
Главою 83 ЦК України визначені підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку із набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.08.2018 року у справі №334/2517/16-ц під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Таким чином, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Також, судом вірно враховано постанову Верховного Суду України від 04.10.2017 року у справі №6-1216цс17, в якій вказано сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, яке полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул від нього.
Крім того, за змістом постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі
№910/1531/18, якщо правові підстави набуття відповідачем коштів на виконання виконавчого напису, визнаного судом таким, що не підлягає виконанню, відсутні, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Таким чином, оскільки, виконавчий напис, вчинений 17.06.2021 року приватним нотаріусом Остапенко Є.М. та зареєстрований за №185585 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, то отримані ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» грошові кошти внаслідок реалізації предмету застави в сумі 62 237 грн 22 коп. підлягали поверненню позивачу на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки правова підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вірно виходив з того, що як зазначено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18), стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Позивача фактично було позбавленого його майна 07.07.2021 року, що підтверджується копією постанови про опис та арешт транспортного засобу.
За ч.3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Так як виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче провадження ВП №65997560 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, то з приватного виконавця Крегул І.І. в порядку ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає стягненню отримана ним в межах такого виконавчого провадження основна винагорода в розмірі 6 223 грн. 72 коп.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року було зупинено дію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2022 року, суд вважає за необхідне поновити його дію.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2022 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2022 року.
Головуючий:
Судді: