Справа №754/1150/21
Апеляційне провадження
№22-ц/824/2458/2022
13 грудня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року (суддя Клочко І.В.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
у січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 500грн 20коп. за кредитним договором від 24 травня 2011р. та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з метою отримання банківських послуг, 24 травня 2011р. відповідач підписав заяву, в якій підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір.
Позивач стверджував, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, відкрив кредитний рахунок, встановив початковий кредитний ліміт, видав відповідачу кредитну картку та надав можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що у подальшому був збільшений до 15 000грн, що вбачається з довідки про зміну умов кредитування, та обслуговування кредитної картки, проте відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 27 грудня 2020р. становить 11 500грн 20коп. та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості станом на 27 грудня 2020 року за кредитним договором № б/н від 24 травня 2011 року у розмірі 3 000грн.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за частиною тіла кредиту та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати.
Позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази, зокрема довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій визначений розмір процентної ставки
за користування кредитом, строк та розмір щомісячних платежів, і яка підписана відповідачем, а тому висновок суду про те, що сторонами не погоджені істотні умови кредитного договору, є безпідставним.
Також позивач звертає увагу, що користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою про рух коштів, з якої вбачається, що відповідач знімав кошти через банкомат, розраховувався кредитною карткою за покупки, поповнював карту через термінали самообслуговування, що підтверджує отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна», оскільки проведення вищезазначених операцій є неможливим без наявності картки.
Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму фактично отриманих відповідачем кредитних коштів та звільнив відповідача від обов'язку повернути отримані кошти.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 24 травня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій погодився, що заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Також ОСОБА_1 у заяві підтвердив, що ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, і просив надати йому послуги у вигляді видачі платіжної картки кредитка «Універсальна» зі встановленням кредитного ліміту у розмірі 3000грн.
Крім того, ОСОБА_1 підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно якої базова відсоткова ставка за користування кредитом складає 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50грн і повинен бути внесений до 25 числа місяця, наступного за звітним. У довідці також визначені порядок нарахування та розмір пені, штрафів за невиконання зобов'язань.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 27 грудня 2020р. у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається іззаборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 11 500грн 20коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що підтверджують звернення відповідача з заявами або відповідними заявками на зміну кредитного ліміту, наданий витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а позивачем не надано доказів, що саме ці умови та правила надання банківських послуги були надані відповідачу для ознайомлення, а тому відсутні підстави для висновку, що між сторонами був укладений кредитний договір та погоджені всі істотні умови кредитного договору, у тому числі і збільшення кредитного ліміту за ініціативою банку.
Колегія суддів не погоджується за такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 1 статті 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, було передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах,
телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентів, які повинен сплачувати позичальник за користування кредитом, та порядок повернення кредиту і сплати процентів.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
З наданої позивачем суду першої інстанції заяви від 24 травня 2011 року, яка підписана відповідачем, убачається, що ОСОБА_1 просив відкрити йому рахунок, видати кредитну картку «Універсальна», встановити кредитний ліміт у сумі 3 000грн (с.с.18).
Крім того, 24 травня 2011 року ОСОБА_1 була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», згідно якої базова відсоткова ставка за користування кредитом складає 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, але не менше 50грн і повинен бути внесений до 25 числа місяця, наступного за звітним. У довідці також визначені порядок нарахування та розмір пені, штрафів за невиконання зобов'язань (с.с.19).
Підписавши вказану заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та довідку, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання, тобто сторони погодили всі істотні умови кредитного договору.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків,
встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-80 ЦПК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного суду у справі № 200/5647/18).
Позивачем суду першої інстанції надана виписка з карткового рахунку ОСОБА_1 , з якого вбачається, що 24 травня 2011 року банк встановив позичальнику кредитний ліміт у сумі 300грн, і з 24 травня 2011 року позичальник почав користуватися кредитними коштами. У подальшому кредитний ліміт збільшувався банком і станом на 12 листопада 2017 року становив 15 000грн. З виписки з карткового рахунку вбачається, що після збільшення кредитного ліміту ОСОБА_1 продовжував користуватися кредитними коштами та погашати кредитну заборгованість (26 березня 2019 року - 12 000грн).
Таким чином, надана банком виписка з карткового рахунку позичальника, якій суд повинен був дати оцінку у сукупності з іншими наявними у справі доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідач отримав та не повернув 11500грн 20коп.
Відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів повернення банку отриманих грошових коштів.
Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у стягненні з відповідача отриманих грошових коштів у сумі 11 500грн 20коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, не оцінені надані докази, неправильно застосовані норми матеріального права,
тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви 2 270грн та за подання апеляційної скарги 3 405грн, а всього 5 675грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке знаходиться у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, заборгованість у розмірі 11 500грн 20коп. та судові витрати у сумі 5 675грн, а всього 17 175грн 20коп.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк