Апеляційного провадження:
№ 22-ц/824/12471/2022
м. Київ Справа № 357/4665/21
06 грудня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача - Желепи О.В.
суддів: - Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року (у складі судді Бебешко М.М., інформація щодо складення повного тексту рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат, здійснених на догляд за спадкодавцями,-
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат, здійснених на догляд за спадкодавцями відмовлено.
27 вересня 2022 року адвокат Червінчик Є.Е. в інтересах ОСОБА_3 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. Заява мотивована тим, що 31.08.2021 року між адвокатом Червінчиком Є.Е. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги. В цей же день, між адвокатом та клієнтом було укладено додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до додаткової угоди, Сторони визначили, що за надання правової допомоги в суді першої інстанції, Клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається за домовленістю між сторонами і складає 15 000 грн.
Посилаючись на те, що у задоволенні позову відмовлено, представник відповідача просив заяву задовольнити.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що неповідомлення сторін про час та дату судового засідання, призвело до позбавлення сторони права на зменшення витрат на правову допомогу з викладенням позиції та необхідності захисту прав шляхом подання апеляційної скарги.
Вважає, що заявлені стороною відповідача витрати на правову допомогу є недоведеними та неспівмірними зі складністю даної справи, оскільки у договорі не зазначено перелік правової допомоги, яка надається адвокатом та вартості години роботи адвоката, що не дає можливості визначити, яка вартість години роботи адвоката, та пересвідчитися, що зазначені в акті виконаних робіт та детальному описі виконаних робіт інформація відповідає фактичній вартості здійсненої допомоги.
Вказувала, що подані документи не підтверджують фактично витраченого часу адвокатом на надання правової допомоги, містяться розмиті дані про надану правову допомогу та дані про орієнтовний час затрачений на надання правової допомоги.
Звертала увагу на те, що частина наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні 06 рудня 2022 року ОСОБА_1 , яка є представником позивача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явилась. Про розгляд справи повідомлена, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню частково, з таких підстав.
Ухвалюючи у справі додаткове рішення про задоволення заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 15 000 грн. та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).
Згідно із вимогами частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
За обставинами даної справи встановлено, що
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина друга статті 141 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому само порядку протягом десяти днів з дня надходження заяви.
З протоколу судового засідання від 07 жовтня 2022 року вбачається, що суд розглядав заяву про ухвалення додаткового рішення з повідомленням учасників справи, які не з'явились до суду. (а.с.176)
Разом з тим Київським апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції не повідомив учасників справи про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення. Не переконався, коли позивач у справі отримала заяву про ухвалення додаткового рішення та чи мала вона достатньо часу, для того, щоб подати свої заперечення, щодо розміру понесених відповідачем витрат на правову допомогу. Такі порушення призвели до того, що позивач 11 жовтня 2022 року направила свої заперечення щодо співмірності понесених відповідачем витрат, разом з тим суд вже 07.10 2022 року ухвалив додаткове рішення без з'ясування позиції позивача, яка не була повідомлена про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підтвердження своїх вимог про стягнення з позивача на користь відповідача витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, представником відповідача надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 31 серпня 2021 року; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 31 серпня 2021 року; детальний опис наданих послуг; акт приймання-передачі наданих послуг.
У детальному описі наданих послуг та акті приймання-передачі наданих послуг зазначено найменування послуги, що була надана адвокатом та орієнтований час, витрачений адвокатом на виконання такої послуги, а саме:
- ознайомлення з матеріалами справи та підготовка відзиву - 5 годин;
- підготовка запитів адвоката - 2 години;
- підготовка клопотань про витребування доказів - 2 години;
- участь у 6 судових засідань - 6 годин.
В своїх запереченнях, позивач посилається на те, що зазначений час на ознайомлення з матеріалами, складання відзиву та запитів не відповідає тому часу, який необхідний адвокату для виконання таких процесуальних дій. Крім того, час судових засідань також зазначено не вірно.
Оцінивши зазначені вище письмові докази в розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення понесення відповідачем судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, які підлягають стягненню з позивача, оскільки позовні вимоги останнього було залишено без задоволення.
Разом з тим, дослідивши перелік наданих послуг і використаний час на їх надання, колегія суддів зауважує, що час використаний адвокатом в судових засіданнях, які мали місце 29 вересня 21 року, 27.01.22 року, 23.06.22, 01.09.22, 23.09. 22, що слідує з протоколів усіх судових засідань складає 3 години 10 хвилин, а не 6 годин як зазначено в детальному описі наданих послуг та акті приймання-передачі наданих послуг.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив рівність прав всіх учасників процесу при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення, порушив процесуальні норми, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного додаткового рішення. Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, ціну позову, категорію та значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає 12 100,00 грн., що на думку суду є обґрунтованими, та відповідають принципу розумності та наданому адвокатом обсягу послуг.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що частина наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, колегія суддів вважає безпідставними, адже надані адвокатом послуги, щодо вивчення матеріалів справи, складання відзиву та необхідних запитів відносяться до правничої допомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявлені стороною відповідача витрати на правову допомогу є недоведеними та неспівмірними зі складністю даної справи, оскільки у договорі не зазначено перелік правової допомоги, яка надається адвокатом та вартості години роботи адвоката, колегія суддів відхиляє, враховуючи що суду були надані інші докази в яких були зазначені і вартість години роботи адвоката і перелік послуг.
Доводи про те, що для складання запитів не потрібно адвокату 2 години, колегія відхиляє, оскільки щоб сформувати запит необхідно встановити кому спрямовувати запити і щодо якої інформації, віднайти дані про місце знаходження особи до якої такий запит спрямувати , необхідно визначитись з переліком документів, які запитуються, що теж потребує правового аналізу та додаткових зусиль в часовому еквіваленті. Доводи про те, що необхідно менше часу для ознайомлення з матеріалами та формування відзиву є лише необґрунтованим та недоведеним припущенням представника позивача, а тому вони судом не приймаються.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції допустив процесуальні порушення, які призвели до ухвалення незаконного додаткового рішення, не повно встановив обставини, які мали значення для вирішення питання, а тому додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 100,00 грн.
Керуючись, ст.ст. 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Червінчика Євгенія Едуардовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 100,00 (дванадцять тисяч сто грн.)
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08.12.2022 року
Головуючий: О.В. Желепа
Судді: В.А. Кравець
О.Ф. Мазурик