Єдиний унікальний номер справи 752/8775/21
Провадження №22-ц/824/11686/2022
10 листопада 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» про спростування недостовірної інформації,
У квітні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом про спростування недостовірної інформації.
В обґрунтування позову вказала, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100100000540 від 12.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що загиблим є брат ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тіло ОСОБА_3 знайдено за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_3» Українського всенаціонального телеканалу «ICTV» було оприлюднено відеоматеріал із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4» у якому йдеться про вбивство чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 . На відео вказана адреса місця події - АДРЕСА_1 , а сам матеріал спрямований на те аби відвести глядача до висновку про те, що загиблий за адресою - АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 був наркозалежним та розповсюджував наркотики серед інших. Такі висновки можна зробити з тексту, що звучить у зазначеному відеоматеріалі, а саме на таких відрізках часу: з 25 хв. 55 с. до 26 хв. 41 с. «бояться, бо сина і його квартирантів вважають наркодилерами, мовляв, про це всі знають, а тих, хто наважується говорити відкрито, залякують та погрожують розправою. Шукачі «закладок» цей двір знають як свої п'ять пальців: дитячий майданчик, безліч лавок, кілька закинутих сараїв, підсобні приміщення - мешканці спостерігають, як всюди копирсаються «любителі покайфувати». Останнім часом так знахабніли, що навіть темряви не чекають, риються у схованках серед білого дня і закладають дурман так само. Невже чоловіка у квартирі теж задушили через наркотики…»; з 27 хв. 41 с. до 27 хв. 48 с. «бояться, що власники знайдуть нових орендарів і продовжують свою темну справу».
Неправдива інформація, що викладена вище, призвела до моральної шкоди ОСОБА_1 та іншим членам родини загиблого, оскільки обмовляє пам'ять загиблого ОСОБА_3 та псує репутацію усій сім'ї останнього. Це негативно відображається на відносинах сім'ї загиблого з друзями, знайомими та сусідами з якими спілкувалася сім'я та які тепер остерігаються всіх членів сім'ї ОСОБА_4 після оприлюднення зазначеної інформації, а також змінили думку і про життя ОСОБА_3 .
До того ж після оприлюднення даного матеріалу, оточуючі та населення, що ознайомилися з відеоматеріалом також сприйняло ОСОБА_3 , як особу суспільно небезпечну та таку, що не відповідає загальноприйнятим правилам моралі суспільства. Підтвердженням такого сприйняття суспільством особи ОСОБА_3 є висловлення думки особами, що переглянули відео, в коментарях.
09.03.2021 року позивачем було надіслано звернення до відповідача з метою досудового врегулювання спору та спростування недостовірної інформації, однак відповіді на звернення не отримано.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просила суд зобов'язати телепрограму «ІНФОРМАЦІЯ_3» Українського всенаціонального телеканалу «ICTV» спростувати інформацію про ОСОБА_3 , а саме: «бояться, бо сина і його квартирантів вважають наркодилерами, мовляв, про це всі знають, а тих, хто наважується говорити відкрито, залякують та погрожують розправою. Шукачі «закладок» цей двір знають як свої п'ять пальців: дитячий майданчик, безліч лавок, кілька закинутих сараїв, підсобні приміщення - мешканці спостерігають, як всюди копирсаються «любителі покайфувати». Останнім часом так знахабніли, що навіть темряви не чекають, риються у схованках серед білого дня і закладають дурман так само. Невже чоловіка у квартирі теж задушили через наркотики…»; «бояться, що власники знайдуть нових орендарів і продовжують свою темну справу»; - шляхом публічного звернення ведучого до глядачів (текст звернення наведений у тексті позовної заяви) у ефірі телепрограми «ІНФОРМАЦІЯ_3» всенаціонального каналу «ICTV» у випуску, що матиме місце після рішення суду за даною справою у разі задоволення позовних вимог, а також оприлюднити дане звернення на офіційному ютуб-каналі телепрограми шляхом його опублікування окремим відеоматеріалом; стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, щооскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанціїскасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
19.10.2022 року до Київського апеляційного суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) надійшов відзив на апеляційну скаргу.
01.11.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовувала тим, що судом першої інстанції невірно було визначено висловлювання відповідача як оціночні судження, оскільки такі судження є недоведеними та мають всі ознаки стверджувальних речень, які ганьблять честь та гідність особи, відтак не є оціночними судженнями в розумінні ст. 30 ЗУ «Про інформацію».
Колегія суддів не погоджується із такими доводами апелянта з огляду на наступне:
Відповідно до ст.ст. 3, 28 Конституції України честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності. Разом із цим, у відповідності до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно вимог ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Крім цього, у відповідності до ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Згідно із положеннями ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та її діяльність становить суспільний інтерес. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria).
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо певних обставин не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц (провадження № 61-24241св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18), від 17 січня 2020 року у справі № 343/1867/17 (провадження № 61-4278св19), від 4 листопада 2020 року у справі № 757/30984/18-ц (провадження № 61-12258св20) та у постанові від 4 квітня 2021 року у праві № 551/881/16-ц (провадження № 61-8453св18)
Досліджені судом матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем у сюжеті зазначено прізвище, імя по-батькові ОСОБА_3 , що б дозволило глядачам ототожнити його з наркодилерами. ОСОБА_3 не є сином власника квартири. Позивачем не надано доказів того що ОСОБА_3 винаймав у власника квартиру на законних підставах та має перед останнім зобов'язання щодо належного користування та оплати за користування квартирою, а отже не є «квартирантом». Лінгвістична побудова останнього речення у цій фразі викладена у формі питання так, що ставить під сумнів думку про те, що чоловіка у квартирі теж задушили через наркотики, а не у стверджувальній формі вказує що чоловіка задушили через наркотики.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок, тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту. З наданого позивачем до матеріалів справи відеозапису вбачається, що спірна інформаціє висловлена у формі оціночних суджень із застосуванням словесних зворотів гіпербол, що допускає перебільшення значення слів.
Окрім того, позивачем не надано до позовної заяви жодного належного та допустимого доказу про те, що у сюжеті йшла мова саме про ОСОБА_3 чи про його причетність до квартири у якій сталося кримінальне правопорушення.
Окремо заслуговують на увагу й твердження відповідача щодо того, що позивач належним чином не довела взагалі сам факт розповсюдження відповідачем спірного сюжету. Так, у своєму позові та апеляційній скарзі позивач наполягає на тому, що саме відповідачем було оприлюднено оспорюваний сюжет. На підтвердження таких своїх тверджень позивач надала до суду два диски із відеозаписами, які створені однією датою 20.05.2021 року. При цьому відповідно до тверджень позивача датою поширення інформації в ефірі телевізійного каналу ІСТУ є ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже відеозаписи на дисках, що їх долучено до матеріалів, справи не можуть вважатися оригіналом запису трансляції від ІНФОРМАЦІЯ_2, їх створено пізніше.
Згідно положень ч. 4 ст. 48 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних комунікаційних послуг), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.
Належним доказом випуску передачі в ефірі телеканалу є наданий каналом або Національною радою з питань телебачення та радіомовлення запис ефірного мовлення, щодо якого є скарга, який надається на запит третіх осіб протягом 14 днів з дати виходу спірного випуску в ефір.
Позивач з такою вимогою до відповідача не зверталася, відтак у відповідача був відсутній обов'язок збереження такого запису.
Зважаючи на викладене, надані позивачем відеозаписи не можна вважати належним доказом публічного сповіщення в ефірі телевізійного каналу ІСТУ.
При цьому в судовому засідання представник відповідача заперечував факт розповсюдження відповідачем саме того сюжету, на який посилалася позивач.
В якості ще одного доказу поширення відповідачем оспорюваної інформації, позивач надала до суду посилання на «відеохостиг» в мережі інтернет, однак при цьому не зазначає посилання на такий сайт, що не дає змоги встановити його власника.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позову. відмови у задоволенні позову, відтак у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько