Провадження № 22-ц/803/6617/22 Справа № 176/2731/21 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
13 грудня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Максюта Ж.І.
суддів Свистунова О.В., Пищида М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" Лещенко Ганни Олександрівни на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу, визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів,
21.12.2021 позивачі звернулись до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», в якому просять визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення загально будинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 ; зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» демонтувати загально будинковий вузол обліку газу в будинку АДРЕСА_1 ; визнати незаконним встановлений Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загально будинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» з 01.10.2016 року поновити для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 режим нарахування природного газу відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» за побутовими споживачами природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу» в строк до 01.01.2023 року за свій рахунок здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на те, що вони є побутовими споживачами природного газу відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу». АТ «ОГРМ «Дніпропетровськгаз» самовільно в односторонньому порядку без відома та дозволу споживачів встановило на будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальнобудинковий вузол обліку газу.
Позивачі є споживачами послуг АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» з розподілу природного газу для побутових споживачів. Доказом фату приєднання всіх споживачів що проживають в будинку АДРЕСА_1 до Типового договору з розподілу природного газу є щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.
У листопаді 2016 року позивачам стало відомо, що відповідач встановив позивачам на будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загально будинковий вузол обліку газу та почав нараховувати об'єми використаного природного газу згідно з показаннями загально будинкового приладу обліку газу. В свою чергу відповідачі не укладали договору на зняття показань будинкового вузла обліку, не складали акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника. Такі дії відповідача, на думку позивачів, ставлять у нерівне становище побутових споживачів цього будинку, перед іншими споживачами багатоквартирних будинків у Дніпропетровській області, які обладнані індивідуальними лічильниками газу, що змусило їх звернутись із даним позовом до суду.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу, визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів задоволено частково.
Визнано незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення загально будинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_4 ; визнано незаконним встановлений Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи» «Дніпропетровськгаз» режим нарахування об'ємів спожитого природного газу згідно показань загально будинкового прибору обліку газу споживачам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) та поновлено з 31 березня 2017 року вказаним споживачам режим нарахування природного газу:
з 01 жовтня 2016 року і до 07 лютого 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»;
з 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами»;
з 07 березня 2019 року (і до затвердження нових норм) - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу»;
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» в строк до 01 січня 2023 року за власний рахунок здійснити встановлення у квартирах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) індивідуальних газових лічильників, як побутовим споживачам.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник відповідача звернулась із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року скасувати в частині задоволених позовних вимог і постановити нове рішення, яким в задоволенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», про визнання незаконними дій щодо збільшення норми використання природного газу, визнання права споживачів на забезпечення та встановлення індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки на її думку в оскаржуваному рішенні відсутні посилання, чим саме підтверджується обставина, яку суд вважає встановленою, неправомірно відхилено судом доводи відповідача на пропуск строків позовної давності, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження приєднання до умов Типового договору та порушення права на забезпечення індивідуальним газовим лічильником з боку третьої особи; рішення суду призвело до порушення прав відповідача, висновки суду не підтверджені наявними у справі доказами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (АТ «Дніпропетровськгаз») є юридичною особою, основним видом діяльності якої є: Код КВЕД 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (основний).
Відповідач, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» є засновником самостійної юридичної особи - відповідача по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», основними видами діяльності якої є Код КВЕД 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний), що також згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» є оператором ГРМ, а третя особа ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» - постачальником природного газу на території Дніпропетровської області. Відповідачем «Дніпропетровськгаз збут» здійснюється постачання природного газу в будинок за адресою: АДРЕСА_4 , який є багатоквартирним. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 в порядку, визначеному цим розділом. (а.с.37-41)
Учасниками справи не оспорюється той факт, що позивачі є споживачами природного газу у даному будинку.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.14 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів». права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
Відповідно до п.3, 4, 7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивача до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місце перебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ч.1, 2 ст.20 цього Закону).
Згідно з п.1 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Як зазначено у ч.1 ст.30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», є Оператором ГРМ.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції на час звернення позивача до суду з цим позовом, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, зі змінами, внесеними згідно з Законами № 2260-VIII від 21.12.2017, № 1338-IX від 05.03.2021},тільки для приготування їжі - до 1 січня 2023 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачі є споживачами природного газу, а АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
На підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2500 між позивачем та АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» був укладений публічний типовий договір з постачання природного газу споживачу.
Відповідно до п.1.1-1.3 казаного Типового договору, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У п.1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.
Також, встановлено, що позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживав природний газ та щомісячно сплачуює рахунки за спожитий природний газ.
Отже, права та обов'язки споживача чітко визначені положеннями Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500.
Згідно з пунктом 2.1 Типового договору, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачу в необхідних об'ємах (обсягах), а позивачі взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У ч.1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року №150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.
Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн., а згідно з додатком №1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.
Оскільки позивачі по справі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач - є АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Згідно пунктів 2,3 глави 1 Розділу ІХ Кодексу ГРМ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.
Відповідно до п.4 гл.1 розділу ІХ Кодексу ГРС, комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.
Відповідно до п.1 гл.5 розділу ІІІ Кодексу ГРС, межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб'єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов'язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлення відповідачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» загально будинкового лічильника газу на будинку АДРЕСА_1 - є незаконними, а тому позовні вимоги в цій частині правильно задоволені судом.
Крім того, необхідно зазначити, що згідно п.п. 3,4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору.
Отже, встановлення загально будинкового вузла обліку газу для побутових споживачів природного газу, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання об'єму газу, який насправді не використовувався споживачем.
Таким чином, задоволення вимог про визнання незаконними дій відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» щодо встановлення загально будинкового приладу обліку природного газу на будинок АДРЕСА_1 , буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечує раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.
Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови відповідачу у застосуванні строку позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, натомість, заява відповідача про застосування строків позовної давності є необґрунтованою так як відповідно до Акту № 418 приймання в експлуатацію об'єктів системи газопостачання від 31.03.2017 року, даний Акт підписаний АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» в односторонньому порядку та не містить підписів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а тому не може бути підтвердженням, що позивачі дізнались про порушення свого права саме 31.03.2017 року (а.с.88).
Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини є тривалими, належних та допустимих доказів з якого саме часу відповідачі дізналися про порушення своїх прав відповідачем суду не надано, як вбачається з матеріалів справи акт №418 приймання в експлуатацію об'єктів системи газопостачання від 31.03.2017 року, на який в апеляційній скарзі посилається відповідач не оформлений відповідачем належними чином, а тому не може бути прийнятий до уваги.
Положеннями Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено систему стимулів та гарантій запровадження повного комерційного (приладового) обліку та здійснення контролю за використанням ресурсів природного газу.
З прийняттям цього Закону внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VI «Про засади функціювання ринку природного газу»(який втратив чинність 01 жовтня 2015 року з прийняттям Закону «Про ринок природного газу»), відповідно до яких відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. При цьому населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Однак як норми Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і норми Закону України «Про ринок природного газу» не ставлять у залежність визначення обсягу споживання населенням природного газу від наявності чи відсутності загально будинкового лічильника газу.
Закон України від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» змінив строк постачання природного газу, яке здійснюється за умови його комерційного обліку в частині населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, - з 1 січня 2021 року. Ці зміни набули чинності 20 січня 2018 року.
Отже, з 1 січня 2018 року почало діяти правило про облік до моменту встановлення лічильників газу за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. Це положення не пов'язується з наявністю загально будинкового лічильника газу.
Таким чином, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу або за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загально будинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (а локація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.
Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загально будинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.
Таким чином, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. У спірний період вказані норми встановлювались, з 01травня 2017 року і до 07 лютого 2019 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»; 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 року відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами»;з 07 березня 2019 року (і до затвердження нових норм) відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року № 143 «Питання споживання природного газу».
Зазначена правова позиція також сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 року справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21.
Оскільки з наданих відповідачем письмових доказів встановлено, що загально будинковий вузол обліку газу, встановлений у будинку АДРЕСА_5 було введено в експлуатацію з 31 березня 2017 року, отже саме з цієї дати розпочалось нарахування позивачам об'ємів спожитого природного газу згідно показань загально будинкового прибору обліку газу.
Відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Саме на відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» покладений обов'язок встановлення лічильника газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.
Вказаний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.
Оскільки, позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.
Суд першої інстанції вірно дійшов правильного висновку, що визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та встановлення в подальшому такого лічильника, забезпечить оплату позивачами саме того об'єму газу, який ними спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Відповідно до п.а ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу, у якому зокрема, передбачено встановлення індивідуального лічильника споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2023 року.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367,374,375,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" Лещенко Ганни Олександрівни - залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: О.В. Свистунова
М.М. Пищида