Справа № 580/2749/21 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
07 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 за заявою Черкаської міської ради про відстрочення виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В 2021 році ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати рішення Черкаської міської ради від 25.02.2021 № 4-110 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)" протиправним та скасувати його;
- визнати рішення Черкаської міської ради від 25.02.2021 № 4-138 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)" протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради повторно розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,04 га.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 25.02.2021 № 4-110 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)"; визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської міської ради від 25.02.2021 № 4-138 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)"; зобов'язано Черкаську міську раду повторно розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,04 га громадянину ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням висновків суду; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
28.07.2022 до суду першої інстанції із заявою звернулась Черкаська міська рада, в якій просила відстрочити виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 у справі № 580/2749/21 на період дії воєнного стану. Вказана заява мотивована тим, що Перехідними положеннями Земельного кодексу України встановлено мораторій на надання дозволів на розробку проекту землеустрою з метою передачі у власність земельних ділянок.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 заяву Черкаської міської ради задоволено; відстрочено виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 у справі № 580/2749/21 у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії до часу припинення дії в Україні воєнного стану.
Не погоджуючись з ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм процесуального права, та постановити нову, якою у задоволенні заяви Черкаської міської ради про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145- IX від 24.03.2022 було вирішено внести зміни до Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, доповнити пунктом 27, де у підпункті 5 зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. За таких обставин, виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 буде можливим тільки після скасування воєнного стану.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми чинного законодавства, оскільки підстави для задоволення заяви Черкаської міської ради про відстрочення виконання судового рішення відсутні.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно із ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст.378 КАС України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.378 КАС України).
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 378 КАС України).
Колегія суддів зауважує, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації
Указом «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 воєнний стан продовжений до 25.04.2022.
Указом Президента України №341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ (далі - Закон № 2500) було затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145- IX від 24.03.2022 було вирішено внести зміни до Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та доповнити Перехідні положення пунктом 27, у якому у підпункті 5 зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії", заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Право на виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною "права на суд" (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).
Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов'язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).
Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).
У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).
Так, під час розгляду даної справи судом встановлена протиправність рішення Черкаської міської ради від 25.02.2021 № 4-110 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)" та рішення Черкаської міської ради від 25.02.2021 № 4-138 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка, учасник АТО)", та ці рішення є скасованими судом.
При цьому, питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,04 га громадянину ОСОБА_1 після набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 не було розглянуто відповідачем.
При цьому, зі змісту резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 вбачається, що Черкаську міську раду зобов'язано повторно розглянути питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,04 га громадянину ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням висновків суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що з урахуванням чинної заборони на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою під час дії воєнного стану, встановленої у 2022 року п.п.5 п.27 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, у зв'язку із надзвичайною подією - запровадженням воєнного стану, фактично унеможливлює прийняття позитивного рішення на користь позивача, чим позбавляє його права на ефективний захист своїх прав.
Колегія суддів також враховує, що спірні правовідносини, виникли до прийняття воєнного стану, а з огляду на внесені зміни законом № 2145-IX від 24.03.2022, належне виконання даного судового рішення від 27.06.2022 по справі № 580/2749/21 буде можливим тільки після скасування воєнного стану.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заяви Черкаської міської ради про відстрочення виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 до скасування воєнного стану в Україні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності ухвали суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 12.12.2022.