Справа № 639/3935/22
Провадження №1-кп/639/428/22
12 грудня 2022 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2022 за №12021220000000992, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, на час вчинення кримінального правопорушення працюючий на посаді старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у сфері обігу товарів підакцизної групи управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Харківській області, який раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,
В підготовчому судовому засіданні від представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що до Жовтневого районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 разом з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 36 959,62 грн. та 200 000 грн. моральної шкоди у відшкодування шкоди завданої злочином. Зазначає, що внаслідок дій ОСОБА_6 , що мали місце 31.05.2021 о 17-00 годині, під час ДТП пішоходу ОСОБА_4 спричинено ушкодження середньої тяжкості. Відповідач по справі жодних дій щодо відшкодування шкоди спричиненої позивачу не вчинив. Наразі, з моменту пред'явлення вказаного позову існує очевидна і об'єктивна загроза тому, що відповідач будь-яким чином намагатиметься зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення. Отже, з огляду на таку поведінку відповідача наразі існує обґрунтований ризик того, що останній майно переоформи на користь третіх осіб або перерахує свої грошові кошти третім особами, або утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не вчинив жодної дії щодо відшкодування потерпілій шкоди, завданої злочином, та чинить дії, щоб не відшкодовувати шкоду. У зв'язку з цим, вбачається виправданим і обґрунтованим накласти заборону відчуження на майно, яке належить ОСОБА_6 , тому на підставі ст. 149-153 ЦПК України представника потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просила накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві - ОСОБА_6 та знаходяться у нього.
Прокурор у судовому засіданні щодо вирішення клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого поклався на розсуд суду.
Обвинувачений та його захисник вважали клопотання не обґрунтованим та просили відмовити у його задоволенні.
Потерпіла ОСОБА_4 та її представник клопотання підтримали та просили задовольнити.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, завдану діяннями обвинуваченого.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст.170КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст.170КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Відповідно до ч. 1 ст. 171КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно суд виходить з того, що представником потерпілої до клопотання не надано відповідних доказів на підтвердження ризиків можливого переховування майна або його знищення обвинуваченим згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, представником потерпілої у поданій заяві не зазначено жодних доказів та не надано їх до суду, які б підтверджували, що ОСОБА_6 в майбутньому може ухилятись від виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Згідно з вимогами ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, у тому числі правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п 3, 4 ч.2 статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу ); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Ч.8 ст. 170 КПК України вказує на те, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, а ч.10 ст. 170 КПК України визначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
За встановлених обставин, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні клопотання, оскільки представником потерпілої не надано необхідних доказів, які б підтверджували розмір шкоди, завданої потерпілій кримінальним правопорушенням та співрозмірність обмеження права власності у зв'язку з цим.
Керуючись ст. 170-174, 369, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд. м. Харкова.
Повний текст ухвали складено 13.12.2022.
Суддя ОСОБА_1