П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 522/3132/22
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до до Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50 ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 липня 2009 року по 21 жовтня 2010 року у розмірі 74620,11 грн.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області на користь ОСОБА_1 основну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст.50 ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 липня 2009 року по 21 жовтня 2010 року у розмір: 74620,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а Управлінням пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок її основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 липня 2009 року по 21 жовтня 2010 року. Водночас, листом від 28.10.2021 року ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що доплату за період з 01.07.2009 по 21.10.2010 у розмірі 74620,11 грн. внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, а її виплата буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю тему. Вказане, на думку позивача, свідчить про невиконання відповідачем постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а в повному обсязі, а саме в частині виплати ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за період з 01 липня 2009 року по 21 жовтня 2010 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилкового визначив адміністративний позов ОСОБА_1 як такий, що спрямований на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а, оскільки зазначені справи не є тотожними за матеріально-правовими вимогами. Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Южне Одеської області провести перерахунок і виплатити з 01 липня 2009 року (з урахуванням вже виплачених сум) позивачу пенсію по другій групі інвалідності відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У свою чергу, в межах справи, що розглядається, ОСОБА_1 просить суд саме стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області доплату у конкретному розмірі 74620,11 грн., що свідчить про неподібність вказаних спорів.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, виходив з того, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а доводи позивача, викладені в позовній заяві зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення. Тобто, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
При цьому, суд вказав, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15 -ц висловлена правова позиція про необхідність застосування судами принципу процесуальної економії, тобто один спір - одна справа, а суд вживає заходи для запобігання розпорошення одного спору між різними справами.
Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (див. п.94 постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року, справа №910/10011/19.).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Южне Одеської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 липня 2009 року по 21 жовтня 2010 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Южне Одеської області провести перерахунок і виплатити з 01 липня 2009 року (з урахуванням вже виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію по другій групі інвалідності відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши ії на рівні 8 мінімальних пенсій за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого законодавством; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято на виконання дублікат виконавчого листа №519/1065/13-а, виданого 23.02.2021 року, та відкрито виконавче провадження.
Управлінням пенсійного забезпечення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року проведено перерахунок пенсії з 01 липня 2009 року згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом управління пенсійного забезпечення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області від 28.10.2021 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено, що виплату ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 21.10.2010 року у розмірі 74620,11 грн. внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю тему.
Стверджуючи про протиправність допущеної у такий спосіб бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний виплатити основну та додаткову пенсію позивачу відповідно до ст. ст. 50, 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2009 року по 21.10.2010 року, присуджену на користь позивача за рішенням суду, що набрало законної сили.
З аналізу наведених у позовній заяві доводів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо невиплати пенсії на умовах, визначених судовим рішенням, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
Щодо тверджень апелянта про те, що позовні вимоги про стягнення доплати у сумі 74620,11 грн. не пов'язані із виконанням судового рішення у справі №519/1065/13-а, колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ України в Одеській області від 28.10.2021 року, з якого вбачається, що нарахування та наступна виплата вказаної доплати здійснюється на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції із позовом про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області щодо невиплати основної та додаткової пенсії за період з 01.07.2009 року по 21.10.2010 року у розмірі 74620,11 грн., в якості підстави позову безпосередньо вказує невиконання відповідачем судового рішення у справі №519/1065/13-а в частині виплати основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 липня 2009 року по 21 жовтня 2010 року. Тобто позивач фактично визнає, що єдиною обставиною, яка обумовлює звернення до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, є невиконання останнім судового рішення, що набрало законної сили.
Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 27.04.2021 року у справі № 460/418/20, від 28.05.2021 року у справі № 540/942/20, котрі відповідно до ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування судами.
За приписами частини п'ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 у цій справі обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року по справі №519/1065/13-а, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17, від 27.04.2021 року у справі № 460/418/20.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2022 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова