22 листопада 2022 року
Справа 932/7027/22
Провадження № 1-кс/932/3380/2 2
Іменем України
22 листопада 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старший капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 про накладення арешту в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041030002171, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, погодженим прокурором, про накладення арешту на рухоме майно, а саме автобус «MERCEDES-BENZ-SPRINTER» р.н. НОМЕР_1 .
Клопотання обґрунтовує тим, в провадженні СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022041030002171, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.11.2022 о 19.40 в Шевченківському районі міста Дніпра, водій ОСОБА_5 , керуючи автобусом «MERCEDES-BENZ-SPRINTER» р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзду ОСОБА_6 , від проспекту Б. Хмельницького в напрямку вул. Панікахи. Під час руху, в районі будинку №28 по вул. Магнітогорській, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який лежав на проїзній частині в смузі руху автобуса.
Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження.
16.11.2022 в ході проведення огляду місця події оглянуто автобус «MERCEDES-BENZ-SPRINTER» р.н. НОМЕР_1 . Власник: ОСОБА_8 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про реєстрацію: НОМЕР_2 .
Відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2022 за № 12022041030002171, з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України.
17.11.2022 слідчим Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено згідно ст. ст. 98, 100 КПК України, постанову про визнання речовим доказом автобус «MERCEDES-BENZ-SPRINTER» р.н. НОМЕР_1 .
Оскільки транспортний засіб є речовим доказом, просить слідчого суддю накласти на нього арешт, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження.
В судове засідання слідчий не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності, наполягав на задоволені клопотання.
Власник майна не з'явився, надійшла заява від водія ОСОБА_5 , згідно до котрої просив розглянути клопотання за його відсутності не заперечував, щодо часткового задоволення клопотання, а саме просив залишити автомобіль в користуванні без права відчуження та розпорядження.
Відповідно до ст. 91 КПК України сама подія кримінального правопорушення підлягає доказуванню, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Разом с тим, для досягнення дієвості кримінального провадження, положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Одним з таких заходів є саме арешт майна, що застосовується не тільки для тимчасового позбавлення підозрюваного та обвинуваченого можливості відчужувати певне майно, а й може являти собою заборону для іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь - яким чином таким майном та використовувати його.
Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, також відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
16.11.2022 під час огляду транспортного засобу автобус «MERCEDES-BENZ-SPRINTER» р.н. НОМЕР_1 , виявлено пошкодження: пошкоджено передній бампер, що свідчить про вчинення ДТП саме цим транспортним засобом.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу).
Вказаний автомобіль визнано речовим доказом. Але, в матеріалах клопотання відсутня розписка з вказівкою, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу як речового доказу, відсутні дані про внесення вказаного транспортного засобу до книги обліку речових доказів. Крім цього при розміщенні автомобіля не був проведений огляд автомобіля, що є грубим порушенням Інструкції, що в свою чергу вже є загрозою збереження майна, яке знаходиться в автомобілі і самого автомобіля, як речового доказу в цілому.
Відповідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, знищення, використання, перетворення, пересування та відчуження. З метою забезпечення схоронності речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок), цей Порядок визначає правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 Порядку, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11. 2012 року за № 1104, зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до часткового задоволення клопотання, та вважає за необхідне накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом та передати його на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_8 , з покладенням на неї обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу за адресою до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, та попередити останню про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Керуючись вимогами ст. ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб: автобус «MERCEDES-BENZ-SPRINTER» р.н. НОМЕР_1 ., власником якого є ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ., вилучений та розміщений на майданчику тимчасового тримання транспорту, за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська 22, з позбавленням права на відчуження та розпорядження.
Передати транспортний засіб автобус «MERCEDES-BENZ-SPRINTER» р.н. НОМЕР_1 на відповідальне збереження власнику ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , з покладенням на неї обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу - до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку.
Зобов'язати слідчого СВ ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 передати вищевказане майно під зберігальну розписку власниці ОСОБА_8 , для зберігання.
Попередити ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Копію ухвали суду надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_9 ОСОБА_10