14 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/27312/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №160/27312/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.11.2021 №912440128372 про відмову позивачу у переході з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2018 №889 «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію державного службовця та призначити пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2018 №889 «Про державну службу», з дати звернення, а саме з 22.11.2021.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.11.2021 №912440128372 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію державного службовця та призначити пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» з дати звернення, а саме з 22.11.2021.
Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.11.2021 року позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 26.11.2021 №912440128372 відмовлено позивачу в проведенні переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» за заявою від 22.11.2021 року. Вказане рішення мотивоване тим, що відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розділом ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено право на пенсію відповідно до раніше діючого закону про державну службу особам, які станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та особам, які на 01.05.2016 мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. При цьому зазначено, що стаж державної служби з 01.10.1992 по 04.07.2001 складає 8 років 09 місяців 03 дні, та стаж служби в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 30.04.2016 14 років 9 місяців 26 днів. Таким чином, оскільки станом на 01.05.2021 заявниця не обіймала посаду державної служби та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, підстави переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII відсутні.
Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним, тому звернулась з цим позовом до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов дійшов висновку про протиправність дії відповідача щодо розрахунку стажу позивача з огляду на невірне застосування норм матеріального права при вирішення питання щодо переведення на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VII, та зобов'язав зарахувати до стажу позивача спірний період, повторно розглянувши його заяву.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 37 Закону України “Про Державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 28 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
В статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно зі ст. 3 Закону №2493-III, посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016 року), пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульовано Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року за №3723-XII (далі - Закон №3723 - ХІІ).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 90 Закону №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пунктів 10-12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» в редакції Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції закону від 16 грудня 1993 року за №3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, у цьому випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283).
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлена класифікація посад в органах місцевого самоврядування. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах: в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
В той же час, суд першої інстанції правомірно врахував позицію Верховного Суду наведену у постанові від 10.05.2018 по справі №351/1792/17, відповідно до якої зазначено, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» №889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
В той же час, в даній справі є спірним питання наявності стажу позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та, як наслідок, наявність права на переведення з пенсії на пільгових умовах на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як вказано вище, для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
При цьому, з трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 вбачається, що остання працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, а саме у Вільногірському виконавчому комітеті міської ради народних депутатів, на таких посадах:
01.10.1992 прийнята інспектором військово-облікового столу виконавчого комітету; 27.04.1994 в зв'язку з введенням в дію Закону України «Про державну службу» позивачці присвоєно 13 ранг державного службовця, що відповідає шостій категорії. Прийнято присягу державного службовця; прийнята на посаду спеціаліста по обліку військовозобов'язаних;
16.11.2006 переведена начальником відділу по обліку військовозобов'язаних та мобілізаційній роботі з присвоєнням 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування, що відповідає п'ятій категорії;
01.01.2010 присвоєно черговий 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах відповідної V категорії посад;
10.03.2011 переведено на посаду спеціаліста відділу по обліку військовозобов'язаних і мобілізаційної роботи;
01.04.2011 відділ перейменовано у відділ з надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та з військового обліку військовозобов'язаних, призовників та мобілізаційної роботи;
01.03.2012 призначена за переведенням на посаду головного спеціаліста відділу з надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та з військового обліку військовозобов'язаних, призовників та мобілізаційної роботи;
01.03.2017 відділ перейменовано на відділ обліку військовозобов'язаних та з мобілізаційної роботи;
01.03.2017 переведено на посаду головного спеціаліста відділу обліку військовозобов'язаних та з мобілізаційної роботи;
01.10.2021 змінено найменування відділу на «відділ обліку військовозобов'язаних».
Зазначені періоди роботи позивача підтверджуються також довідкою Виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 19.11.2021 №01-11-2816/0/2-21. При цьому в довідці також зазначено, що станом на дату видачі довідки, ОСОБА_2 працює у виконавчому комітеті Вільногірської міської ради Дніпропетровської області у відділі обліку військовозобов'язаних на посаді головного спеціаліста та за нею зберігається 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Отже, стаж державної служби позивача складає 8 років 09 місяців 03 дні, стаж служби в органах місцевого самоврядування - 14 років 09 місяців 26 днів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищенаведені норми права та наведені обставини справи, підтверджені відповідними доказами свідчать про те, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки саж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби складає понад 20 років та з урахуванням ст. 46 Закону України № 889-VIII.
При цьому таке право виникло у позивача з дати звернення з заявою від 22.11.2021 про перехід на таку пенсію відповідно до положень частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №160/27312/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко