13 грудня 2022 р.Справа № 524/12489/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стадника Віктора Анатолійовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.02.2022, головуючий суддя І інстанції: Нестеренко С.Г., м. Кременчук, повний текст складено 04.02.22 року по справі № 524/12489/21
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стадника Віктора Анатолійовича , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стадника Віктора Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі також - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 18 грудня 2021 року серії ЕАО № 5161248 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 лютого 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП НП Стадника Віктора Анатолійовича від 18 грудня 2021 року, серії ЕАО № 5161248 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 454 грн. у повернення сплаченого судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, інспектор роти ТОР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стадник Віктор Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку поясненням позивача, запереченням, доводам та доказам відповідача, не встановлено фактичні обставини, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови. Указує, що позивачем не заперечується та підтверджується відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського, що на місці зупинки ТЗ позивача, в порядку ст. 279 КУпАП, інспектор представився, повідомив водію про порушення ним вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено»; під час з'ясування фактичних обставин справи усні пояснення водія не спростовували факту вчиненого правопорушення, свідчили про те, що позивач, у порушення п.п. 2.3 «б» ПДР України, не був уважним під час руху на транспортному засобі та не слідкував за дорожньою обстановкою. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що спільно з водієм за допомогою рулетки здійснювалися заміри відстані від транспортного засобу позивача до місця розташування дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що становила 61,1 м. Отже, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач та Департамент патрульної поліції Національної поліції України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП НП Стадника Віктора Анатолійовича від 18 грудня 2021 року, серії ЕАО № 5161248, позивача, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він, як зазначено у постанові, 18 грудня 2021 року близько 12 год. 23 хв, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_1 , у м. Кременчуці по вул. Театральній, 32/6, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» з табличкою 7.2.2 (зона дії 80 м), а саме: здійснив зупинку ТЗ на відстані 61,1 м від знаку 3.34, чим порушив п. 8.4 «в» ПДР України (відеофіксація реєстратор 6495, камера ві01046) /а.с. 8/.
Постанова складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв. Копія постанови від 18 грудня 2021 року серії ЕАО № 5161248 вручена позивачеві після розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б складанню постанови, тобто без урахування вимог статтей 279, 283 КУпАП та пунктів 9, 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395.
Урахувавши встановлені під час судового розгляду обставини, неподання відповідачами належних і допустимих доказів на спростування позову та на підтвердження правомірності дій поліцейського, у тому числі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотримання порядку (процедури) розгляду справи про адміністративне правопорушення поставленого у вину позивачеві, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнитти, визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення із закриттям провадження у справі про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Приписами п. 1.1. ПДР передбачено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.10 ПДР України встановлено, що зупинка це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з пунктом 8.4 «в» заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено» - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до ПДР дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4 - позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів, наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України від 14 липня 2015 року, № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху за ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП встановлено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395.
Разом з тим відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП, ухвалюються на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.
Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Поліцейський в своїй діяльності зобов'язаний керуватися як указаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.
Згідно з пунктами 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
За приписами п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог п. 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Таким чином такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
У ч. 3 ст. 283 цього Кодексу постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Як установлено судом, позивач заперечує правомірність складання відносно нього постанови, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена за обставин неналежної організації дорожнього руху, за умов якої особу не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
Так, на початку перехрестя по вулиці Театральній у м. Кременчуці Полтавської області, а саме: на стовпі установлений дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено" з табличкою 7.2.2. (зоною дії 80 метрів) /а.с. 16/, а отже забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Табличка 7.2.2, яка розташована під знаком 3.34 "Зупинку заборонено", визначає зону дії знаку, а саме 80 метрів. Разом з тим, на відповідному проміжку вулиці Театральної не зазначено кінець зони дії знака, 7.2.3 відповідно до пункту 3 Розділу 33 «Дорожні знаки», де вказано, що зона дії знаків може бути зменшена для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3.
Отже, на початку вулиці Театральної встановлений дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено" з табличкою 7.2.2. (зоною дії 80 метрів), а дублюючий знак, який би вказував на кінець зони дії знака 3.34 з табличкою 7.2.3 відсутній, що підтверджується фотознімком, доданим до позовної заяви /а.с. 16/.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначене свідчить про те, що водій при керуванні автомобілем не мав реальної фактичної можливості завбачливо встановити зону дії знаку у 80 метрів, бо відсутність дублюючого дорожнього знаку 3.34 з табличкою 7.2.3 позбавляє можливість встановити відстань, на яку зменшено дію дорожнього знаку 3.34.
Інспектором стверджується, що зона дії дорожнього знаку поширюється до найближчого перехрестя, у зв'язку з чим відсутня необхідність встановлення дублюючого знаку 3.34 та таблички 7.2.3. Але таке твердження не відповідає нормам, зазначеним в ПДР, бо відповідно до пункту 7 Розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР табличка 7.2.2 позначає зону дії знаку, якщо вона не поширюється до найближчого перехрестя. Тобто в даному випадку знак 3.34 встановлений з табличкою 7.2.2, а це, у свою чергу, указує на те, що зона дії знаку не поширюється до найближчого перехрестя, а становить 80 метрів.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що позивач не мав можливості при керуванні автомобілем завбачливо визначити відстань, на яку поширюється зона дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», зменшену табличкою 7.2.2 на відстань 80 м, без установлення в кінці зони дії дублюючого знаку 3.34 з табличкою 7.2.3, а тому здійснив зупинку транспортного засобу, уважаючи правомірно, що не порушив ПДР, є обґрунтованим.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 592/12038/16-а, а також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2019 у справі № 127/12081/17, відповідно до якої неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
З огляду на викладене та відсутність вини позивача у адміністративному проступку, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання відповідача (інспектора роти ТОР) в апеляційній скарзі на те, що спільно з позивачем за допомогою рулетки здійснювалися заміри відстані від транспортного засобу позивача до місця розташування дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що становила 61,1 м.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18 грудня 2021 року серії ЕАО № 5161248 є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Обставини, зазначені відповідачем (інспектором роти ТОР) в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачами не доведено.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З урахуванням приписів статті 139 КАС України зміна розподілу судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Інспектора роти ТОР батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стадника Віктора Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.02.2022 по справі № 524/12489/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк