13 грудня 2022 р.Справа № 524/9622/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Делуна С.В на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., м. Кременчук, повний текст складено 14.12.21 року по справі № 524/9622/21
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Делуна С.В третя особа Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовною заявою до інспектора роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Делуна С.В., третя особа - Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО №4830236 від 28.09.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.12.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4830236 від 28.09.2021, винесену інспектором роти №1 батальйону патрульної поліції у м.Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП Делуном Сергієм Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витраті, які складаються із судового збору в сумі 454 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, інспектор роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Делун С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.12.2021 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в розумінні ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», розміщення поліцейськими приладу ТruCam з метою фіксації порушень швидкісного режиму руху в руках не є порушенням вимог чинного законодавства. Стверджує, що в листі ДП «УКРМЕТРТЕСТАНДАРТ» №22-38/49 від 01.10.2019 вказується, що лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості ТЗ, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Також, відповідно до свідоцтва про повірку №22-01/20474 від 24.11.2020 року, виданого ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач ТruCam LTI 20/20 №ТС000639 відповідає вимогам технічної документації та придатний до роботи. Вказує, що жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів в підтвердження доводів, викладених в адміністративному позові, до позовної заяви, в порядку ч.4 ст.161 КАС України, позивачем не додано. Посилається на правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену в постановах від 09.06.2021 року у справі №524/1976/21, від 15.12.2021 року у справі №524/10518/21, та Першого апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 09.09.2021 року у справі №263/6396/21.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи заявлене в апеляційній скарзі клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційна скарга була розглянута 13.12.2022 року.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.09.2021 року інспектором роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Делуном С.В. винесено постанову серії ЕАО №4830236 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 28.09.2021 о 09:37 в м. Кременчук, по просп. Лесі Українки, 86, водій керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 78 км/год, при цьому перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті більш ніж на 20 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України.
Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням ч.2 ст.77 КАС України та п.3 ч.2 ст.2 КАС України та є необґрунтованою і такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".
Згідно з пунктом 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» ПДР інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
У відповідності до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Відповідно до статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
З оскаржуваної постанови вбачається, що порушення зафіксоване лазерним вимірювачем TruCam LTІ 20/20 №ТС000639, який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 р. № UA-MI/1-2903-2012. Відповідно, на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, та пройшов повірку (а.с. 46).
Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 р. № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08.02.2016 р. № 193.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Іnс, США, використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 передбачає можливість використання цього приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто, поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху.
Можливість використання виробу "TruCam LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021 р. № 04/03/02-2522, термін дії якого до 07.09.2024 р.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до відзиву на позовну заяву надано фотокопії з приладу TruCam №ТС000639, а також відповідний відео-фрагмент з цього приладу та відеофайл процедури розгляду справи про притягнення до адміністративною відповідальності. Ці файли надані до суду на оптичному диску та не засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем файли на DVD-диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст.99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.
Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту DVD-диску, на відеозаписах та фотокопіях відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення копій даних файлів.
До матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (прилад чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.
Таким чином, надані суду відеозаписи та фотокопії не є допустимими доказами в розумінні ст.74 КАС України.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Наведене свідчить про те, що приписи ст. 251 КУпАП надають право працівникам поліції використовувати інформацію отриману за допомогою, зокрема, лазерного вимірювача TruCAM та інформацію відеозапису в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
В той же час, приписами ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року) визначено спосіб використання та встановлення (монтування/розміщення) спеціальних приладів, до яких відноситься і прилад TruCAM.
З урахуванням зазначеної правової норми, суд доходить висновку, що прилад TruCAM при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно змонтованим/розміщеним.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на темну пляму наведено ціль та здійснювався замір швидкості, лише в подальшому на відео з'явився автомобіль позивача. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
У відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач не заперечує здійснення фіксації швидкості автомобіля приладом TruCAM з руки з посиланням на те, що такий прилад конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.
Разом з тим, враховуючи вищевикладені положення ст.40 Закону № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст.40 названого Закону.
При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання, зокрема, лазерних вимірювачів TruCAM працівниками патрульної поліції, ніж монтування/розміщення їх виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
З урахуванням тієї обставини, що судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, колегія суддів приймає в якості належних доводи позивача про імовірну похибку під час здійснення такого вимірювання.
Що стосується посилання апелянта на те, що ДП «Укрметртестстандарт» в листі №22-38/49 від 01.10.2019 року зазначено, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання, а також на те, що прилад володіє додатковою функцією фото-, відео, але не є автоматичним засобом фото-, кінозйомки у розумінні ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та прилад працює в неавтоматичному режимі, колегія суддів зазначає, що ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція дійсно може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень ПДР.
Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до інструкції використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM допускається можливість використання приладу як із руки, так і з триноги, таким чином, використання із руки є допустимим та не є порушенням, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» регулює застосування працівниками поліції технічних приладів та технічних засобів.
Як вказувалося вище, згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції від 01.01.2021 року зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021, яка набрала чинності 17.03.2021 року поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
Таким чином, до 17.03.2021 року поліція не була зобов'язана закріплювати техніку, що здійснює фіксацію порушень правил дорожнього руху не в автоматичному режимі, а правова норма щодо такого закріплення з'явилася після набрання чинності Законом № 1231-IX від 16.02.2021 року.
Оскільки справа про притягнення до адміністративної відповідальності позивача розглядалась інспектором 28.09.2021 року, підлягає застосуванню редакція Закону України «Про Національну поліцію» від 16.02.2021 року.
Отже, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності використання приладу TruCAM з рук, на момент винесення постанови, є помилковим.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів в підтвердження доводів, викладених в адміністративному позові, до позовної заяви, в порядку ч.4 ст.161 КАС України, позивачем не додано.
Колегія суддів відхиляє дані доводи відповідача, так як позивачем до позовної заяви додано докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме: копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4830236 від 28.09.2021 року.
При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, надані відповідачем фотознімок з приладу TruCam, який не завірений належним чином, а також відео-фрагмент з цього приладу не є належними доказами у справі, а тому підсумовуючи викладене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення позивачем вимог 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови.
Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача з приводу порушення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, з досліджуваних судом відеозаписів, здійснених нагрудною камерою інспектора вбачається, що права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності були роз'яснені інспектором вже після складання оскаржуваної постанови. Відомостей про те, що позивачу були роз'яснені права до винесення постанови, суду надано не було.
Посилання апелянта на правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену в постановах від 09.06.2021 року у справі №524/1976/21, від 15.12.2021 року у справі №524/10518/21, та Першого апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 09.09.2021 року у справі №263/6396/21, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такі рішення не є рішеннями в розумінні вимог, які в силу приписів ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.242 КАС України, враховуються судом при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, що свідчить про неправомірність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4830236 від 28.09.2021 року, яка підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.12.2021 по справі № 524/9622/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош