ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 грудня 2022 року м. Київ № 640/14587/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування рішень від 08.02.2019 року та від 17.07.2019р.,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту - відповідач) про:
визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019р. №Ф-295864-50/2559 на суму 8 690, 66 грн.;
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області №0133015006 від 17.07.2019 року про застосування штрафних санкцій у сумі 4 270, 09 грн. та нарахування пені у сумі 2 125, 28 грн., разом у сумі 6 395, 37 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою суду від 06 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року задоволено клопотання Головного управління ДФС у Київській області про заміну сторони правонаступником.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що особа, яка здійснює адвокатську діяльність та перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа - підприємець не потребує додаткової реєстрації як особа, яка провадить професійну незалежну діяльність, а її доходи, отриманні від адвокатської діяльності в період перебування на спрощеній системі оподаткування не підлягають повторному оподаткуванню як доходи особи, яка провадить професійну незалежну діяльність, оскільки такі доходи вже оподатковані як доходи фізичної особи - підприємця. А тому на думку позивача, єдиний внесок не повинен був нараховуватися та сплачуватися ним, а отже рішення про застосування санкцій є протиправним.
27 серпня 2019 року відповідачем подано до суду відзив, відповідно до якого, представник відповідача щодо задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав визначених у ньому.
05 вересня 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив.
29 липня 2020 року позивачем подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 , 17 серпня 2016 року взято на облік в податкових органах як фізичну особу-підприємця, на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.08.2016 року та Витягом з реєстру платників єдиного податку від 01.12.2017 року № 1710273403755. Одним із видів діяльності є діяльність у сфері права.
30 серпня 2016 року позивачем також отримано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 5787/10.
Позивач стверджує, що за провадження адвокатської діяльності він сплачує єдиний податок, як фізична особа підприємець відповідно до спрощеної системи оподаткування.
08 січня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату податкового боргу (недоїмки) № Ф-295864-50/2559 на суму 8 690,66 грн.
17 липня 2019 року Головним управління ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пенсі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0133015006, яким застосовано штрафні санкції у сумі 4 270, 09 грн. та нарахування пені у сумі 2 125, 28 грн., разом у сумі 6 395, 37 грн.
Вважаючи дані рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2464 взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Частиною другою статті 5 Закону № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженим наказом міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 року за №1553/26330 (далі -Порядок №1162).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №1162 положення порядку поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464.
Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 1162 встановлено, що взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 року (далі - Закон № 755).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Згідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 16 Закону № 2464 ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частинами 1 та 2 статті 20 Закону № 2464 встановлено, що реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 року за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1)
Так, згідно пункту розділу ІІІ Положення № 10-1 з метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.
Відповідно пункту 2 розділу ІІІ Положення № 10-1 облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464.
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511) (далі Порядок № 435).
Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
Як вбачається з матеріалів справи, спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.
Як вбачається судом, позивач з 18 серпня 2016 року перебуває на обліку в Білоцерківському управління ГУ ДФС у Київській області за № 102716159089 як фізична особа-підприємець яка проводить діяльність у сфері права.
Також, податковим органом позивач також зареєстрований, як особа, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) за № 5787/10.
Суд акцентує увагу, що Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
При цьому аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.
До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік".
30 серпня 2016 року позивачем отримано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 5787/10, разом з тим, заяви за формою № 1-ЄСВ для встановлення на облік позивач до контролюючого органу не подавав.
Натомість відповідач самостійно встановив позивачу, як фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат).
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку що дії відповідача щодо самостійного встановлення позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності не узгоджуються з нормами Порядку № 1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.
Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, суд дійшов висновку, що відповідач не має встановлювати позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нараховувати на цій підставі єдиний внесок.
Аналогічна позиція встановлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19.
Додатково суд зазначає, що спірне питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД, вже підлягало дослідженню судом, однак за інший податковий період.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у справі №640/18611/19, яке набрало законної сили 05 квітня 2021 року встановлено відсутність правових підстав для сплати єдиного соціального внеску позивачем, як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач оскаржує також рішення №0133015006 від 17.07.2019 року про застосування штрафних санкцій у сумі 4 270, 09 грн. та нарахування пені у сумі 2 125, 28 грн., разом у сумі 6 395, 37 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи зазначені вище правові норми та позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку, що оскільки у позивача був відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а тому не може бути притягнутий до відповідальності за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому вимога №Ф-295864-50/2559 від 08.01.2019р. та рішення №0133015006 від 26.07.2019р. про застосування штрафних санкцій у сумі 4 270, 09 грн. та нарахування пені у сумі 2 125, 28 грн., разом у сумі 6 395, 37 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними та підлягають скасуванню.
У зв'язку із цим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
В частині компенсації позивачу понесених витрат у сумі 13 000,00 грн. на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами 1 - 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано до суду копію договору про надання правової допомоги № 29/07 від 29 липня 2019 року, копію ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 380268, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4386.
Доказів оплати (квитанцій, платіжного доручення) наданої правової допомоги (в розмірі 13 000,00грн.), представником позивача - адвокатом Колесниковим Дмитром Валентиновичем, суду не надано, як і не надано будь-яких інших доказів, розрахунку витрат, акту виконаних робіт, тощо.
З урахуванням цього, суд вважає, що документально витрати не підтвердженні, а тому клопотання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 000, 00 грн. задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2019р. №Ф-295864-50/2559 на суму 8 690, 66 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області №0133015006 від 17.07.2019 року про застосування штрафних санкцій у сумі 4 270, 09 грн. та нарахування пені у сумі 2 125, 28 грн., разом у сумі 6 395, 37 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536,80 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, 03680, вул. Народного Ополчення 5А, місто Київ).
Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Амельохін