ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 грудня 2022 року м. Київ № 640/8331/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомДержавної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
провизнання протиправним та скасування рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №69051986;
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2022 ВП №69051986 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2022 ВП №69051986 про визначення розміру мінімальних витрат;
- стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованою, що свідчить про те, що відповідач приймаючи оскаржувані постанови порушив вимоги пункту 2 частини 4 статті 4, статті 12, частини 5 статті 37, статті 39, абзацу 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та зазначає, що виконавчий лист поданий Державною службою експертного контролю України на виконання відповідав вимогам, встановленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження». Також представником відповідача надано копію матеріалів виконавчого провадження ВП №69051986.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Державною службою експортного контролю України винесено постанову №42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю від 02.04.2021, якою постановлено накласти на позивача штраф у розмірі 100% вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі, що становить 5333195,33 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №640/10772/21 позов Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування Постанови від 02.04.2021 року №42/21 - задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби експортного контролю України від 02.04.2021 року № 42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - Державну компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 15.02.2022 у справі №640/10772/21 апеляційну скаргу Державної служби експертного контролю України задоволено повністю.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Державної служби експертного контролю України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №640/10772/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022.
Зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі №640/10772/21 до закінчення касаційного провадження.
18.05.2022 Державною службою експортного контролю України подано до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (вх. №15537 від 18.05.2022) про відкриття виконавчого провадження (вих. №1736/34-22 від 16.05.2022) з примусового виконання постанови №42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю від 02.04.2021.
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69051986 від 19.05.2022 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1).
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О.В. винесено постанову про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» виконавчого збору від 19.05.2022 ВП №69051986 (далі - спірне та/або оскаржуване рішення №2).
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О.В. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №69051986 від 19.05.2022 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
У відповідності до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII).
За правилами частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
У той же час положеннями частин 1, 2 статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII).
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що виконавчий документ пред'явлений до виконання має відповідати вимогам, які встановлені статтею Закону № 1404-VIII та бути пред'явлений органів, які здійснюють примусове виконання рішень у строки встановлені частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII.
При цьому, пропущення строків пред'явлення до виконання виконавчого документа, встановлено частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII є підставою для повернення виконавчого документа без виконання.
Як вже було вказано судом вище, позивач в обґрунтування позовних вимог, серед іншого посилається на те, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Надаючи оцінку доводам Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» в цій частині суд зверне увагу на наступне.
Постанова Державної служби експортного контролю України (далі - стягувач) №42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю від 02.04.2021, якою постановлено накласти на позивача штраф у розмірі 100% вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі, що становить 5333195,33 грн. (далі - виконавчий документ) була пред'явлена стягувачем первинно у 2021 році - постанова державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №65766007 від 10.06.2021 про відкриття виконавчого провадження.
В подальшому, у зв'язку із надходженням до відповідача рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №640/10772/21 постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №65766007 від 03.08.2021 закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови №42/21 від 02.04.2021 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частин 2, 3 статті 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Згідно із частиною 1 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналізуючи вказані обставини суд зазначає, що постанова державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №65766007 від 03.08.2021 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови №42/21 від 02.04.2021 винесена внаслідок скасування в судовому порядку постанови №42/21 від 02.04.2021 (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №640/10772/21).
У той же час, повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанови №42/21 від 02.04.2021) здійснено стягувачем внаслідок прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 15.02.2022 у справі №640/10772/21, якою скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2021 та ухвалено відмовити в задоволенні адміністративного позову Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про визнання протиправною та скасування постанови №42/21.
Аналізуючи зазначене суд акцентує увагу на тому, що постанова №42/21 від 02.04.2021, у зв'язку із її судовим оскарженням, вступила в законну силу 15.02.2022, а відтак строк на пред'явлення виконавчого документа до виконання слід обчислювати із наступного дня набрання чинності рішенням суду, тобто з 16.02.2022.
Судом встановлено, що 18.05.2022 Державною службою експортного контролю України подано до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву (вх. №15537 від 18.05.2022) про відкриття виконавчого провадження (вих. №1736/34-22 від 16.05.2022) з примусового виконання постанови №42/21 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експертного контролю від 02.04.2021.
Отже, системний аналіз вище викладеного дає суду підстави дійти до однозначного висновку про відсутність обставини пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом з цим, посилання позивача на положення частини 1 статті 41 Закону №1404-VIII, якою встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення суд вважає помилковим, адже в даному випадку відсутні обставини відновлення виконавчого провадження, внаслідок скасування постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП №65766007 від 03.08.2021, а має місце фактично первинне пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанови №42/21 від 02.04.2021), після набрання законної сили в процесі судового оскарження.
На переконання суду, з'ясовані обставини свідчать про відсутність повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання в розумінні Закону № 1404-VIII, оскільки відповідний виконавчий документ був предметом судового оскарження в адміністративній справі №640/10772/21.
Суд відмічає, що положення статті 39 Закону №1404-VIII у взаємозв'язку із статтею 40 Закону №404-VIII вказують на наявність прогалини щодо правового регулювання в даній частині, проте виходячи із загального правила, що виконавчий документ має містити дату набрання його законної сили, в межах спірних правовідносин такою датою є 15.02.2022 і саме із наступного дня (16.02.2022) розпочинається перебіг строку на його пред'явлення, встановлений частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII.
Отже, за підсумком наведеного доводи позивача в цій частині, у тому числі щодо того, що заява стягувача не містить належних обґрунтувань щодо повторного пред'явлення виконавчого документа до викання є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Посилання ж позивача на лист - відповідь керівника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.05.2022 №6985/18.10-22, наданий за наслідком розгляду скарг останнього на спірні рішення, не спростовує вище встановлено судом.
Що ж стосується посилань Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на ті обставини, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду 15.02.2022 у справі №640/10772/21, яка ухвалена щодо учасника Державної служби експертного контролю України, яка не була та не є стороною в адміністративній справі №640/10772/21, суд зверне увагу на наступне.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 15.02.2022 у справі №640/10772/21 апеляційну скаргу Державної служби експертного контролю України задоволено повністю.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» до Державної служби експертного контролю України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Звідси слідує, що дійсно у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду 15.02.2022 у справі №640/10772/21 в абзаці 3 резолютивної частини допущено описку в частині найменування відповідача - Державної служби експортного контролю України, а саме помилково вказано - експертного.
Проте, на переконання суду вказана описка сама по собі не є та не може бути підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, адже її зміст, у тому числі абзац 1, 2 резолютивної частини постанови дає можливість в повній мірі ідентифікувати те, що апеляційна скарга розглянута щодо постанови №42/21 від 02.04.2021, прийнятої Державною службою експортного контролю України.
Беручи до уваги викладене суд вважає безпідставними посилання позивача на невідповідність спірного рішення №1 вимогам пункту 2 частини 4 статті 4, статті 12, частини 5 статті 37, статті 39, абзацу 2 частини 1 статті 40 Закону №404-VIII.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку про відповідність постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.05.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП №69051986 критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що у свою чергу зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Що ж стосується спірних рішень №2, 3 суд вказує про наступне.
Відповідно до частин 1-4 статті 27 Закону №404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.\
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Згідно із частинами 1-3 статті 42 Закону №404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи судом не встановлено обставин протиправності спірного рішення №1 суд, з огляду на наведені положення Закону №404-VIII, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог в цій частині, у тому числі з огляду на похідний характер вказаних позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги наведене суд прийшов до висновку, що відповідачем в порядку частини 2 статті 77 КАС України доведено правомірність прийнятих рішень, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цілому.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Окремо з приводу клопотання представника позивача щодо не врахування при вирішенні спору по суті поданого відповідачем відзиву на позовну заяву суд вказує на те, що 18.11.2022 останній ознайомився із матеріалами адміністративної справи №640/8331/22, з огляду на що ДП «Укрспецекспорт» не було позбавлено можливості подати відповідь на відзив на позовну заяву.
Керуючись статтями 2, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 36, код ЄДРПОУ 21655998) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 110, код ЄДРПОУ 34967593) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева