36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.12.2006 Справа № 10/351
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро", м.Глобино
до Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України""Гребінківський елеватор", м.Гребінка
про стягнення 100000,00 грн.
Суддя Пушко І.І.
Представники:
від позивача: Матляк О.М., дов. від 02.02.06р. №33
від відповідача:Бровар Б.І., заступник директора, дов. від 24.10.06р.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої розповсюдженням інформації, яка не відповідає дійсності.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що факт звернення з листом на ім"я голови Полтавської обласної державної адміністрації не можна вважати розповсюдженням неправдивої інформації; на те, що приниження ділової репутації позивача не відбулося, а зменшення розміру прибутків позивача, на яке він посилається в позовній заяві, відбулося внаслідок об"єктивних причин.
Справа була прийнята до розгляду суддею Пушко І.І. відповідно до ухвали про зміну складу суду від 20.11.2006р.
Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені за згодою представників сторін в судовому засіданні 14.12.2005р., а його повний текст підписаний 19.12.2006р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив:
06.06.2006р. відповідач звернувся з листом (вих. №251) на адресу голови Полтавської обласної державної адміністрації, голови Гребінківської районної державної адміністрації, голови Гребінківської районної ради, в якому, серед іншого, було зазначено, що "... на новий елеватор по нашій інформації, прийом частини зерна взагалі проводився без супровідних документів за готівковий розрахунок, що дуже вигідно деяким сільгосптоваровиробникам. Зменшуючи вал зерна, зменшується, відповідно, і оплата за земельні паї, а елеватор ухиляється від сплати податків". Зі змісту листа вбачається, що мова йде про елеватор позивача в м.Гребінці. В тексті листа також зазначено, що "... елеватор "Інтер-Агро" ніхто не закриє, але змусити працювати його в правовому полі влада просто зобов"язана. Ми хочемо працювати в рівних умовах".
Аналогічний за змістом лист, але 29.06.2006р. (вих. №289) був направлений відповідачем також, окрім голови Полтавської обласної державної адміністрації, на адресу прокурора Гребінківського району, начальника Гребінківського РВ УМВС в Полтавській області, начальника Гребінківського відділення Лубенської об"єднаної Державної податкової інспекції. Зазначений лист був направлений начальником Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області на адресу Лубенського відділу податкової міліції УПМ ДПА в Полтавській області (супровідний лист від 07.07.2006р. №2903).
10.08.2006р. оперуповноваженим зазначеного відділу податкової міліції Ріпкою М.І. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутності в діях посадових осіб ТОВ "Інтер-Агро" складу злочину, передбаченого ст.212 Кримінального кодексу України.
Як свідчить лист заступника начальника Лубенського ВПМ УПМ ДПА в Полтавській області від 06.12.2006р. №7571/10/26, наданий на вимогу господарського суду, про винесення зазначеної постанови було письмово повідомлено директора ТОВ "Інтер-Агро" Мамай О.Ф., Гребінківський РВ УМВС України в Полтавській області, Лубенську міжрайонну прокуратуру.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зі сторони відповідача мало місце умисне поширення відомостей, що не відповідають дійсності та завдали шкоди його діловій репутації, оскільки, за твердженням позивача, вони мали за мету його усунення як конкурента з ринку заготівлі та зберігання зерна. Наслідком таких дій позивач вважає зменшення станом на 01.08.2006р. у порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження для зберігання зерна пшениці більш ніж у 5 разів, що потягнуло недоотримання доходу за період з початку жнив до 01.08.2006р. на суму 55000 грн.
Ці обставини позивач пов"язує з недовірою до нього з боку реальних та потенційних клієнтів - сільгосптоваровиробників району та області, яка, на його думку, є наслідком письмового звернення відповідача, про яке йшлося вище.
В зв"язку з цим позивач з посиланням на ст.ст. 16, 23, 94, 1167, 1172 ЦК України просить стягнути з відповідача 100000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Будь-якого розрахунку чи обгрунтування саме такого розміру відшкодування позивач не надав, зазначаючи, що ця сума "є лише невеличкою компенсацією тієї реальної моральної шкоди, яка завдана відповідачем його протиправними діями, і покликана виконати на цьому етапі лише роль застереження стосовно останнього".
При розгляді спору по суті господарським судом приймаються до уваги наступні обставини.
Відповідно до п.4 частини другої ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ст.94 ЦК України відносить до особистих немайнових прав юридичної особи саме ділову репутацію, гарантуючи її недоторканість.
Відповідно до частини першої ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, відповідно до вимог ст.33 ГПК України, на позивача покладено обов"язок доказування: 1) вчинення відповідачем дій, які є неправомірними; 2) настання для позивача втрат немайнового характеру, а саме приниження його ділової репутації; 3) наявності причинного зв"язку між такими діями та негативними наслідками. При цьому на позивача покладається також обов"язок обгрунтовувати відповідними доказами як факт спричинення йому моральної шкоди, так і розмір відповідного її відшкодування (п.п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами).
За своїм характером дії відповідача, з якими позивач пов"язує спричинення моральної шкоди, є письмовим офіційним зверненням до органів державної влади та правоохоронних органів з повідомленням про наявність у відповідача інформації щодо вчинення позивачем певних правопорушень.
Судом приймається до уваги, що на відміну від фізичної особи, честь та гідність якої захищаються законом, серед немайнових прав юридичної особи є лише право на недоторканість ділової репутації.
Визначення поняття "ділова репутація" законодавцем здійснено лише щодо вжиття такого терміну в Закону України "Про банки та банківську діяльність", згідно зі ст.1 якого ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
Суд вважає, що діловою репутацією є сукупність якостей та оцінок, за якими їх носій оцінюється в очах своїх контрагентів, клієнтів, споживачів, тобто осіб, з якими пов"язана саме ділова, господарська діяльність такої особи.
Письмове звернення відповідача було адресоване державним та правоохоронним органам, які не є суб"єктами господарювання взагалі, і потенційними клієнтами або контрагентами позивача на ринку заготівлі та збирання зерна. Позивач же пов"язує спричинення йому моральної шкоди саме як підприємцю, який діє на цьому ринку.
В зв"язку з цим, суд не вбачає взаємозв"язку між письмовим зверненням відповідача та наявністю у ділових партнерів та потенційних клієнтів позивача певної уяви про його ділові здібності.
Крім того, судом приймається до уваги правова позиція Конституційного Суду України, висловлена в рішенні від 10.04.2003р. №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), відповідно до якої звернення до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих осіб, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами. За таких обставин, позивач не довів факт вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді розповсюдження недостовірної інформації про позивача серед осіб, які є дійсними або потенційними контрагентами позивача.
Посилання в позовній заяві на розповсюдження такої інформації відповідачем "на різного роду заходах" не підтверджено посиланням на будь-які докази.
Також судом приймається до уваги, що для доведення факту спричинення шкоди діловій репутації позивач повинен був надати докази наявності такої сукупної оцінки його ділових якостей на момент вчинення дій відповідачем, яка б свідчила про їх позитивне сприйняття контрагентами, клієнтами, споживачами позивача. Тобто доведення факту спричинення шкоди діловій репутації означає встановлення тієї обставини, що у такого кола осіб існувала саме позитивна оцінка позивача як суб"єкта господарювання, а внаслідок дій відповідача така оцінка стала негативною, або погіршилась.
Відповідні докази позивачем надані не були. Більше того, в позовній заяві обгрунтування спричинення йому моральної шкоди позивач пов"язує лише з обставинами матеріального характеру (зменшення обсягу послуг, недоотримання доходу, тощо), які, в разі доведеності їх причинного зв"язку з діями відповідача, можуть служити підставами для відшкодування матеріальних збитків, а не моральної шкоди. Обсяг компенсації моральної шкоди, в свою чергу не залежить від розміру заподіяної майнової шкоди (п.6 роз"яснення президії ВАСУ від 29.02.96р. №02-5/95, з наступними змінами).
Таким чином, спричинення діями відповідача шкоди діловій репутації позивача останнім не доведено. Діюче законодавство передбачає можливість відшкодування лише реальної моральної шкоди, обсяг спричинення якої повинен доводити позивач. Стягнення певної суми на відшкодування моральної шкоди з метою "застереження", без доведення факту реального приниження ділової репутації юридичної особи, не передбачено діючим законодавством України.
За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні, тому він відхиляється судом в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Суддя Пушко І.І.