07 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/2013/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон +» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (колегія суддів: Кравчук Н. М., Матущак О. І., Скрипчук О. В.) та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2021 (суддя Щигельська О. І.) у справі
за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Стрийської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон +», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, про повернення земельної ділянки,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Підяш О. С.,
відповідача - Афанасьєв О. Л.,
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (замінено на її правонаступника в частині прав на спірну земельну ділянку - Стрийську міську раду) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моріон +» (далі - ТОВ «Моріон +») про повернення земельної ділянки площею 4,100 га, кадастровий номер 46225385200:07:000:0111.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ «Моріон +» повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 4,100 га, кадастровий номер 46225385200:07:000:0111. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що строк оренди земельної ділянки за спірним договором закінчився 02.07.2020. Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Проте, в порушення умов договору та положень чинного законодавства, орендар спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди від 01.07.2015 орендодавцю не повернув. Судами також встановлено, що у відповідача відсутній діючий спеціальний дозвіл на користування надрами, що унеможливлює подальше використання спірної земельної ділянки для цілей, визначених у пункті 1 договору оренди від 02.07.2015.
Короткий зміст касаційної скарги
ТОВ «Моріон +» у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, провадження у справі закрити.
Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм права, зокрема, статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 319, 321, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також ухваленням судових рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Заступник керівника Львівської обласної прокуратури у відзиві просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. Водночас прокурор зазначає про неподібність правовідносин у справі, яка розглядається, правовідносинам у справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Стрийська районна військова адміністрація (3-тя особа) у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, зазначаючи, що знаходження на земельній ділянці нерухомого майна та сплата орендних платежів не може бути підставою для автоматичного поновлення договору оренди землі.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Суди попередніх інстанцій, приймаючи судові рішення, виходили з того, що 01.07.2015 між Львівською обласною державною адміністрацією (далі - Львівська ОДА) та ТОВ «Моріон +» укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення виробничих об'єктів по обслуговуванню кар'єру, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Підгірцівської сільської ради.
Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,1000 га. Кадастровий номер земельної ділянки 4625385200:07:000:0111.
У пункті 8 договору визначено, що його укладено на 5 (п'ять) років до 02.07.2020. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовження його дії на новий термін .
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; ліквідації юридичної особи орендаря (пункт 37 договору).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Як встановлено судами ТОВ «Моріон+» звернулося до голови Львівської ОДА з листом від 01.07.2020 № 48, у якому містилося прохання продовжити дію спірного договору на 10 років.
Тобто, в даному випадку, ТОВ «Моріон+» звернулося до орендодавця поза межами строку, визначеного умовами договору оренди та статті 33 Закону України «Про оренду землі» та без надіслання проекту додаткової угоди.
З урахуванням наведеного судами, на підставі власної оцінки доказів встановлено, що строк оренди земельної ділянки за спірним договором закінчився 02.07.2020.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до пункту 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому від одержав її в оренду за актом її приймання-передачі у строк не пізніше 30 днів з моменту закінчення строку дії договору.
Під час вирішення спору судами не було встановлено будь-яких обставин, а відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання ним обов'язку з повернення земельної ділянки орендодавцеві після припинення дії договору.
Крім того, судами взято до уваги, що згідно з умовами договору, вищезазначена земельна ділянка надана в оренду ТОВ "Моріон +" для розробки Верчанського родовища в т.ч Південно-Західної ділянки гравійно-піщаних порід. Проте, у листі від 18.01.2021 № 219/9/13-01-04-09-15 ГУ ДПС у Львівській області надало інформацію керівнику Львівської обласної прокуратури щодо ТОВ «Моріон +» де зокрема зазначило, що наказом від 03.06.2020 № 200 Державною службою геології та надр України зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 05.07.2010 № 5181, наданого ТОВ «Моріон +». Відсутність діючого спеціального дозволу на користування надрами унеможливлює подальше використання відповідачем спірної земельної ділянки для цілей, визначених в п.1 договору оренди від 02.07.2015.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що сам факт продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, зокрема, наявності на ній нерухомого майна, належного орендарю, чи зареєстрованого об'єкту незавершеного будівництва та сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою не може бути підставою для автоматичного поновлення спірного договору.
Апеляційний господарський суд також зауважив, що повернення власникові спірної земельної ділянки не є втручанням чи обмеженням прав на мирне володіння майном ТОВ «Моріон +», оскільки не є вирішенням питання про право власності на нежитлові приміщення, споруджені на цій ділянці. А тому, на думку суду, немає підстав вважати, що повернення власникові спірної земельної ділянки унеможливить реалізацію ТОВ «Моріон +» його прав на об'єкти нерухомого майна, які належать останньому на праві приватної власності.
У справі № 910/5201/19, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання незаконним та скасування рішення ради про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об'єктами дорожнього сервісу з підстав того, що Товариство з обмеженою відповідальністю, будучи власником нерухомого майна площею 12,9 м2, незаконно отримало на підставі рішення ради не на конкурентних засадах в оренду земельну ділянку, площа якої у 410 разів перевищує площу нерухомості, яка на ній розташована.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з апеляційною інстанцією про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що за частинами першою, другою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України в редакціях, чинних на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці).
За частинами першою, другою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Суди попередніх інстанцій у справі № 910/5201/19 встановили, що на земельній ділянці, переданій в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю на підставі спірного рішення, знаходиться нерухоме майно, придбане товариством у фізичної особи на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Разом із цим доказів надання фізичній особі у встановленому порядку спірної земельної ділянки для зведення такої господарської споруди, як і оформлення за нею права власності або права користування спірною земельною ділянкою, матеріали справи не містять, у договорі купівлі-продажу нерухомого майна також відсутнє посилання на розмір земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, що відчужувався за цим договором.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.
З наведеного вбачається, що у справі, яка розглядається, та у зазначеній вище справі, наведеній скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження, різні предмети та підстави позовів, різна фактично-доказова база та різне правове регулювання, тому посилання скаржника на подібність правовідносин у названих справах є помилковим.
Отже, правовідносини у справі на яку посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається і наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріон +" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2021 у справі № 914/2013/21 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич