ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2022Справа №910/9740/22
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект"
доАкціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
про стягнення 3 233 925,55 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Іванова І.В.
від відповідача:Козуб Ю.Ю.
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 3 233 925,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" вказує, що ним на підставі Договору №ВДТ 932-331/3-21 від 11.11.2021 з листопада 2021 року по лютий 2022 року було поставлено Акціонерному товариству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" товар загальною вартістю 5 431 942,32 грн., в той час як останнє оплатило такий товар частково - у розмірі 2 398 645,92 грн., у зв'язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 3 033 296,40 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №ВДТ 932-331/3-21 від 11.11.2021, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" 3% річних у розмірі 21 367,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 179 261,19 грн., нарахованих за період з 24.03.2022 по 15.06.2022.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" зазначило, що понесло судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 40 000,00 грн. та на оплату судового збору у розмірі 49 108,88 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відкрито провадження у справі №910/9740/22; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; судове засідання призначено на 20.10.2022.
18.10.2022 засобами електронного зв'язку від Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує на невірність здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, наводячи свій контррозрахунок штрафних. Також відповідач звернув увагу суду на наявність форс-мажорних обставин - військову агресію Російської Федерації проти України, а також на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" своїх зобов'язань із своєчасного постачання товарів.
20.10.2022 засобами електронного зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що саме по собі повідомлення Торгово-промислової палати від 28.02.2022 не засвідчує настання для відповідача форс-мажорних обставин, в той час як воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Крім того, позивач звертає увагу суду, що відповідачем не було дотримано визначеного Договором №ВДТ 932-331/3-21 від 11.11.2021 порядку сповіщення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" про настання у нього форс-мажорних обставин. Також відповідач вважає неправомірним посилання відповідача на свої внутрішні документи - прибуткові ордери для визначення дати, в яку було здійснено постачання товару.
Призначене на 20.10.2022 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з відсутністю електроенергії у приміщеннях Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 призначено підготовче засідання на 17.11.2022.
26.10.2022 засобами електронного зв'язку від Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що через військові дії на півдні України, внаслідок чого заблоковані морські порти, а інфраструктура залізниці постійно піддається руйнуванню по всій території України, відповідач позбавлений можливості в повній мірі здійснювати реалізацію продукції власного виробництва (експорт), яка є єдиним джерелом його доходу. Також відповідач звертає увагу суду, що Торгово-промислова палата України ухвалила рішення про спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 закрито підготовче провадження у справі №910/9740/22; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 29.11.2022.
В судове засідання, призначене на 29.11.2022 з'явились представники сторін, надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні 29.11.2022 судом завершено розгляд справи №910/9740/22 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" (постачальник) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець) укладено Договір поставки №ВДТ 932-331/3-21 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця труби сталеві різні, а покупець зобов'язується прийняти їх та сплатити за них певну грошову суму, на умовах цього договору.
Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначається у специфікації (додаток №1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 3.3 Договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).
Ціна за одиницю товару визначена у специфікації. Ціна товару визначається в національній валюті України - гривні (п. 7.2 Договору).
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку.
У відповідності до п.п. 15.1, 15.2 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом трьох місяців з моменту його укладення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов'язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.
У Специфікації до Договору сторонами було погоджено постання труб у загальній кількості 151 т вартістю 5 454 120,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем частково та з простроченням виконано своє зобов'язання з оплати товару, у зв'язку з чим у Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" виник борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" у розмірі 3 033 296,40 грн., а також наявні правові підстави для нарахування та стягнення 3% річних у розмірі 21 367,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 179 261,19 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
З аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у замовленнях та специфікаціях.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Наявними в матеріалах справи видатковими накладними №222 від 22.11.2021 на суму 720 955,20 грн., №233 від 01.12.2021 на суму 126 781,20 грн., №279 від 24.12.2021 на суму 758 447,76 грн., №2 від 10.01.2022 на суму 702 461,76 грн., №153 від 10.02.2022 на суму 703 617,60 грн., №160 від 14.02.2022 на суму 676 888,80 грн., №161 від 14.02.2022 на суму 633 183,60 грн., №162 від 15.02.2022 на суму 637 879,20 грн., №175 від 21.02.2022 на суму 471 727,20 грн. підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" постачання Акціонерному товариству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" товару загальною вартістю 5 431 942,32 грн.
Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін, а відтак матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару за видатковими накладними №222 від 22.11.2021, №233 від 01.12.2021, №279 від 24.12.2021, №2 від 10.01.2022, №153 від 10.02.2022, №160 від 14.02.2022, №161 від 14.02.2022, №162 від 15.02.2022, №175 від 21.02.2022 загальною вартістю 5 431 942,32 грн.
Крім того, позивачем на підтвердження обставин постачання спірного товару було долучено до позовної заяви товарно-транспортні накладні.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку.
Суд відзначає, що рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а він має лише інформаційний характер.
Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №908/771/19 та від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20.
Також варто відзначити, що частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, (видаткова) накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Отже єдиним та належним доказом того, що господарська операція з передачі товару від позивача відповідачу, відбулась, є підписана сторонами видаткова накладна.
Таким чином, у розумінні законодавства момент отримання товару збігається із моментом підписання видаткової накладної, а відтак суд приходить до висновку, що у відповідності до п. 8.2 Договору перебіг строку на оплату товару слід відраховувати від дати підписання видаткової накладної, в той час як доводи відповідача з приводу того, що обрахунок строку на оплату товару слід здійснювати від дати прибуткового ордеру, не відповідають погодженим сторонам у Договорі умовам оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, відповідач мав оплати поставлений позивачем товар у наступні строки:
- за видатковою накладною №222 від 22.11.2021 вартістю 720 955,20 грн. до 22.12.2021 включно;
- за видатковою накладною №233 від 01.12.2021 вартістю 126 781,20 грн. до 31.12.2021 включно;
- за видатковою накладною №279 від 24.12.2021 вартістю 758 447,76 грн. до 24.01.2022 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 30-денного строку припадав на 23.01.2022 - вихідний день - неділю);
- за видатковою накладною №2 від 10.01.2022 вартістю 702 461,76 грн. до 09.02.2022 включно;
- за видатковою накладною №153 від 10.02.2022 вартістю 703 617,60 грн. до 12.03.2022 (оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1004-р "Про перенесення робочих днів у 2022 році" у 2022 році перенесено робочий день з понеділка 7 березня на суботу 12 березня, в той час як останній день 30-денного строку припав на 12.03.2022);
- за видатковими накладними №160 від 14.02.2022 вартістю 676 888,80 грн. та №161 від 14.02.2022 вартістю 633 183,60 грн. до 16.03.2022 включно;
- за видатковою накладною №162 від 15.02.2022 вартістю 637 879,20 грн. до 17.03.2022 включно;
- за видатковою накладною №175 від 21.02.2022 вартістю 471 727,20 грн. до 23.03.2022 включно.
В свою чергу, позивач вказує, що відповідачем було частково та з простроченням виконано свої зобов'язання з оплати поставленого товару, а саме: 24.12.2021 сплачено кошти у розмірі 720 955,20 грн. (платіжне доручення №19548 від 24.12.2021), 15.02.2022 - кошти у розмірі 702 461,76 грн. (платіжне доручення №1717 від 15.02.2022),16.02.2022 - кошти у розмірі 126 781,20 грн. (платіжне доручення №1764 від 16.02.2022), 16.02.2022 - кошти у розмірі 758 447,76 грн. (платіжне доручення №1765 від 16.02.2022), 13.05.2022 - кошти у розмірі 70 000,00 грн. (платіжне доручення №4554 від 13.05.2022), 07.07.2022 - кошти у розмірі 20 000,00 грн. (платіжне доручення №6465 від 07.07.2022), а всього - 2 398 645,92 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів оплати Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" поставленого позивачем товару в іншій частині - 3 033 296,40 грн. (5 431 942,32 грн. загальної вартості поставленого товару - 2 398 645,92 грн. часткової оплати) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" борг у розмірі 3 033 296,40 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, наявність та розмір заборгованості Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №ВДТ 932-331/3-21 від 11.11.2021, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" 3% річних у розмірі 21 367,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 179 261,19 грн., нарахованих за період з 24.03.2022 по 15.06.2022.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" вказує, що порушення ним зобов'язань обумовлене повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок якої відповідач не може повноцінно здійснювати свою господарську діяльність та отримувати дохід для оплати своїх зобов'язань перед контрагентами. На підтвердження настання для нього форс-мажорних обставин, відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022.
Однак, суд вважає необґрунтованими такі доводи Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" з огляду на наступне.
По-перше, як встановлено судом в межах даної справи відповідачем неналежно виконувались зобов'язання з оплати товару ще до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України. Так, наприклад, товар за видатковою накладною №233 від 01.12.2021, який мав бути оплачений відповідачем ще у грудні 2021 року, фактично був оплачений лише в середині лютого 2022 року. Жодних пояснень з приводу неналежного виконання та прострочення виконання обов'язку з оплати поставленого за видатковими накладними №222 від 22.11.2021, №233 від 01.12.2021, №279 від 24.12.2021 та №2 від 10.01.2022 товару, строк оплати якого наступив до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, відповідачем у своїх заявах по суті спору не наведено.
По-друге, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.
Тобто, обставина, приклад якої наведено в ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Відтак, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану та комендантської години самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.
Вони можуть набути статусу форс-мажорних виключно за умови правової кваліфікації їх такими судом в межах вирішення кожного окремого спору.
Іншими словами, повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов'язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Відповідачем не доведено, що введення воєнного стану знаходиться у причино-наслідковому зв'язку із неможливістю виконання ним грошового зобов'язання за Договором.
Посилання на лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 (міститься на сайті ТПП), що введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною з 24.02.2022 до його офіційного закінчення для безпосередньо позивача в частині його грошових зобов'язань є хибним. Зі змісту листа, вбачається, що ТПП засвідчило форс-мажор для зобов'язань за умови, якщо їх виконання настало і стало неможливим у встановлений строк у зв'язку із такими обставинами. Тобто, по суті засвідчено те, що введений воєнний стан за умови доведення причинно-наслідкового зв'язку може бути для певних зобов'язань форс-мажором, а правову кваліфікацію такій обставині має надати суд без звільнення особи, яка на таку обставину посилається, від необхідності доведення впливу на неможливість виконання зобов'язання.
По-третє, у пункті 12.1 Договору сторони погодили, що при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов'язань по цьому договору внаслідок настання обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов'язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов'язана письмово протягом 5 робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказавши орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.
Факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватись сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати (п. 12.3 Договору).
Сутність повідомлення іншого учасника правовідносин про настання форс-мажорних обставин полягає в інформуванні його про виникнення у однієї із сторін правовідносин обставин неможливості виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, а також зумовлені такими діями вторгнення, руйнування інфраструктури, людські жертви, блокади, введення мобілізації та воєнного стану, є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню.
Попри наведене, як зазначалось, настання таких обставин не є безумовною підставою неможливості виконання зобов'язань. Відтак, особа може розраховувати на виконання іншою стороною своїх зобов'язань навіть після початку повномасштабної військової агресії, якщо остання не перешкоджає господарській діяльності контрагента, та відповідно здійснювати свою діяльність з розрахунку того, що такі зобов'язання будуть виконані.
Отже, у разі якщо настали обставини, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов'язань, відповідна сторона як добросовісний суб'єкт господарювання зобов'язана повідомити контрагента про неможливість виконання зобов'язань та про обставини, які перешкоджають виконанню таких зобов'язань.
В свою чергу, враховуючи масштабність таких обставин та величезну кількість суб'єктів, на яких вплинули такі дії, суд приходить до висновку про необов'язковість одержання сертифікату ТПП для підтвердження таких обставин, адже відсутні підстави вважати, що інша сторона договору могла не знати про настання таких обставин одночасно з другим контрагентом.
Таким чином, відповідач повинен був повідомити позивача про настання форс-мажору та обставини, які обумовили настання такого форс-мажору, проте надання ним відповідного сертифікату ТПП на підтвердження таких обставин було необов'язковим.
Відповідно до частини 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Очевидно, що із настанням описаних обставин, посадовці та працівники суб'єкта господарювання, який не може виконати свої цивільні зобов'язання, першочергово дбають про своє життя, здоров'я та безпеку, а не цивільні зобов'язання.
Проте, дані обставини не можуть слугувати підставою для нехтування особою своїм обов'язком з повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин при першій можливості (навіть після спливу встановленого п. 12.1 Договору строку, навівши при цьому поважні причини несвоєчасного повідомлення).
Попри наведене, матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано, доказів повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" про настання у Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" форс-мажорних обставин ні у визначений п. 12.1 Договору строк, ні до звернення позивача до суду із даним позовом, що дає суду підстави для висновку, що до подання даного позову до суду відповідач не вважав такі обставини форс-мажорними, а його правова позиція в межах даного спору обумовлена бажанням ухилитись від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
По-четверте, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено існування обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19), від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), а також у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №924/159/14 та від 31.05.2022 у справі №910/4235/20.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за період з 24.03.2022 по 12.05.2022 на суму боргу у розмірі 3 123 296,40 грн., та за період з 13.05.2022 по 15.06.2022 на суму боргу у розмірі 3 053 296,40 грн. (тобто, із врахуванням часткових оплати 13.05.2022 коштів у розмірі 70 000,00 грн.).
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" 3% річних у розмірі 21 367,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 179 261,19 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в їх заявах по суті спору не спростовують висновків суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" підлягають задоволенню повністю, а з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 3 033 296,40 грн., 3% річних у розмірі 21 367,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 179 261,19 грн.
Щодо розподілу судового збору за наслідками розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:
- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В поданій до суду позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення коштів у загальному розмірі 3 233 925,55 грн.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" коштів у розмірі 3 233 925,55 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 48 508,88 грн.
В той же час, як вбачається із платіжного доручення №695 від 21.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" сплачено судовий збір за звернення до Господарського суду міста Києва із даним позовом у розмірі 50 549,00 грн.
Тобто, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 2 040,12 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на судовий збір у розмірі 48 508,88 грн., який підлягав сплаті за звернення до господарського суду із вимогою про стягнення коштів у розмірі 3 233 925,55 грн., покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову повністю, в той час як судовий збір в розмірі 2 040,12 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 13, 74, 79, 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" (49054, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 97К; ідентифікаційний код 37180015) суму боргу у розмірі 3 033 296 (три мільйони тридцять три тисячі двісті дев'яносто шість) грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 179 261 (сто сімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 21 367 (двадцять одну тисячу триста шістдесят сім) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 48 508 (сорок вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 88 коп. Видати наказ.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Турбоізолкомплект" (49054, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 97К; ідентифікаційний код 37180015) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 2 040 (дві тисячі сорок) грн. 12 коп., сплаченого за платіжним дорученням №695 від 21.06.2022. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення складено 12.12.2022.
Суддя Р.В. Бойко