Справа № 175/4503/20
Провадження № 2/175/1289/20
15 листопада 2022 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Одоєвець А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання дійсними договорів дарування та визнання квартири особистою приватною власністю, -
В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання квартири особистою приватною власністю, який у вересні 2021 року уточнила та просила суд постановити рішення, яким визнати дійсним договір дарування від 03 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняла в дар грошові кошти у розмірі 420000 (чотириста двадцять тисяч) гривень 00 копійок; визнати дійсним договір дарування від 24 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за яким ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 прийняла в дар грошові кошти у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок; визнати квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1423909212214, особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Позивачка ОСОБА_1 та її представник за ордером на надання правової допомоги ОСОБА_4 (а.с.128) у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, надано відповідь на відзив(а.с.137-140).
Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повідомлення(а.с.171, 127, 60), трекінгом поштового відправлення(а.с.168), телефонограмою(а.с.152, 135), однак у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, надано відзив на позовну заяву(а.с.67-122) в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи заперечення тим, що майно є спільною сумісною власністю, оскільки відповідач приймав фінансову участь у здійсненні купівлі спірної квартири, також зазначив, що договори дарування не мають нотаріального посвідчення.
Третя особа ОСОБА_3 просила справу розглянути у її відсутність,надала письмові пояснення(а.с.161-166).
Вислухавши позивачку та її представника, дослідивши докази, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Встановлено, що сторони з 15 червня 2002 року перебувають у зареєстрованому шлюбі(а.с.11). Шлюб між сторонами на час розгляду справи не розірвано.
Під час перебування у шлюбі, а саме 3 квітня 2017 року та 24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (яка відповідно рішення Кіровської районної ради народних депутатів від 10 лютого 1993 року є опікуном ОСОБА_5 (а.с.20)) було укладено договори дарування грошових коштів, а саме 420 000 грн. 00 коп. та 7 000 грн. 00 коп. відповідно(а.с.21-22). Відповідно до п. 2 зазначених договорів грошові кошти ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 на купівлю квартири.
На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_1 уклала договір №55/3 від 25 квітня 2017 року з ЖБК «ДНІПРОВСЬКА БРАМА» про сплату пайових внесків(а.с.23-26).
Відповідно до квитанції №135ЕЕС208С від 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 здійснила оплату пайового внеску на рахунок ЖБК «ДНІПРОВСЬКА БРАМА» у розмірі 426 126 грн. 00 коп.(а.с.28), факт сплати коштів також підтверджується довідкою ЖБК «ДНІПРОВСЬКА БРАМА» №96 від 26 жовтня 2017 року(а.с.29).
Так, 18 листопада 2017 року між ЖБК «ДНІПРОВСЬКА БРАМА» та ОСОБА_1 складено акт прийому-передачі квартири, згідно якого ОСОБА_1 прийняла квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 48,1 кв.м.(а.с.30) та 23 листопада 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала відповідне право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.31).
Так будучи особою, яка згідно закону зобов'язана подати декларацію щодо майнового стану, ОСОБА_1 було здійснено подання щорічної декларації за 2017 рік, згідно якої позивачкою зазначено про отримання 420 000 грн. 00 коп. в якості подарунку у грошовій формі(а.с.42) та зазначено про купівлю квартири(а.с.36).
Відповідно до ст. 719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Статтею 718 ЦК України визначено, що дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п.1,2,3 ч. 1 ст.57 CK України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до правової позиції ВСУ, висловленої у постанові від 03.06.2015 року № 6-38цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи ст. 60 СК України, та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що відповідно вимог ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1423909212214, оскільки позивачкою доведено факт придбання квартири за особисті кошти, які були предметом договорів дарування. Суд приймає до уваги, що відповідачем ОСОБА_2 у судовому порядку не оскаржуються укладені договори дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Суд не приймає заперечення відповідача щодо його майнової участі у купівлі спірної квартири, оскільки виписки та наданий договір кредиту укладений на ім'я ОСОБА_2 стосуються іншого періоду в часі(з 2008 року по 2017 рік) ані ж купівля спірної квартири, та не підтверджують тверджень відповідача, оскільки подружжям 18 жовтня 2012 року було набуто право власності на іншу квартиру.
Що стосується судових витрат сторін по справі, суд прийшов до наступного.
Статтею 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Так, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково то з відповідача повинно бути стягнуто понесені позивачкою судові витрати у розмірі 2130 грн. 63 коп.
Керуючись ст. 202, 215, 220, 718, 719 ЦК України, ст. 57 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання дійсними договорів дарування та визнання квартири особистою приватною власністю - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1423909212214.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 сплачений судовий збір у розмірі 2130 грн. 63 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.