01 грудня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/14000/21
Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/638/22
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Спеціалізованої загальноосвітньої середньої школи № 1 з поглибленим вивченням іноземних мов Управління освіти Чернігівської міської ради (далі за текстом - Спеціалізована ЗОСШ № 1) та Управління освіти Чернігівської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 05.11.2021 № 94-к про відсторонення його від роботи, стягти з Управління освіти Чернігівської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 по день ухвалення судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що:
- ОСОБА_1 працює вчителем англійської мови у Спеціалізованій ЗОСШ № 1. Його відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати;
- підставою видачі наказу про відсторонення позивача від роботи є наказ Міністерства охорони здоров'я України (далі за текстом - МОЗ України) від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» (далі за текстом - наказ МОЗ України № 2153) вимог п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», ст. 46 КЗпП України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;
- наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 та п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 набрали чинності лише 08.11.2021.Тому вони не могли бути підставою для прийняття наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, який датовано 05.11.2021;
- недопустимим є посилання в наказі про відсторонення позивача від роботи на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки цією правовою нормою передбачено відсторонення працівника від роботи лише у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень. Однак факту ухилення чи відмови від щеплень позивачем не було встановлено, а вакцинація від COVID-19 не є обов'язковим профілактичним щепленням та не включена до «Календаря профілактичних щеплень в Україні»: Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 рр., що була затверджена наказом МОЗ України 24.12.2020 № 3018, встановлено, що вакцинація буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп. Крім того, клінічні випробування вакцин від COVID-19 не завершено, що підтверджено наказом МОЗ України від 06.10.2021 № 2164, а відповідно до ч. 2 ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним чи іншим дослідам;
- примушування ОСОБА_1 до обов'язкової вакцинації від COVID-19 станом на 05.11.2021 є зміною істотних умов праці, тому відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України він мав бути повідомлений про це не пізніше ніж за два місяці, чого не мало місця;
- підставою винесення наказу про відсторонення позивача від роботи був акт Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 05.11.2021, яким зафіксовано, що він не надав документ, що підтверджує отримання ним повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров'я. Однак відповідач не врахував, що інформація щодо наявності протипоказань до щеплення має містити дані про діагнози особи та результати її медичного обстеження, тобто є медичною таємницею. Крім того, форма такого висновку була затверджена наказом МОЗ України від 02.11.2021 № 2394 «Про внесення зміни до п. 1 наказу МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форми первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування». Ці зміни набрали чинності лише 09.11.2021. Тому навіть за добровільної згоди позивача розголосити медичну таємницю він був позбавлений можливості надати такий висновок 05.11.2021;
- ОСОБА_1 дискриміновано за ознаками стану здоров'я та наявністю/відсутністю сертифіката про вакцинацію від COVID-19, порушено його право на працю та залишено його засобів для існування, оскільки його відсторонення здійснено без збереження заробітної плати;
- за період вимушеного прогулу позивач має право на отримання середнього заробітку за цей період від Управління освіти Чернігівської міської ради, як установи, що здійснює оплату праці позивача.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ Спеціалізованої ЗОСШ № 1 від 05.11.2021 № 94-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь позивача середній заробіток за час його незаконного відсторонення у сумі 30160 грн 18 коп. (без утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави), відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1816 грн 00 коп. та витрат на правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив із того, що
- перелік підстав для відсторонення працівника від роботи визначений ст. 46 КЗпП України, не є виключним, але положення цієї статті передбачають можливість його розширення лише актами законодавства України;
- ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не визначене як обов'язкове;
- рішення про відсторонення працівників прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України, у спосіб, що не відповідає вимогам п. 1 ст. 92 Конституції України, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, тому суд вирішив спір на підставі положень ст. ст. 43, 64, 92 Конституції України, констатуючи відсутність у правовому полі України закону, який би наділяв роботодавців правом відсторонювати від роботи працівників за відмову від вакцинації проти COVID-19;
- у справі, яка розглядається, йдеться не про повноваження втручання держави у право на повагу до приватного життя позивача шляхом встановлення обов'язку проходження вакцинації, а про спосіб втручання у право позивача на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, який, на думку суду, не відповідає вимогам Конституції України;
- середньоденна заробітна плата позивача становить 569 грн 06 коп., тому середній заробіток за час відсторонення його від роботи (53 робочих дні за період з 08.11.2021 по 24.01.2022) складає 30160 грн 18 коп., виплату якого належить провести після утримання податків та інших обов'язкових платежів на користь держави;
- позивачем доведено розмір судових витрат.
В апеляційній скарзі Спеціалізована ЗОСШ №1 просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, а також відшкодувати судові витрати. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- при видачі оспорюваного наказу Спеціалізована ЗОСШ № 1, окрім ст. 46 КЗпП України, керувалася ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 5153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» та пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236;
- згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) і згідно з Положенням про МОЗ України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, є МОЗ України. Наказом цього Міністерства від 04.10.2021 № 2153, який доповнено його ж наказом від 01.11.2021 № 2393, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням. Цей Порядок передбачає обов'язковість профілактичних щеплень працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу - 05.11.2021) приписано керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком і які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення цих щеплень;
- відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків відсторонення від роботи, передбачених законом;
- позивач не надав доказів наявності у нього абсолютних протипоказань для проведення щеплення, про яке йдеться;
- оспорюваний наказ не містить дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено легітимною метою - забезпеченням прав і законних інтересів дітей;
- інформація про COVID - сертифікат та щеплення проти COVID-19 в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві відсутня.
У відзиві на апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради її підтримало, а представник ОСОБА_1 - адвокат Лопатка В.М. просив цю скаргу відхилити.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник - адвокат Лопатка В.М. просили відхилити апеляційну скаргу.
Від Спеціалізованої ЗОСШ №1 та Управління освіти Чернігівської міської ради надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали у межах питання, що вирішується, обговоривши доводи апеляційної скарги та заяви про повернення судового збору, суд доходить таких висновків.
Великою Палатою Верховного Суду 07.09.2022 прийнято до розгляду справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати й призначено цю справу до розгляду.
Позовна заява у справі, яка розглядається, та позовна заява у вищевказаній справі, яка переглядається Великою Палатою Верховного Суду, мотивовані тим, що є протиправним відсторонення позивачів від роботи у зв'язку з відсутністю у них щеплення проти COVID-19.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 253 цього ж Кодексу, провадження у справі у випадку, встановленому п. 10 ч. 1 його статті 252, зупиняється до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Виходячи з цих норм права з ініціативи суду обговорено можливість зупинення розгляду справи до вирішення Великою Палатою Верховного Суду вищепойменованої справи.
Отож суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до вирішення по суті Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 252 ч. 1 п. 10, 368 ч. 1 ЦПК України, суд
Провадження у справі зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі № 130/3548/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Повну ухвалу складено 06.12.2022.
Головуючий: Судді: