Справа №443/1356/22
Провадження №2-а/443/27/22
іменем України
12 грудня 2022 рокуЖидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю секретаря Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить: скасувати постанову серії ЕАР №6067140 від 23.10.2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що оскаржуваною постановою йогобуло визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Однак, у оспорюваній постанові не наведено жодного доказу на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення. Колір (тонування) задніх габаритних вогнів та стоп сигналів був у межах допустимих норм, відповідав заводським стандартам та не зменшував їх прозорість чи світло пропускання. Жодних переобладнань транспортного засобу він не проводив.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.11.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої просить розглядати справу у його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.
Представник відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву у порядку та з дотриманням вимог, встановлених ст.ст.162, 167, 269 КАС України не подав. Відповідно до вимог ч.3 ст. 205 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з постанови серії ЕАР №6067140 від 23.10.2022 /а.с.17-18/, 23.10.2022 о 17.17 год. в с.Розвадів по вул.Б.Хмельницького, 80, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 520І», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого затоновані задні габаритні вогні та стоп сигнали, чим порушив п. 31.4.7 ПДР - Інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаних з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно вимог п. 31.4.7 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні медична аптечка знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), проблискові маячки оранжевого кольору працездатний вогнегасник; ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Як вбачається зі змісту п.31.4.7 Правил дорожнього руху, таким жодним чином не забороняється експлуатація транспортного засобу з тонованими зовнішніми світловими приладами.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.
Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.
Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до принципу презумпції невинності обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Натомість воскаржуваній постанові поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
До оскаржуваної постанови не додано жодних доказів, які поза розумним сумнівом доводять вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення, зокрема матеріалів відеофіксації з яких можна було б зробити висновок про винуватість позивача, не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, та не представлено жодних інших доказів.
Крім того, у графі 7 «До постанови додаються» не вказано про жоден доказ, який би підтверджував факт правопорушення.
Одночасно, суд зауважує, що як видно з п.31.4.3 «ґ» Правилами дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів на розсіювачах зовнішніх світлових приладів якого нанесено тонування або покриття, за умови, що таке зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, суд відхиляє дані зазначені у постанові, оскільки у такій не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем вказаного правопорушення, при винесенні такої повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.
Таким чином, суд вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, відповідачем не подано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, тобто не доведено правомірність оскаржуваної постанови.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної постанови та вважає, що таку слід скасувати, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.121 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст.77, 241-246, 286 КАС України, суд,
вирішив:
Позов задоволити.
Скасувати постанову серії ЕАР №6067140 від 23.10.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок судових витрат на сплату судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя С.І. Сливка