Справа №443/1221/22
Провадження №2/443/693/22
іменем України
01 грудня 2022 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: територіальна громада села Сулятичі в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
за участю:
представника позивачки адвоката Яременка І.О.
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Яременко І.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: територіальна громада села Сулятичі в особі Журавнівської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області загальною площею 2,0142 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №039774 від 19.02.2003, виданого на підставі рішення Сидорівської сільської ради від 14.12.2001 та зареєстрованого в книзі реєстрації Державних актів по Сидорівській сільській раді за №442 та визнати право власності на цілий житловий будинок та господарські будівлі і споруди в АДРЕСА_1 .
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви позивачка покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті котрого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла Ѕ частина житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , що належала покійному на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 05.08.2002 Серія НОМЕР_1 , виданого Сидорівською сільською радою на підставі рішення виконкому Сидорівської сільської ради №41 від 14.06.2002. Інша половина будинку належала на праві спільної часткової власності його дружині ОСОБА_3 . ОСОБА_4 проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті. На день смерті ОСОБА_4 разом з ним в житловому будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_3 , яка займалася похороном свого чоловіка та вступила в управління та володіння спадковим майном після його смерті. В Сидорівській сільській раді заповіту від ОСОБА_4 не посвідчувалося. Оскільки заповіту ОСОБА_4 не залишав, то спадкування відбулося за законом. Окрім позивачки, спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 були його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2 . Позивачка та ОСОБА_2 спадщину після смерті свого батька не прийняли у жоден спосіб, передбачений законом. Натомість, матір позивачки ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , оскільки проживала разом із ним на час відкриття спадщини, займалася його похоронами та вступила у володіння спадковим майном, проте юридично не оформила своїх спадкових прав. Таким чином, маючи свою Ѕ частину будинку та фактично успадкувавши Ѕ частину будинку після смерті свого чоловіка, ОСОБА_3 стала фактичним одноосібним власником житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшов житловий будинок та господарські будівлі і споруди в АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради, загальною площею 2,0142 га, що належали покійній згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЛВ №039774 від 19.02.2003. ОСОБА_3 дійсно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті. На день смерті ОСОБА_3 разом з нею постійно проживала без реєстрації дочка ОСОБА_1 , яка займалася похороном своєї матері та вступила в управління та володіння спадковим майном. В Сидорівській сільській раді заповіту від ОСОБА_3 не посвідчувалося. Оскільки заповіту ОСОБА_3 не залишала, то спадкування відбулося за законом. Окрім позивачки, спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 була її дочка ОСОБА_2 , однак вона спадщину після смерті матері не прийняла у жоден спосіб, передбачений законом. Натомість, позивачка прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , оскільки проживала разом із нею на час відкриття спадщини, займалася її похоронами та вступила у володіння спадковим майном, проте юридично не оформила своїх спадкових прав. 09.09.2022 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою юридичного оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у неї оригіналів правовстановлюючих документів житловий будинок та на земельні ділянки, що знаходиться на території Сидорівської сільської ради, що належали померлій і є спадковим майном. Вважаючи, що її спадкові права порушено, позивачка звернулася із даним позовом до суду.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 28.10.2022 цивільну справу прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 11.11.2022 /а.с.37-38/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11.11.2022 підготовче засідання закрито, а справу призначено до судового розгляду на 01.12.2022 /а.с.48-49/.
Розгляд справи по суті відбувся 01.12.2022 за участю представника позивачки.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
В судовому засіданні 01.12.2022 представник позивачки заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, покликаючись на підстави викладені у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву в якій розгляд справи просить проводити без її участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки.
Представник третьої особи територіальна громада села Сулятичі в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, надіслав заяву в якій розгляд справи просить здійснювати за його відсутності, повідомляє про відсутність на час розгляду даної справи у суду інформації, яка б була підставою для заперечення стосовно предмету даної заяви.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що позивачка приходиться дочкою ОСОБА_3 , а також те, що вона постійно проживала разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини у с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.06.1958, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сулятичі Журавненського району Дрогобицької області, а її батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а.с. 12/.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 02.08.1980, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб 02.08.1980 у Сидорівській сільській раді Жидачівського району Львівської області та після одруження дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_9 /а.с. 12/.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого повторно 28.01.2010 ВРАЦС Жидачівського РУЮ Львівської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області у віці 75 років, про що зроблено відповідний актовий запис №14 /а.с.13/.
Відповідно до довідки Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області №113 від 02.09.2022, ОСОБА_4 дійсно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті ОСОБА_4 разом з ним в житловому будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована та проживала дружина ОСОБА_3 , яка займалася похороном свого чоловіка та вступила в управління та володіння спадковим майном після його смерті. В Сидорівській сільській раді заповіту від ОСОБА_4 не посвідчувалося /а.с.14/.
Згідно витягу зі спадкового реєстру №69954213 від 07.09.2022, після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася /а.с. 15/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 24.05.2006 Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Сулятичі Жидачівського району Львівської області у віці 84 роки, про що зроблено відповідний актовий запис №14 /а.с.16/.
Згідно довідки Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області №114 від 02.09.2022, ОСОБА_3 дійсно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті ОСОБА_3 разом з нею постійно проживала без реєстрації дочка ОСОБА_1 , яка займалася похороном своєї матері та вступила в управління та володіння спадковим майном. В Сидорівській сільській раді заповіту від ОСОБА_3 на посвідчувалося /а.с.17/.
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру №69954341 від 07.09.2022, після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася /а.с.18/.
Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 05.08.2002 серія НОМЕР_1 , виданого Сидорівською сільською радою на підставі рішення виконкому Сидорівської сільської ради №41 від 14.06.2002, житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а. с. 20/.
Відповідно до технічного паспорта на будинок від 20.09.2022, житловий будинок в АДРЕСА_1 має загальну площу 55,4 кв. м. та житлову площу 28,4 кв. м. Рік спорудження 1965 /а. с. 21- 25/.
Згідно довідки Відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 14.09.2022, у книзі реєстрації Державних актів на право приватної власності на землю на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі рішення Сидорівської сільської ради від 14.12.2001, на ОСОБА_3 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії I-ЛВ № 039774 від 19.02.2003. Реєстраційний номер 422. Площа земельної ділянки 2,0142 га. Цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а. с. 29/.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу №63/02-31 від 09.09.2022, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, що належало померлій /а.с.19/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України(статті 1218,1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивачки за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачкою та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 1268,1269,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спадкодавиця ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 фактично успадкувала Ѕ частки спірного будинковолодіння, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та вступила в управління та володіння спадковим майном після його смерті, а отже вважається такою, що фактично прийняв спадщину.
Факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , підтверджується зібраними і дослідженими письмовими доказами, поясненнями свідків, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають.
Встановлення факту спільного проживання разом із спадкодавцем позивачці необхідно для юридичного оформлення спадщини, так як відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка є спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавці своєчасно та належним чином (у встановленому законом порядку).
Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_3 , за життя набула або володіла спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивачка оформити право власності на спадкове майно не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно; відповідачка проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: територіальна громада села Сулятичі в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області загальною площею 2,0142 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №039774 від 19.02.2003, виданого на підставі рішення Сидорівської сільської Ради народних депутатів від 14.12.2001 та зареєстрованого в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю по Сидорівській сільській раді Жидачівського району Львівської області за №422.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.12.2022.
Суддя Р.Г. Равлінко