Єд.унік № 243/13451/21
Провадження № 2/243/674/2022
12 грудня 2022 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши у відкритомусудовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою адвоката Чумака Романа Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява адвоката Чумака Романа Васильовича діючого в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, які обґрунтував тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя ОСОБА_2 перебувала на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області (далі - Відділення) та отримувала страхові виплати. З червня 2014 року м. Єнакієве знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Нарахування та виплату зазначених страхових виплат ОСОБА_2 було припинено з 01 жовтня 2015 року, що підтверджується листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області в якому в обґрунтування припинення страхових виплат Управління посилається на те, що сплив термін дії довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 не звернулася до Управління, то, на думку Управління, вона не реалізувала своє право на продовження отримання страхових виплат з 01 жовтня 2015 року. Вказує на те, щоуУнаслідок цього збігу обставин ОСОБА_2 у період з 01 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 залишалась соціально незахищеною, а Фонд соціального страхування України не нараховував їй належні страхові виплати з підстав, не зазначених у ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а з дискримінаційних мотивів - за ознакою місця проживання. У зв'язку з цим ненарахування страхових виплат ОСОБА_2 є незаконним, а тому такі виплати мають бути нараховані та сплачені її спадкоємцю - ОСОБА_1 . З огляду на викладене просив суд визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення ОСОБА_2 страхових виплат з 01 жовтня 2015 року, зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 не виплачені належні ОСОБА_2 страхові виплати за період з 01 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 з коригуванням у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Представником відповідача Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до суду було надано відзив відповідно до якого представником вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду перебувала на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області з 01.01.2014 року. Згідно ПЗ «Реєстр потерпілих» Єнакіївського міського відділення управління ОСОБА_2 з травня 2014 року по вересень 2015 року включно отримувала щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні управліннявиконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа.
З жовтня 2015 року ОСОБА_2 нарахування та виплата страхових виплат припинено. Починаючи з жовтня 2015 року ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа із заявою про продовження страхових виплат до будь-якого відділення, яке перемістилось на територію підконтрольній українській владі не зверталася, тому не мала права на нарахування та отримання страхових виплат. Просив у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача Чумак Р.. надав відповідь на відзив, обґрунтовуючи її тим, що відповідач незаконно припинив страхові виплати ОСОБА_2 , що свідчить про вину відповідача у несвоєчасній виплаті зазначених сум, вказав, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Зважаючи на те, що припинення страхових виплат за життя ОСОБА_2 відбулося з підстав, не передбачених законом (а тому є протиправним та свідчить про вину відповідача), ОСОБА_1 як спадкоємиця померлої має право на отримання таких виплат. Таким чином, позов ОСОБА_1 є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі
В подальшому представником відповідача було надано заперечення, обґрунтоване тим, що представник позивача вважає, що відповідач незаконно припинив страхові виплати ОСОБА_2 , так як ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (із змінами) (далі - Закон №1105) не передбачено такої підстави для припинення стразових виплат, як сплив терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, але відповідно до пункт 6 частини 1 статті 46 Закону №1105 передбачено, що припинення страхових виплат, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством. Тобто законодавець передбачив інші випадки припинення страхових виплат. Вказав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" визначено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду проводять виплати, в тому числі нарахованих, але не виплачених, щомісячних страхових виплат за наявності у потерпілих на виробництві (членів їх сімей) довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи чи відмітки в паспорті про «місце проживання на території, яка контролюється органами державної влади України».
Отже, на час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 не були нараховані та не належали страхові виплати, які би включалися до складу спадщини.
Припинення нарахування Фондом страхових виплат потерпілійОСОБА_2 здійснено з жовтня 2015 року, тобто за життя ОСОБА_2 , але вона у встановленому законом порядку не оскаржила дії відповідача, тобто за життя не виявила інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а отже, страхові виплати їй за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після її смерті. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто понад п'ять років від дати прийняття Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області рішення про припинення виплати щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, а отже, ОСОБА_1 як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця йому не нарахована і спадкодавець дій відповідача із не нарахування вказаних страхових виплат не оскаржував. Крім того, неправомірність дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_2 за її життя судом не визнавалось, тому вина відповідача відсутня.Таким чином, позовна заява адвоката Чумак Романа Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.Враховуючи викладене, керуючись ст.180 Цивільного процесуального кодексу України, просив відмовити в задоволені позовної заяви адвоката Чумак Романа Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 .
Представником позивача Чумак Р.В. були надані пояснення на заперечення відповідача, в яких він зазначив, що нормативні документи, на які посилається відповідач, суперечать вимогам Закону та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637, постанову Правління Фонду соціального страхування України від 11 грудня 2014 року № 20, постанову Правління Фонду соціального страхування України № 27, якими регламентовано порядок страхових виплат особам, що проживали на тимчасово окупованим території. Зазначені документи містять вимогу до таких осіб отримати довідку ВПО та подати заяву до відділення управління виконавчої дирекції Фонду про відновлення виплат. Зазначені нормативно-правові акти повністю суперечать ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до якої статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до ст. 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в 2 Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, статус ВПО надає лише додаткові права та не створює додаткових обов'язків для особи. Окрім того, підстави, з яких страхові виплати були зупинені, є дискримінацією за ознакою місця проживання. Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Згідно зі ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1. Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи страхових виплат, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати, а не створювати додаткові перешкоди у їх отриманні. 2. Судова практика, на яку посилається відповідач, а отже і висновки, що в ній викладені, є застарілими. Так, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц (провадження № 61-17311св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19 (провадження № 61-5556ск20), від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 (провадження № 61-6078св21), якими мотивується твердження, що « ОСОБА_1 як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця йому не нарахована і спадкодавець дій відповідача із не нарахування вказаних страхових виплат не оскаржував». Такий висновок повністю суперечить з актуальною позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20): «Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю». Таким чином, позов ОСОБА_1 є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чумак Р.В., повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, до суду надали заяви про розгляд справи без їхньої участі. На задоволенні позовних вимог наполягали.
Представник відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області Шашков В.В. в судове засідання не з'явився, в котрий раз до суду надав заяву про відкладення розгляду справи. Суд зауважує на тому, що вказаний цивільний позов надійшов до суду в грудні 2021 року, тобто цивільна справа розглядається судом майже рік. Сторонами по справі були надані всі наявні в них докази. Представником відповідача були надані відзив та заперечення, крім того справу саме за заявою відповідача справа постійно відкладалася, тобто судом не було порушено право відповідача на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на викладене, оскільки представник відповідача, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання не з'явився, подав відзив в якому заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, заперечення на відповідь на відзив позивача, яке ідентичне викладеному у відзиві, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії № НОМЕР_1 виданого Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 22 липня 2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Єнакієве, Донецької області померла ОСОБА_2 .
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68032901 від 24 липня 2021 року було зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного Свідоцтва спадщина на яку видане свідоцтво складається із недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до листа Дружківського міського відділення ФССУ в Донецькій області, наданого на запит державного нотаріуса від 02.08.2021 року, вбачається, що Дружківське міське відділення управління з 01.01.2018 року прийняло виконання статутних завдань Єнакіївського міського відділення, та відповідно нараховані, але не виплачені суми страхових виплат ОСОБА_2 для оформлення свідоцтва на право на спадщину відсутні.
Відповідно до відповіді Управління виконавчої дирекції ФССН в Донецькій області від 22.11.2021 року, наданого на адвокатський запит, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду перебувала на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької областію ОСОБА_2 з травня 2014 року по вересень 2015 року включно отримувала щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні управліннявиконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа. З жовтня 2015 року ОСОБА_2 нарахування та виплата страхових виплат припинено. Починаючи з жовтня 2015 року ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа із заявою про продовження страхових виплат до будь-якого відділення, яке перемістилось на територію підконтрольній українській владі не зверталася, у зв'язку з чим нарахування страхових виплат не здійснювалось, тому недоотримані виплати відсутні.
Відповідно до інформації Управління виконавчої дирекції ФССН в Донецькій області, наданої на виконання ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01.08.2022 року, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у період з жовтня 2015 року по 04 травня 2015 року страхові виплати не нараховувались та не виплачувались.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
1) цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
2) право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, зазвичай, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
3) право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Те саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно розмежовувати випадки при застосуванні статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Правове підґрунтя, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку ФСС НВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Відповідно до статті 28 зазначеного Закону № 1105-XIV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону ФСС НВ виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».
Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження спадкодавцем дій ФССУ не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання цих страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні статті 1227 ЦК України, ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Аналогічного висновку дійшла об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20).
Як видно із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 68032901 від 24 липня 2021 року було зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину за законом було видане ОСОБА_1 тільки на недоотриману пенсію у Головному пенсійному фонді України в Донецькій області, але згідно пояснень позивача, та досліджених у судовому засіданні доказів, нотаріусом не було видано спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину на неотримані за життя страхові виплати її матір'ю ОСОБА_2 .Відсутність Свідоцтва про право на спадщину за законом, на недоотримані спадкодавцем за життя страхових виплат, безпосередньо пов'язана з не наданням відповідачем даних про наявність нарахованих за життя ОСОБА_2 страхових виплат.
Згідно з частиною першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 306/2659/16-ц частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, право на такі страхові виплати у спадкодавця зберігається і відповідно до статті 1227 ЦК України, ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.
Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, так і скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке права закріплене за особою положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 травня 2021 року в справі № 243/9109/19, постанові від 19 травня 2019 року в справі № 243/8684/19-ц.
Враховуючи зазначені вище положення законів суд вважає, що оскільки потерпілій ОСОБА_2 страхові виплати були призначені пожиттєво, тому останній мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду про продовження виплат. ОСОБА_2 за життя право на отримання страхових виплат не втратила, тому позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.
В своїх позовних вимогах позивач проситьзобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 не виплачені належні ОСОБА_2 страхові виплати за період з 01 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 з коригуванням у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Суд звертає увагу на те, що право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягай восьмирічного віку.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на відповідні кошти, то спадкоємець не може успадкувати зазначені кошти. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Відповідна правова позиція узгоджується з судовою практикою, зокрема з постановою Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 522/19647/17.
Таким чином, оскільки потерпілій ОСОБА_2 (спадкодавцю) не нараховано коригування у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» за період з 01 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата смерті потерпілого), так як останній не зверталася із відповідною заявою до робочих органів Фонду соціального страхування України на території підконтрольній владі України, та ОСОБА_1 (спадкоємець) не відноситься до осіб, які мають право на одержання страхової виплати та не має права на спадкування сум, внаслідок коригування у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці», так як ці виплати не входять до складу спадщини в розумінні статті 1227 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов адвоката Чумака Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 слід задовольнити частково, зобов'язавши відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошових коштів, які входять до складу спадщини у вигляді страхових (соціальних) виплат, на одержання яких матір ОСОБА_1 мала право за період з 01 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті ним судового збору, у розмірі 908,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги адвоката адвоката Чумака Романа Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування ОСОБА_2 страхових виплат з 01 жовтня 2015 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , не виплачені належні ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , страхові виплати за період з 01 жовтня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області, ЄДРПОУ 41325231, розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання згідно довідки ВПО: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити позивачу за необґрунтованістю.
Рішення набуває законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду В.І.Старовецький