Провадження № 22-ц/803/563/22 Справа № 200/22231/16-ц Категорія 59 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
07 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Гаржі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року про закриття провадження
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроремонт» в особі В'язовського Олега Олександровича, ОСОБА_3 , третя особа Садове товариство «Родничок» в особі Радик Алли Валентинівни про повернення безпідставно отриманих коштів, -
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дніпроремонт» в особі В'язовського О.О., ОСОБА_3 , третя особа СТ «Родничок» в особі Радик А.В., про повернення безпідставно отриманих коштів. Роз'яснено позивачу його право на звернення з даними вимогами в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність наявність спору між юридичними особами щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів в зв'язку з неналежним виконанням домовленостей по виконанню робіт, а зокрема умов Договору на виконання робіт.
Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимога, яка зазначена у позові “повернення безпідставно отриманих коштів” заявлена від імені фізичної особи ОСОБА_1 та остання просить стягнути на свою користь, а не на користь юридичної особи СТ «Родник». Той факт, що ОСОБА_1 , на час передачі коштів, виконувала обов'язки голови СТ «Родничок», не дає підстав вважати, що вона діяла саме як голова СТ; кошти, що були безпідставно передані відповідачу, це кошти юридичної особи; ОСОБА_1 у даній справі діє як представник юридичної особи СТ «Родничок». Зазначає, що ОСОБА_3 , яка фактично отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., про що видала на підтвердження отримання коштів, приходний касовий ордер від імені ФОП ОСОБА_4 - є фізичною особою, у ОСОБА_1 відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 є працівником ФОП ОСОБА_4 чи ТОВ «Дніпроремонт», факт, що ОСОБА_3 є найманим працівником будь кого з відповідачів, немає посилань.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2015 року між СТ «Родничок» (Замовник) та ТОВ «Дніпроремонт» (Підрядник) було укладено договір №1802/15 на виконання робіт.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просила повернути безпідставно набуті грошові кошти у зв'язку з неналежним виконанням домовленостей по виконанню робіт за вищевказаним договором на виконання умов якого, було передано уповноваженій особі ТОВ «Дніпроремонт» кошти у розмірі 50 000,00 грн.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Частиною 1 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
У справі, що переглядається, вбачається спір між юридичними особами - СТ «Родничок», СТ «Родник» та ТОВ «Дніпроремонт» щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів, у зв'язку з неналежним виконанням домовленостей по виконанню робіт за договором від 18 лютого 2015 року за №1802/15, що свідчить про наявність господарських правовідносин, у зв'язку з чим, правомірним є висновок суду першої інстанції про закриття провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду від імені фізичної особи ОСОБА_1 та остання просить стягнути на свою користь, а не на користь юридичної особи СТ «Родник», тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є неспроможними, оскільки договір, який на думку позивача є підставою для повернення грошових коштів, укладений саме між юридичними особами. Крім того, право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав мають не лише юридичні та фізичні особи-підприємці, а також фізичні особи, що не є підприємцями.
Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені заявником у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова