Провадження № 22-ц/803/6967/22 Справа № 180/2498/21 Категорія 50 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
12 грудня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, відповідач у справі є її батьком. На теперішній час вона навчається на першому курсі денного відділення у КЗ «Нікопольський фаховий педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради, у зв'язку з чим є такою, що потребує матеріальної допомоги від батька, який має можливість надавати матеріальну допомогу.
З урахуванням викладеного, просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу до досягнення нею 23 річного віку, за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти, у зв'язку із продовженням навчання на її утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 жовтня 2021 року і до закінчення нею навчання в КЗ «Нікопольський фаховий педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради», але не довше досягнення нею двадцяти трьох років.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для покладення на батька обов'язку утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, оскільки є такою, що потребує матеріальної допомоги, яку відповідач будучи працездатним має можливість надавати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити в частині визначеного судом розміру аліментів, зменшивши розмір аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини від заробітку (доходу).
Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції не врахував матеріальне становище відповідача, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком повнолітньої ОСОБА_2 (а.с.6).
Згідно довідки КЗ «Нікопольський фаховий педагогічний коледж» Дніпропетровської обласної ради» від 31 серпня 2021 року, ОСОБА_2 навчається за державним замовленням на першому курсі денної форми навчання за спеціальністю «Дошкільна освіта». Термін закінчення навчання 30 червня 2023 року (а.с.3).
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За змістом ч.3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повнолітня донька відповідача, на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює, оскільки навчання за денною формою навчання позбавляє останню можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв'язку з чим є такою, що потребує матеріальної допомоги.
Суд першої інстанції вирішуючи спір, дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів про задоволення позовних вимог мотивуючи своє рішення тим, що відповідач будучи працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Відомостей про відсутність можливості сплачувати аліменти, відповідач суду не надав.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_2 , наявності на його утриманні іншої малолітньої дитини, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заслуговують на увагу, оскільки необхідність утримувати малолітнього сина не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, яка її потребує у зв'язку із продовженням навчання.
Водночас колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду з позовом саме про зміну встановленого розміру аліментів за наявності доведених підстав, передбачених положеннями ст.192 СК України.
Фактично доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними, оскільки не спростовують обов'язок батька брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину, яка потребує такої допомоги.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича О.В. Лаченкова