Постанова
Іменем України
12 грудня 2022 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/11791/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Кравець В. А.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва
від 12 вересня 2022 року
в складі судді Сенюти В. О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів
27 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року позовну заяву, у зв'язку з не усуненням недоліків, визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказувала, що суд дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, оскільки на виконання ухвали суду було усунуто недоліки позовної заяви.
Суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі та не надано доказів сплати судового збору, оскільки до заяви про усунення недоліків долучено квитанцію від 27.07.2022 про сплату судового збору в сумі 992,40 грн, про що вказано і судом в оскаржуваній ухвалі.
Вважала, що таким чином в оскаржуваній ухвалі судом встановлено обставини сплати судового збору, однак позовну заяву в порушення норм процесуального права повернуто.
Вказувала, що до позовної заяви нею було долучено квитанцію про сплату судового збору, про що вказано в додатках до позовної заяви, однак в матеріалах справи такий доказ відсутній, як і відсутній акт, складений у відповідності до вимог інструкції з діловодства, про відсутність чи втрату долучених документів.
Також, як на підставу скасування ухвали суду посилалася на те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України, судом в ухвалі без руху не зазначено точну суму судового збору у встановленому законом розмірі, яка підлягає сплаті за подання позовної заяви.
За наведених обставин просила скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви (скарги) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 27 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали без руху.
Згідно ухвали суду без руху, позивачу, окрім іншого, необхідно було сплатити судовий збір, враховуючи кількість позовних вимог немайнового характеру, та надати докази сплати судового збору.
04 серпня 2022 року копія ухвали без руху доставлена на електронну пошту позивача.
15 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, до якої долучила квитанцію від 27.07.2022 про сплату судового збору в сумі 992,40 грн.
12 вересня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не в повному обсязі виконала вимоги ухвали суду від 03.08.2022, оскільки нею сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру, тоді як позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що ухвалу про повернення позовної заяви судом постановлено з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, зазначених у статтях 175, 177 ЦПК цього Кодексу, то суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зі змісту ухвали про залишення позовної заяви без руху вбачається, суд першої інстанції запропонував позивачу самому визначитись щодо кількості немайнових позовних вимог і залежно від їхньої кількості сплатити судовий збір. Попри такі вказівки, на виконання вимог закону точного розміру судового збору не визначив. Тобто, усуваючи недоліки позовної заяви позивач визначив судовий збір так, як вважав правильним.
Аналіз змісту ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору не можна віднести до таких, які є однозначними і безсумнівними для виконання. Невиконання таких вимог не може бути підставою для повернення позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.06.2021 у справі №9901/41/21звернула увагу, що в разі коли суд не визначив точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), а позивач сплатив цей платіж у розмірі, який вважав правильним і таким, що відповідає розміру платежу, який йому фактично дозволив визначити суд на власний розсуд, але не точній сумі судового збору, зазначеній судом, то в такому випадку суд мав би (щонайменше) виконати вимоги процесуального закону, визначити конкретну суму судового збору й надати позивачу (повторно) час для виконання вимоги суду в цій частині. Залишення позовної заяви без розгляду (повернення позовної заяви) за описаних обставин не можна визнати прийнятним.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є безпідставною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 369, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
В. А. Кравець