справа № 759/20967/20
головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О.
провадження № 22-ц/824/995/2022
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
30 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», ОСОБА_3 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача спричинену матеріальну шкоду внаслідок ДТП у розмірі 41 532 грн 33 коп., моральну шкоду у розмірі 8 000 грн та стягнення з ПАТ «Страхова компанія «ТАС» несплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 33 874 грн 54 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 серпня 2020 року у с. Дзвінкове Київської області, на вул. Запорізька відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року у справі № 362/4281/20 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», яке сплатило позивачу 35 483 грн 23 коп.
В той же час позивач зазначає, що відповідно до висновку експерта з автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 69 357 грн 77 коп., а вартість реального збитку - 110 890 грн 10 коп.
Таким чином, позивач просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ТАС» недоплачену суму оціненої шкоди, та з ОСОБА_3 різницю між оціненою шкодою та реальними витратами внаслідок ДТП.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позовні вимоги до ПАТ «Страхова група «ТАС» є безпідставними, оскільки на їх обґрунтування позивач надає висновок, що має менший пріоритет при вирішенні спору, а відтак у задоволенні вимог до ПАТ «Страхова група «ТАС» слід відмовити.
Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що витрати зазначені у додатку №4 до висновку № ЕД-1707-2-1590.20 від 28 серпня 2020 року, ніяким чином не підтверджують факт того, що позивачем дійсно було сплачено таку суму.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про те, що керуватись необхідно висновком №5986 від 31 серпня 2020року, виконаного на замовлення страхової компанії, є безпідставним з огляду на таке.
Відповідно до пункту 8.5.10 Методики товарознавчої експертизи затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі -Методика), дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 8, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.
Так, додаток № 8 Методики передбачає використання Періодичного довідника «Бюлетень автотоварознавця» (ДНДІСЕ, ЮЦ СЕУ, Донецьк (п. 1), Комп'ютерної програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex М21», «Audatex М95», «AudaShare» - Німеччина (п. 59), Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, - реєстраційний код у Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.2.03 (п. 71).
Так, відповідно до Висновку №ЕД-1707-2-1590.20 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 28 серпня 2020 року, під час проведення дослідження експертом були використані такі матеріали, як Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 із змінами та доповненнями, Методика визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, - реєстраційний код у Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.2.03, Комп'ютерна програма для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex», 2020 року, «Бюлетень автотоварознавця» №114, СЕУ, серпень 2020 року.
Відповідно до п. 8.5.6. Методики, у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства.
Якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника «Бюлетень автотоварознавця» (періодичний довідник).
Жодних доказів оплати калькуляції ремонтно-відновлювальних робіт та запасних запчастин проведену офіційним дилером HONDA страховою компанією надано не було. Відтак, відсутні будь-які підстави використовувати вказану калькуляцію.
Апелянт звертає увагу на те, що суд мотивує своє рішення тим, що позивач не надав документального підтвердження факту проведеного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Проте, такий висновок прямо суперечить фундаментальним засадам цивільних правовідносин, а саме збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, є достатні підстави вважати, що рішення суду першої інстанцій є такими, що позбавляють позивача цілком законного права на отримання останнім відшкодування понесених збитків у повному обсязі, а отже, безпосередньо стосуються такого фундаментального питання як право особи на відшкодування збитків.
Учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року провадження у цій справі зупинено до залучення у справі правонаступника (-ів) ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року поновлено провадження у справі.
19 серпня 2022 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшко Д.Б. до суду надійшла заява про відмову від позову в частині вимог до ОСОБА_1 та його спадкоємців (правонаступників) у разі наявності таких.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. від позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, - визнано нечинним. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. про залишення позову без розгляду.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2020 року у с. Дзвінкове Київської області, на вул. Запорізька відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2020 року у справі № 362/4281/20 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243), яке сплатило позивачу 35 483 грн 23 коп.
В той же час позивач зазначає, що відповідно до висновку експерта з автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 69 357 грн 77 коп., а вартість реального збитку - 110 890 грн 10 коп.
Звертаючись з позовом, позивач визначив відповідачем у справі ПАТ «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30929821).
Разом з тим, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243).
Встановивши вищевказані обставини при перегляді оскаржуваного рішення, в апеляційному порядку, колегія апеляційного суду враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Сторона реалізує своє звернення до суду, шляхом подання до суду відповідного позову, вимоги до якого в цивільному судочинстві встановлені статтею 175 ЦПК України, яка регламентує зазначення сторін у справі, якими в позовному провадженні є: позивач та відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно з специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України.
Статтею 51 ЦПК України (аналогічна статті 33 ЦПК України в редакції 2009 року) передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що позовна заява, пред'явлена до неналежного відповідача, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 3 частини 1статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З огляду на встановлене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Д.Б. підлягає частковому задоволенню, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року в частині позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30929821) підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30929821) скасувати з ухваленням нового рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (код ЄДРПОУ 30929821) відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення тексту повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська