Справа №761/29647/19 Головуючий у І інстанції Фролова І.В.
Провадження №22-ц/824/8519/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
07 грудня 2022року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Луньо Іллі Вікторовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до вказаної позовної заяви просила суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Луньо Іллю Вікторовича визнати та включити акцептовані вимоги позивача до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БГ Банк» для їх затвердження Фондом в сумі 200000,00 грн.; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивачка є власником банківського вкладу у розмірі 223000 грн. на рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий 18 червня 2014 року на ім'я колишнього титульного власника спільного вкладу ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Перший». Правонаступником вказаного банку є ПАТ «БГ Банк».
Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року у власність ОСОБА_1 переходить банківський вклад на рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», у розмірі 223 000 грн.00 коп.
Фактичне надходження та зарахування коштів у розмірі 223 000 грн. на рахунок № НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням від 18 червня 2014 року.
В свою чергу, позивачка вказувала, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив, що на дату, коли розпочався процес ліквідації банку, кошти колишнього титульного власника вкладу не були зняті з рахунку, бо на ці кошти було накладене обтяження - арешт. Тоді як жодних обтяжень (арешту) стосовно належної позивачці суми вкладу не встановлювалось.
На звернення до відповідача від 19 березня 2019 року позивачка отримала відмову у вимогах (без дати та номеру).
Уточнивши позовні вимоги 25 березня 2021 року, позивачка змінила склад відповідачів, зазначивши відповідачем лише Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і просила суд зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Реєстру переказів, сформованого за результатами розгляду індивідуальних звернень до Фонду, надісланих (поданих) не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року позов задоволено.
Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено предметну юрисдикцію. Фондом гарантування подавалось 08 жовтня 2019 року до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яке не розглянуто судом. Свою вимогу про закриття провадження у справі, яка подавалась до суду в жовтні 2019 року відповідач обґрунтовував тим, що на той час позовні вимоги позивачки стосувались стягнення з Фонду гарантованої державою граничної суми відшкодування за вкладом (200000 грн.) право на який, як зазначено у позові, вона отримала відповідно до ухвали Оболонського районного суду м.Києва від 16 жовтня 2015 року у справі № 756/7477/15-ц. Отже такий спір пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування, отже спір є публічно-правовим і підлягав розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Щодо порушення судом норм матеріального права, апелянт зазначає, що суд безпідставно визнав позивачку вкладником Банку всупереч статті 2 спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач вказує на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2019 року у справі №826/10341/17 встановлено, що ОСОБА_1 не набула статусу вкладника банку, отже на неї не розповсюджуються гарантії за вкладом, який знаходиться у неплатоспроможному банку.
Крім того, наголошує на тому, що судом ухвалено рішення щодо Банку, ліквідація якого завершена. Оскільки ліквідація ПАТ «БГ БАНК» завершена після внесення 27 березня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису, всі документи передані на зберігання в Національний Банк України, і повноваження Фонду, як ліквідатора Банку припинені, а Фонд не є правонаступником Банку. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на позицію Верховного Суду у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 334/8020/18, в ухвалі від 15 червня 2020 року у справі № 334/1913/16.
Судом першої інстанції не досліджено належним чином підстави та порядок включення вкладників до Загального реєстру вкладників ПАТ «БК БАНК» (стаття 26,27,28 Закону та Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами) та підстави та порядок включення вимог кредиторів до Акцептованого реєстру кредиторів ПАТ «БК БАНК» (стаття 45,48,49,52 та Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються). Задовольняючи позов суд вказує про процедуру щодо задоволення вимог кредиторів до неплатоспроможного Банку, оскільки дані вимоги заявляються фізичними особами-вкладниками у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, але задовольняє позов щодо гарантованої суми відшкодування, що складає 200000 грн., що свідчить, що суд взагалі не надав оцінку доводам і поясненням Фонду, а прийняв виключно твердження позивачки, що суперечить нормам спеціального Закону.
Просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник відповідача - адвокат Музичук Л.В. в судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивачки - адвокат Мірошниченко В.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення враховуючи таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України №745 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ Банк», згідно з яким з 28 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «БГ Банк».
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26 лютого 2015 року №134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27 лютого 2015 року №43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «БГ Банк».
11 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БГ Банк» (протокол №126/15), про що також опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті Фонду.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11 лютого 2016 року №146 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» на два роки до 26 лютого 2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31 травня 2017 року №2214 змінено уповноважену особу та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «БГ Банк» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Луньо Іллі Вікторовичу з 06 червня 2017 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 лютого 2018 року №305 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» на один рік з 27 лютого 2018 року до 26 лютого 2019 року включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «БГ Банк» Луньо І.В. на цей же строк.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року у цивільній справі №756/7477/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спільно набуте майно та його поділ затверджено мирову угоду укладену між сторонами, внаслідок якої з метою врегулювання по обопільній згоді виниклого спору щодо майна, який став підставою пред'явлення зазначеного позову, сторони домовилися про поділ спільно набутого майна наступним чином:
- в порядку поділу спільно набутого майна у власність ОСОБА_1 переходить банківський вклад на рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Перший» у розмірі 223 000,00 грн. (двісті двадцять три тисячі гривень 00 коп.), право приватної власності на зазначений банківський вклад в повному обсязі визнається за ОСОБА_1 і не оспорюється Відповідачем;
- право спільної сумісної власності Позивача та Відповідача на банківський вклад на рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Перший» у розмірі 223 000,00 грн. (двісті двадцять три тисячі гривень 00 коп.), припиняється.
Дана ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року №756/7477/15-ц набрала законної сили 22 жовтня 2015 року.
У листопаді 2015 року позивач звернулася до відповідача із скаргою від 25 листопада 2015 року, у відповідь на яку Уповноважена особа ОСОБА_3 надала відповідь листом від 22 грудня 2015 року №15-2652. У цьому листі, з посиланням на положення ст.ст. 1058, 1066 ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу повідомлено, що набуття особою у власність грошових коштів, які обліковуються на рахунку, не тягне за собою наслідків заміни сторони за договором банківського рахунку (вкладу) і автоматичного отримання статусу вкладника.
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 06 квітня 2016 року (вх. №08/536), у відповідь на яку Уповноважена особа ОСОБА_3 надала відповідь листом від 18 квітня 2016 року №21-404. У цьому листі, з посиланням на положення ст.ст. 45 і 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу повідомлено, що 06 квітня 2015 року сплив встановлений строк, протягом якого Уповноважена особа мала право приймати вимоги кредиторів, будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах процедури гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
29 березня 2017 року позивач звернулася до Уповноваженої особи ОСОБА_3 із заявою про включення до реєстру кредиторів, в якій на підставі ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року №756/7477/15-ц просила включити її до реєстру кредиторів для отримання 200 000 грн. До заяви додала копію вказаної ухвали суду та копії договору банківського вкладу на рахунку та паспорту.
Відповідачем було зазначено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «БГ Банк» або на користь позивача ніколи не укладався договір банківського вкладу, банківського рахунку і ніколи на ім'я позивача не видавався іменний депозитний сертифікат. Не існує рішення суду, яким було би визнано за позивачем статус вкладника ПАТ «БГ Банк». Рішення суду, яким позивача визнано власником грошових коштів на рахунку, у той час, коли на дату винесення такого рішення вже не існувало такого рахунку, жодним чином не надає позивачу статусу вкладника ПАТ «БГ Банк» в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв'язку з цим підстави для включення кредиторської вимоги позивача до Реєстру відсутні.
Листом від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №41-036-7006/19 від 18 квітня 2019 року позивачу було відмовлено у вимогах, які було заявлено відповідно до листа від 19 березня 2019 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон не містить обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.
Право вкладників на отримання відшкодування суми вкладу у межах 200 000 грн. визначається ст.ст. 26, 45, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», абзацу четвертого підпункту 1 пункту 7 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами.
Окремо суд зауважив, що відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 7 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, відшкодування коштів вкладникам ПАТ «БГ БАНК», які не звернулися до банку-агента Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) в період з 06 лютого 2015 року до 17 квітня 2015 року, здійснюються за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень до Фонду.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, передумовою відшкодування коштів, належних позивачеві є наявність чинного договору, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та залишку коштів на рахунку.
Встановивши, що на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року у цивільній справі №756/7477/15-ц у власність ОСОБА_1 перейшов банківський вклад на рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ «Банк Перший» у розмірі 223 000,00 грн. (двісті двадцять три тисячі гривень 00 коп.), суд першої інстанції дійшов висновку, щодо доведеності права у позивачки на встановлення їй статусу вкладника та виплату компенсації у розмірі 200 000 грн.
Проте колегія суддів не погоджується із такими висновками суду виходячи з таких підстав.
Даний спір виник щодо права позивачки на розпорядження вкладом, який знаходиться у неплатоспроможному банку.
Діяльність банків, які визнано неплатоспроможними регулюється Законодавством України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон № 4452-VI). Цей закон є спеціальним законом, положення якого застосовуються та є обов'язковим для всіх вкладників, котрі уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або котрі є власниками іменного депозитного сертифіката.
З врахуванням наведеного, виниклі правовідносини необхідно вирішувати із застосуванням цього Закону і прийнятих на його виконання підзаконних актів.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом № 4452-VI.
Законом № 4452-VI також визначено процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Позивачка, вважаючи себе вкладником Банку ставила перед судом питання в первісній редакції позову як про включення її вимог до реєстру акцептованих вимог так і про включення її до загального реєстру вкладників. Уточнивши позовні вимоги просила включити її до Реєстру переказів, сформованого за результатами розгляду індивідуальних звернень до Фонду.
Задовольняючи ці вимоги, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затверджене рішенням ВИКОНАВЧОЇ ДИРЕКЦІЇ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ № 14 від 09 серпня 2012 року, не змінює вимоги Закону № 4452-VI, а лише унормовує взаємодію Фонду, Уповноваженої особи на ліквідацію, а також банків-агентів, визначає детальний, покроковий порядок виконання Закону в частині відшкодування Фондом коштів за вкладами. Положення стосується лише виплат вкладникам неплатоспроможних Банків гарантованих сум. Тобто не можна застосувати положення і зобов'язати Фонд включити позивачку до Реєстру переказів, не визнавши попередньо її вкладником неплатоспроможного банку і не включивши її до переліку вкладників. Реєстр переказів сам по собі є лише назвою документа, який передається від Фонду до банку-агенту і містить інформацію про осіб, які мають право на одержання гарантованої виплати за індивідуальним зверненням.
Разом із тим, включення особи до переліку вкладників відноситься до повноважень Уповноваженої особи Фонду відповідно до вимог статті 27 Закону № 4452-VI .
ОСОБА_1 зверталась до окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Уповноваженої особи Фонду і просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду згідно з договором банківського вкладу по рахунку № НОМЕР_2 від 18 червня 2014 року і в задоволенні цього позову їй було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що ОСОБА_1 не є вкладником Банку, що ліквідується.
Тобто позивачка, отримавши відмову суду у задоволенні позову про включення її до переліку вкладників і отримавши відмову Фонду про включення її до реєстру кредиторів із-за пропуску строку подання такої вимоги, не зверталась до суду з позовом про включення її вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а обрала інший шлях і пред'явила в суді даний позов до Фонду.
Однак позов не підлягає до задоволення, оскільки саме до повноважень Уповноваженої особи Фонду належить складення переліку вкладників, тільки після цього виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду і тільки після цього Фонд через банки-агенти проводить виплати. І саме для проведення гарантованих виплат складається Реєстр переказів.
Отже, право позивачки на отримання грошових коштів у розмірі гарантованої суми виплати 200000 грн., які містяться на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «БГ Банк», не підлягає захисту в обраний нею спосіб і заявленим відповідачем, оскільки Фонд цього права позивачки не порушував, а діяв у межах наданих йому Законом № 4452-VI повноважень.
Посилання суду першої інстанції на те, що Закон 4452-VI не містить обмежень в частині походження вкладу, а саме, що вкладом повинні були кошти внесені безпосередньо вкладником, не обґрунтовує підстави для задоволення даного позову. Оскільки, як вже було зазначено вище, питання, чи є особа вкладником проблемного Банку чи не являється таким, вирішує при виконанні своїх повноважень Уповноважена особа Фонду. В разі неправомірності рішення, дій чи бездіяльності Уповноваженої особи Фонду, вкладник має право оскаржити ці дії в судовому порядку, чим ОСОБА_1 і скористалась звернувшись до суду адміністративної юрисдикції. Таким чином, цей спір вже вирішено судом з належним відповідачем Уповноваженою особою Фонду, з дотриманням правил предметної юрисдикції, де Фонд був залучений третьої особою, а тому суд при розгляді спору в даній справі, керуючись ч.4 ст. 82 ЦПК України, був зобов'язаний застосувати наведене вище преюдиційне судове рішення, а не робити свої висновки з даного питання, які суперечать наведеному вище рішенню суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з положенням ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена, то з позивача на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід стягнути судовий збір у розмірі 1152, 60 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 382, 383, 384 України, суд
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року у даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір у розмірі 1152 грн. 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 грудня 2022 року.
Реквізити сторін:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, зареєстроване місце знаходження: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 21708016.
Суддя-доповідач
Судді: