справа №357/14705/21 головуючий у І інстанції: Цукуров В.П. провадження 22-ц/824/7462/22 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
06 грудня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Олійника В.І.
за участю секретаря: Даньшиної І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Директора Дроздівської гімназії - початкової школи Борозенець Людмили Петрівни про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що з27 серпня 2007 року вона працює вчителем початкових класів Дроздівської гімназії - початкової школи.
04 жовтня 2021 року на сайті МОЗ України було опубліковано наказ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року.
08 листопада 2021 року наказом виданим директором Дроздівської гімназії - початкової школи Борозенець Л.П. , Позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати як такої, що відмовляється від вакцинації проти COVID-19 з 08 листопада 2021 року.
Позивач вважає, що вказаний наказ в частині відсторонення її від роботи є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За таких обставин вона звернулась до суду та просила визнати протиправним і скасувати наказ директора Дроздівської гімназії - початкової школи Борозенець Л.П. від 08 листопала 2021 року №79 в частині відсторонення від роботи Позивача; зобов'язати директора Дроздівської гімназії - початкової школи Борозенець Л.П. поновити на роботі Позивача шляхом допуску її до роботи на посаді вчителя початкових класів даної гімназії; стягнути з Дроздівської гімназії - початкової школи на користь Позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення (допуску до роботи) та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким позов задвольнити.
Вважає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що позов заявлено до неналежного відповідача.
Вказує, що поза увагою залишились доводи викладені в позовній заяві, які вказують на обґрунтованість позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу Борозенець Л.П. погоджується із висновками місцевого суду, що позивачем було невірно визначено відповідача у справі.
Крім того, зауважує, що відсторонення позивача від роботи було здійснено правомірно.
В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлено до неналежного відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Дроздівська гімназія - початкова школа Білоцерківської міської ради Київської області (Дроздівська гімназія) є юридичною особою, комунальною організацією, а її засновником є Білоцерківська міська рада (а.с. 86).
Відповідно до наданої Позивачем копії трудової книжки, 27 серпня 2007 року її було прийнято у Дроздівську ЗОШ І-ІІІ ступенів на посаду вчителя початкових класів. 02 вересня 2021 року Дроздівська загальноосвітня школа перейменована у Дроздівську гімназію - початкову школу (а.с. 20).
08 листопада 2021 року у Дроздівській гімназії-початковій школі було видано наказ №79 "Про відсторонення від роботи працівника, що відмовляється від вакцинації проти COVID-19, яким відсторонено ОСОБА_1 , що відмовилася від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2, обов'язковість яких встановлена наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153, від роботи з 08 листопада 2021 року. На час відсторонення за ОСОБА_1 зберігається місто роботи (вчитель початкових класів), проте період відсторонення не оплачується.
Даний наказ підписаний посадовою особою - директором Дроздівської гімназії - початкової школи Людмилою Борозинець, до якої безпосередньо і пред'явлено позовні вимоги.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При зверненні з позовом ОСОБА_1 вказала відповідачем Бороценець Л.П. , клопотань заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивач не заявляв. За таких обставин, суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду в цій частині, при цьому посилання особи, яка подає апеляційну скаргу на те, що місцевий суд прийняв до розгляду позов, а відтак вказаний недолік не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки висновки місцевого суду відповідають вищенаведеним нормам законодавства та висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «07» грудня 2022 року.
Головуючий
Судді: