Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7883/2022
29 листопада 2022 року місто Київ
справа №754/2087/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Галась І.А., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докуніна Ірина Геннадіївна, Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У лютому 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з липня 2013 року до 03 вересня 2020 року.
На обґрунтування вказаної заяви, посилалася на те, що після закінчення Київського політехнікуму зв'язку в 1981 році вона була прийнята на роботу в Проектний інститут СБУ, де працює по сьогоднішній день.
Вказувала, що на роботі вона познайомилась з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, будучи старшою та не маючи сім'ї та близьких, стала допомагати їй не тільки по роботі, але й у влаштуванні побуту, веденні домашнього господарства, догляді та вихованні дитини. З часом вони стали близькими подругами, спільно проводили вільний час, часто бували одна в одної дома, спільно святкували як дні народження членів її сім'ї, так і ОСОБА_3 .
Зазначала, що з початку 2000-х років ОСОБА_3 стала часто хворіти, у неї було діагностовано цукровий діабет та хвороба серця, була надмірна вага та проблеми з ногами, їй доводилось прикладати додаткових зусиль для організації побуту та ведення домашнього господарства. Крім того, ОСОБА_3 доглядала проживаючу з нею стареньку матір ОСОБА_4 , 1928 року народження. У зв'язку з цим вона стала все частіше допомагати їй по господарству, закуповувати продукти, прибирати, готувати, доглядати стареньку матір, супроводжувати її на медичні огляди та процедури.
Посилалася на те, що з 2010 року у неї значно погіршились відносини з чоловіком, вони стали часто сваритись, що призвело до фактичного розриву шлюбно-сімейних відносин та ведення спільного домашнього господарства, вона все частіше стали залишатись ночувати у ОСОБА_3 , в той же час допомагаючи їй по господарству та по догляду за хворою матір'ю.
Вказувала, що з початку 2013 року значно погіршився стан здоров'я матері ОСОБА_3 , вона вже не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, не могла доглядати матір, яка після перенесених інфаркту та інсульту була лежачою хворою та потребувала додаткового догляду.
Зазначала, що ОСОБА_3 , добре знаючи про її взаємовідносини з чоловіком, запропонувала проживати у її квартирі на постійній основі, а не тільки залишатись 2-3 рази на тиждень ночувати, щоб доглядати її та її маму.
Посилалася на те, що вона погодилась на пропозицію ОСОБА_3 і стала постійно проживати разом з нею та її матір'ю у належній їй квартирі та вести з нею спільне господарство. Вона повністю взяла на себе обов'язки по прибиранню квартири, готуванню їжі, огляду за хворою ОСОБА_3 та її лежачою старенькою мамою. ОСОБА_3 передала їй свою банківську картку, на яку перераховувалась її пенсія, і вона докладаючи свої кошти, здійснювала оплату комунальних послуг, закуповувала продукти, ліки, тощо.
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_3 померла і вона повністю взяла на себе організацію її поховання. ОСОБА_3 дуже болісно пережила смерть матері і стан її здоров'я з кожним роком тільки погіршувався. Вона вже фактично не виходила з квартири, відмовлялась від лікарської допомоги та госпіталізації, хоча вона намагалась відвести її на медичний огляд і наполягала на стаціонарному лікуванні. Проживаючи разом в одній квартирі, вони вели спільне господарство, були фактично як одна сім'я.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ішемічної хвороби серця: гострого інфаркту міокарду ОСОБА_3 померла, а тому вона за власні кошти здійснила її поховання, що підтверджується відповідними договорами, довідкою та квитанціями про оплату, і продовжує проживати в належній їй квартирі.
Посилалася на те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі була зареєстрована лише ОСОБА_3 , яка за життя заповіту не склала, спадкоємців у померлої немає.
Вказувала, що 09 листопада 2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса КМНО Докуніної І.Г. із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець 4-ї черги спадкоємців за законом. У цей день було відкрито спадкову справу №66718599 №4/2022.
Рішенням Деснянського району суду міста Києва від 13 січня 2022 року заяву ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 більше п'яти років до дня смерті ОСОБА_3 та наявності у них взаємних прав та обов'язків, ведення ними спільного господарства, прийняття участі у спільних витратах підтверджуються показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Вказувала, що відсутність реєстрації ОСОБА_5 за фактичним місцем проживання разом з померлою ОСОБА_3 не є підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви.
Зазначала, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи.
Посилалась на те, що суд першої інстанції не навівши мотивів, з яких не взяв до уваги покази свідків, порушив право заявника на вмотивованість судового рішення, яке є складовою гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод права на справедливий суд.
В судовому засіданні апеляційного суду заявник ОСОБА_1 та її представник скаргу підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
Заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докуніна І.Г., Київська міська рада у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
А відтак, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було доведено фактів ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, а наданими показами свідків дані обставини підтвердженні бути не можуть.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Положеннями абзацу 1 ч.2 ст.3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В порядку ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, які викладеніу пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц, від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц, від 25 листопада 2019 року в справі №711/348/17, від 03 лютого 2021 року в справі №127/25053/17.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заявник вказувала на те, що з липня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (момент смерті ОСОБА_3 ) вона та померла проживали разом в одній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були як одна сім'я.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 19 травня 1988 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 17 березня 1994 року по 22жовтня 2020 року.
Заявник ОСОБА_1 здійснила організацію та поховання померлої ОСОБА_3
09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Докуніної І.Г. ззаявоюпро прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та була відкрита спадкова справа №4/2020.
Заявник у заяві вказувала на те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докуніна І.Г. пояснила їй, що оскільки вона не була зареєстрована у квартирі ОСОБА_3 , то факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини і, відповідно право на спадкування, як спадкоємець четвертої черги спадкоємців необхідно встановити рішенням суду.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з липня 2013 року до 03 вересня 2020 року, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції були допитані свідки.
В судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_7 , яка пояснила, що вона знає і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , оскільки працювала разом з ними. Зазначила, що останні дружили та приблизно з 2013-2014 року ОСОБА_1 переїхала проживати до ОСОБА_3 , допомагала ОСОБА_10 доглядати її матір та допомагала по господарству.
Свідок ОСОБА_8 , яка була допитана у суді першої інстанції, пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначила, що вона є сусідкою ОСОБА_3 , а заявника вона знає 8-9 років. Вказала, що ОСОБА_1 проживала у ОСОБА_3 та доглядала за останньою та її матір'ю, купувала продукти, допомагала по господарству. Пояснила, що її чоловік приходив у квартиру ОСОБА_3 , коли остання просила допомогти поремонтували сантехніку і бачив, що у квартирі живе ОСОБА_1 та що у неї з ОСОБА_3 спільний побут.
Свідок ОСОБА_9 , яка була допитана у суді першої інстанції пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначила, що заявника вона знає 7-8 років, остання допомагала ОСОБА_3 доглядати її матір, допомагала по господарству, а потім почала проживати у ОСОБА_3 .
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції в якості свідка був допитаний ОСОБА_11 , який пояснив, що він знає і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , перебував з ними у робочих відносинах. Вказував, що він, на прохання заявника та ОСОБА_3 приїзджав до них за адресою: АДРЕСА_3 , щоб допомогти їм, він, зокрема, підключав їм пральну машину, яку вони разом купили. Зазначав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали разом у квартирі ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_12 , який був допитаний у суді апеляційної інстанції пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_6 та є сусідом ОСОБА_1 . Зазначив, що ОСОБА_1 не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 з 2014 року.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_13 , яка пояснила, що вона працює лікарем сімейної практики та на прохання як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 надавала медичну допомогу в індивідуальному порядку за адресою: АДРЕСА_3 . Вказала, що перший раз до неї за допомогою звернулася заявник ще коли була жива матір ОСОБА_3 , з того часу вона почала до них приходити, коли потрібно було надати медичну допомогу ОСОБА_3 , оскільки остання мала великі проблеми зі здоров'ям. Зазначала, що вона вважала, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є родичами, оскільки у останніх були гарні відносини та ОСОБА_3 була задоволена, що з нею живе ОСОБА_1 .
На питання суду, свідок ОСОБА_13 пояснила, що коли вона приходила в квартиру до ОСОБА_3 , там постійно перебувала ОСОБА_1 , остання ходила у домашньому одязі.
Свідок ОСОБА_6 , яка була допитана, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції пояснила, що вона знає і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , оскільки працювала разом з ними та перебуває у дружніх відносинах. Вказувала, що коли у заявника погіршилися відносини з чоловіком, ОСОБА_1 часто залишалася ночувати у ОСОБА_3 , а згодом переїхала до неї та проживала з ОСОБА_3 з 2013 року. Зазначала, що ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_3 доглядати її матір та допомагала самій ОСОБА_3 , оскільки остання мала проблеми зі здоров'ям. Пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 жили однією сім'єю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Зазначила, що ОСОБА_3 їй казала, що коли до неї переїхала жити ОСОБА_1 , вони купили їй нову постільну білизну, обновили посуд на кухні, купили телевізор.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона переїхала до ОСОБА_3 після свого Дня народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 та залишилася проживати у ОСОБА_3 , з якою вони вели спільне господарство.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з липня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (момент смерті ОСОБА_3 ) знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки з пояснень свідків встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 з липня 2013 року, останні мали взаємні права та обов'язки, спільний бюджет та вели спільне господарство, що відповідає положенням ч.2 ст.3 СК України.
А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1 , отже рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю її та ОСОБА_3 з липня 2013 року до 03 вересня 2020 року.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докуніна Ірина Геннадіївна, Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: з липня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2022 року.
Головуючий:
Судді: