Справа 758/10546/19 Головуючий у І-й інстанції - Юзькова О.Л.
апеляційне провадження 22-ц/824/6189/2022 Доповідач Заришняк Г.М.
22 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М.
при секретарі - Осадченко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Тараско Тетяни Євгенівни, яка діє в інтересах Комунального підприємства «Київпастранс», на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до КП «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову вказував, що 26 січня 2018 року третя особа ОСОБА_2 , працівник Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №1, що є відокремленим підрозділом КП «Київпастранс», керуючи тролейбусом, бортовий номер 1915, по пр. Маяковського, 6 в м. Києві, порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість руху, не був уважним, не впорався з керуванням, в результаті чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачеві, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Зазначені обставини підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 01.03.2018 року у справі №754/2001/18 (провадження №3/754/1313/18).
Зазначав, що у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою позивачеві, як власнику автомобіля «Мерседес», було завдано збитки у сумі 267 758, 53 грн., що підтверджується Звітом №7216/09/18 про оцінку транспортного засобу вантажного автомобіля Mercedes-Benzмоделі Sprinter308 CDiреєстраційний номер НОМЕР_1 , складеним ТОВ «Сател Груп.
У якості обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що у зв'язку з ДТП він пережив тяжкі душевні страждання. Так, у зв'язку з тим, що ДТП сталось вночі, позивач як постраждалий був змушений без належного відпочинку після закінчення напруженого робочого дня провести тривалий час поряд із місцем ДТП та з'ясовувати обставини скоєного, вчиняти дії на захист та охорону свого майна. Також під час розгляду справи,представником позивача було надано пояснення про те, що позивач у зв'язку з ДТП втратив на тривалий час можливість користуватись належним позивачеві автомобілем в якості вантажного транспортного засобу, у зв'язку з його пошкодженням, та позивач був змушений власними силами та за власний рахунок ремонтувати такий транспортний засіб, при чому станом на момент розгляду справи такий ремонт не був закінчений, а транспортний засіб не було відновлено до стану, щобув до моменту ДТП.
Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та стягнути відповідача на користь позивача суму завданих збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 267 758,53 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., витрати з оцінки пошкодженого автомобіля у розмірі 2000 грн.. Одночасно просив вирішити питання про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5400,00 грн. та судового збору у розмірі 3 445,99 грн..
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування матеріально шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено повністю.
Позов ОСОБА_1 в частині про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задоволено частково.
Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 267 758, 53 грн., суму моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн., а всього - 270 758,53 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 445,99 грн., 5 400 грн. у якості витрат на професійну правничу допомогу та 2 000 грн. витрат, понесених позивачем на підготовку звіту оцінки, а всього - 10 845,99 грн.
В апеляційній скарзі Тараско Т.Є., яка діє в інтересах КП «Київпастранс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 140 818 грн. 69 коп.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Причепа Т.В., діюча в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду законним.
Інші учасники справи не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 26 січня 2018 року сталася ДТП за участю автомобіля позивача марки «Mercedes-Benz», модель «SPRINTER 308 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , та тролейбуса, бортовий номер НОМЕР_2 , по пр. Маяковського, 6 в м. Києві, водій якого ОСОБА_2 (третя особа) не вибрав безпечну швидкість руху, не був уважним, не впорався з керуванням, в результаті чого скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем позивача, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 01 березня 2018 року у справі №754/2001/18 (провадження №3/754/1313/18), винним у вказаному ДТП визнано ОСОБА_2 - водія тролейбусуКП"Київпастранс".
Судом також встановлено, що власником автомобіля «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_3 .
Відповідно до Звіту №7216/09/18 про оцінку транспортного засобу вантажного автомобіля Mercedes-Benz моделі Sprinter 308 CDi реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного ТОВ «Сател Груп», вартість матеріального збитку складає 267 758,53 грн.
За складання вказаного Звіту позивач сплатив 1700,00 грн., на підтвердження чого позивачем було надано рахунок-фактуру №СФ-0000062 від 19 березня 2019 року та квитанцію №3011628171 від 19 березня 2019 року (а.с.193 т.1).
За правилом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зважаючи на те, що саме ОСОБА_2 є винним у спричиненні збитків позивачу, та на момент ДТП він виконував трудові обов'язки у КП «Київпастранс», відповідно до ст. 1172 ЦК України спричинену з його вини майнову шкоду повинен відшкодувати його роботодавець - відповідач по справі.
Задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що спричинення такої шкоди та її розмір повністю підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню шкода в сумі 267 758,53 грн., яка була визначена Звітом №7216/09/18 про оцінку транспортного засобу вантажного автомобіля Mercedes-Benz моделі Sprinter 308 CDi реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного ТОВ «Сател Груп».
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 5. постанові №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Як вже було зазначено, що відповідно до Звіту №7216/09/18, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу - вантажного автомобіля Mercedes-Benz моделі Sprinter 308 CDi реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 305 206, 92 грн., вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, становить ринкову вартість цього автомобіля на момент пошкодження і складає 267 758 грн.53 коп.
Отже, виходячи із положень п.30.1 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб - вантажний автомобіль Mercedes-Benz моделі Sprinter 308 CDi реєстраційний номер НОМЕР_1 , є технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту цього автомобіля перевищує його ринкову вартість.
Згідно пунктів 7.17 та 7.18 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 (надалі - Методики), якщо транспортний засіб є фактично знищеним, визначається вартість його утилізації, що обчислюється як суми ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишились.
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Пунктом 2.4 Методики визначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахування фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Із пояснень, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції спеціаліста суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , а також з його розрахунку, наявного у матеріалах справи, слідує, що ринкова вартість залишків пошкодженого транспортного засобу становить 140 818 грн. 69 коп. (а.с.197 т.1). Даний розрахунок сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки позивачем належними доказами не спростований.
Таким чином, висновки суду про стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 267 758 грн. 53 коп. зроблені без врахування вартості залишків пошкодженого транспортного засобу. Як видно з доводів апеляційної скарги, позивач фактично отримає в сукупності ринкову вартість транспортного засобу до ДТП у розмірі 267 758 грн. 53 коп. та вартість пошкодженого транспортного засобу у розмірі 140 818 грн. 69 коп.
Зі справи вбачається, що позивач як власник транспортного засобу, не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, розпочав виконувати ремонтні роботи по відновленню автомобіля, тому йому належить відшкодувати різницю між ринковою вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 126 939 грн. 84 коп. (267758,53-140 818 грн. 69 коп. =126 939,84).
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди слід змінити, зменшивши розмір відшкодованої позивачу матеріальної шкоди з 267 758 грн. 53 коп. до 126 939 грн. 84 коп.
На підставі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду при наявності її провини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов'язковим, для держав-учасниць Конвенції.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Позивач вказував на те, що його автомобіль станом на дату розгляду справи не є повністю відремонтованим, при цьому такий ремонт здійснюється позивачем власними силами. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
Вирішуючи питання про розмір стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивачеві заподіяна моральна шкода, розмір якої визначив з урахуванням конкретних обставин справи, характеру й тривалості моральних страждань позивача, викликаних значним ушкодженням належного йому автомобіля та неможливістю тривалий час користуватися автомобілем, чим порушено звичний уклад життя позивача, внаслідок чого йому заподіяна моральна шкода. З урахуванням вказаних обставин та, виходячи з принципів співмірності й розумності, суд обґрунтовано відшкодував на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру стягнутої моральної шкоди.
Разом з тим, як видно зі справи, за складання Звіту №7216/09/18 про оцінку транспортного засобу вантажного автомобіля Mercedes-Benz моделі Sprinter 308 CDi реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Сател Груп» 1700,00 грн., на підтвердження чого позивачем було надано рахунок-фактуру №СФ-0000062 від 19 березня 2019 року та квитанцію №3011628171 від 19 березня 2019 року (а.с.193 т.1). Судом першої інстанції помилково стягнуто на користь позивача витрати, понесені на підготовку звіту оцінки в сумі 2000 грн., які фактично складають 1700 грн. За таких обставин, зазначені витрати підлягають уточненню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає зменшенню стягнутий з відповідача на користь позивача судовий збір з 3445 грн. 99 коп. до 1661 грн. 98 коп.
Поряд з тим, адвокатом Причепою Т.В., діючою в інтересах ОСОБА_4 , подано до суду апеляційної інстанції клопотання про стягнення з КП «Київпастранс» на корись ОСОБА_1 витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги, в сумі 3000 грн.
Вказане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи слідує, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Причепою Т.В. було укладено договір про надання правової допомоги №03022020 від 03 лютого 2020 року, за умовами якої адвокат надає правову допомогу на умовах, що визначені договором.
Звертаючись з клопотанням про стягнення з КП «Київпастранс» витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, адвокатом Причепою Т.В. було надано додаток №1 від 31 травня 2022 року до договору про надання правової допомоги №0302022020, з якого слідує, що адвокат Причепа Т.В. та ОСОБА_1 уклали цей додаток №1 до договору №03022020 від 03 лютого 2020 року про те, що у зв'язку із досягнутими домовленостями сторони погодили внести змінити до договору, доповнивши його п.4.1 наступним змістом: «4.1. за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар у наступному розмірі:
- за підготовку відзиву на апеляційну скаргу в сумі 2500 грн., що підлягає оплаті 17 червня 2022 року; 500 грн. за кожну додаткову витрачену годину, в тому числі на участь у судових засіданнях для представництва інтересів клієнта в апеляційному суді. При цьому, оплата гонорару здійснюється на підставі Акта-звіту про надання правової допомоги за період з 01 червня 2022 року по 21 листопада 2022 року, наданого адвокатом.
Досліджуючи надані докази на підтвердження вказаних доводів, а також критерії співмірності витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вказане клопотання та стягнути з відповідача на користь позивача вартість правничої допомоги адвоката, наданої в суді апеляційної інстанції, в сумі 3 000 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Тараско Тетяни Євгенівни, яка діє в інтересах Комунального підприємства «Київпастранс», - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - змінити.
Зменшити розмір стягнутої з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суми матеріальної шкоди з 267 758, 53 грн. до 126 939 грн. 84 коп., а всього, з урахуванням стягнутої з Комунального підприємства «Київпастранс» моральної шкоди в сумі 5 000 грн., підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 131 939 грн. 84 коп.
Зменшити розмір стягнутого з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судового збору з 3 445 грн. 99 коп. до 1661 грн. 98 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із наданням правової допомоги, в сумі 3000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повна постанова виготовлена 29 листопада 2022р.
Головуючий
Судді: