Справа № 524/4569/22
Провадження №2/524/3116/22
07.12.2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді Предоляк О.С.,
при секретарі судового засідання Лапік К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу недійсним, скасування перереєстрації транспортного засобу, поділ майна подружжя,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо визнання договору купівлі продажу недійсним, поділу майна подружжя. В обґрунтування якого зазначив, що 10 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. За час шлюбу сторонами набуто майно автомобіль Ford Fiesta, 2019 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 1596 см куб, д.н.з. НОМЕР_1 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Ринкова вартість транспортного засобу згідно висновку експерта становить 308 583,49 грн.
29.03.2022 ОСОБА_2 без його згоди відчужила належний подружжю транспортний засіб рідному дядьку ОСОБА_4 . Зазначає, що не надавав згоди відповідачу на продаж автомобіля.
Вважав, вказаний договір укладений з метою позбавити його права власності на спірний автомобіль, останній перебуває у користуванні дружини та повинен бути визнаний недійсним, зі скасування проведеної перереєстрації транспортного засобу. Також, просив в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на його користь Ѕ частку вартості транспортного засобу у розмірі 154291,75 грн
Ухвалою суду від 23.08.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено..
Ухвалою суду від 31.08.2022 по справі відкрито спрощене провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відзив відповідачами не подано.
11.10.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойчук Н.П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишено без розгляду.
12.10.2022 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 Витребувано спірний договір та документи на підставі яких він укладений.
07.11.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойчук Н.П. про доручення доказів та виклик свідків залишено без розгляду.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойчук Н.П. просить справу розглянути у її відсутність та у відсутність позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Альошкіна О.І. просить справу розглянути у її відсутності та у відсутність відповідача. В письмовій заяві наданій суду просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Наголошує, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, натомість позивач не просить визнати майно спільним сумісним майном подружжя та припинити його частку.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгулу справи повідомлений належним чином - засобами рекомендованого поштового зв'язку. Судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи, які не з'явились, на підставі наявних у суду матеріалів відповідно до положень ч. 3 ст.211 та ст. 223 ЦПК України.
За приписами ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.
За час шлюбу сторонами набуто автомобіль Ford Fiesta, 2019 року випуск, чорного кольору, об'єм двигуна 1596 см куб, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 29.09.2021 року, зареєстрований за ОСОБА_2 .
30.03.2022 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, який станом на день розгляду справи не розглянуто.
З інформації з територіального сервісного центру № 5348 автомобіль Ford Fiesta, 2019 року випуск, чорного кольору, об'єм двигуна 1596 см куб, д.н.з. НОМЕР_1 перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 Дата вторинної державної реєстрації 29.09.2021, перереєстрація на нового власника 29.03.2022.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові пояснення сторін спірних правовідносин, встановлено , що спірний автомобіль придбано у період зареєстрованого шлюбу з позивачем та є спільним майном подружжя, договір укладено без згоди іншого подружжя, а саме позивача, що не заперечує відповідач ОСОБА_2 . За обставинами даної справи ОСОБА_2 відчужила спірне рухоме майно в період шлюбу, близькому родичу за 49 000 грн. ціною майже в чотири рази нижче ринкової вартості. Тобто, такими діями відповідач фактично допустила порушення ст.ст. 215,228 ЦК України - відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
При цьому, оспорюваний правочин щодо відчуження вказаного автомобіля виходить за межі дрібних побутових правочинів, тому такий правочин потребував згоди позивача як другого із співвласників, та неотримання згоди іншого з подружжя при відчуженні такого майна є порушенням вимог статей 60, 61, 63 СК України, суперечить принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною без визначення часток і є підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних автомобілів відповідно до статей 203, 215 ЦК України, що відповідає правовому висновку, наведеному у поставі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 320/1897/14-2 (провадження №61-14353св20)
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Суд ставить під сумнів укладення ОСОБА_2 оспорюваного договорів купівлі-продажу з метою на реального настання правових наслідків, що обумовлений ним, оскільки відповідачем ОСОБА_3 , як новим власником автомобіля фактично повернуто ОСОБА_2 право користування спірним транспортним засобом про що заявив позивач та не спростував відповідач.
Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_2 , то при ухваленні даного рішення судом ураховано належність саме позивачу права обрання способу захисту порушеного права власності на майно, яке є спільним майном подружжя.
Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, колегія суддів робить висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).
Таким чином, заявлений позивачем спосіб захисту прав пов'язаний зі стягненням в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, який був відчужений одним із подружжя після припинення спільного проживання та без відома та згоди іншого подружжя, є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку.
Визначальним для наявності підстав судового захисту відповідно до заявлених вимог є:
-набуття спірного майна (автомобіля) в період шлюбу;
-відсутність належних, допустимих та достатніх доказів спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.
Можливість задоволення судового захисту пов'язаний зі стягненням в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, який був відчужений одним із подружжя після припинення спільного проживання та без відома та згоди іншого подружжя, не пов'язана з необхідністю одночасної заяви вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.
Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
За приписами 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одночасно, частина друга статті встановлює, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Присуджуючи позивачу грошову компенсацію замість його частки на вказаний автомобіль, суд виходить із того, що набутий сторонами за час шлюбу автомобіль Ford Fiesta, 2019 року випуск, чорного кольору, об'єм двигуна 1596 см куб, д.н.з. НОМЕР_1 , проте відповідач ОСОБА_2 відчужила його іншій особі без згоди позивача, приходить до висновку щодо наявності права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, він має право на відповідну компенсацію вартості майна, відчуженого без її згоди та не в інтересах сім'ї. З урахуванням положень ч.1 ст. 69 СК України, частки сторін у зазначеному майні є рівними.
Доказів того , що позивач надавав згоду, підписував або отримав грошові кошти від продажу автомобілю відповідач ОСОБА_2 не надала.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 р. по справі №127/7029/15-ц, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим не можливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Судом встановлена ринкова вартість спірного транспортного засобу автомобіля Ford Fiesta, 2019 року випуск, чорного кольору, об'єм двигуна 1596 см куб, д.н.з. НОМЕР_1 за висновком експерта за № 56 від 29.04.2022 станом на день проведення експертизи становить 308583,49 грн.
Докази проведення альтернативних оцінок майна матеріали справи не містять та сторонами до суду не подавались.
Враховуючи вище наведене, керуючись чинними положеннями процесуального законодавства, з метою встановлення балансу та ефективного захисту прав та інтересів сторін, в контексті встановлених обставин справи спірний автомобіль проданий відповідачем в період шлюбу; приймаючи до уваги неспростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, натомість спростування презумпції вчинення угоди в інтересах сім'ї, презумпції згоди одного із подружжя на укладення угоди другим з подружжя (ст.ст. 60, 65 СК України), укладенням фраудаторного правочину, в тому числі обставин фактичного володіння автомобілем ОСОБА_2 та відчуження, зважаючи на те, що ОСОБА_1 належить компенсація за відчужений автомобіль в розмірі, який дорівнює 1/2 частці автомобіля суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
При таких обставинах, суд задовольняє позов ОСОБА_5 , в частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь в порядку поділу спільного майна подружжя грошову компенсацію половини вартості спірного транспортного засобу - 154291,75грн (308583,49 /2).
Вимоги про визнання недійсним договору купівлі продажу та скасування перереєстрації, який був відчужений відповідачем без згоди позивача після припинення спільного проживання у шлюбі необхідно залишити без задоволення, оскільки позивач безпосередньо на сам автомобіль не претендує і вимог про витребування автомобіля не заявив, а для присудження компенсації вартості частки автомобіля достатнім є встановлення, що автомобіль придбаний у період шлюбу, презумпція спільності права власності майна, набутого подружжям, не спростована, майно відчужено без згоди іншого із подружжя, а гроші витрачені не в інтересах сім'ї.
Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 141 ЦПК України, а саме: стягненням з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 у повернення сплаченого судового збору 1542, 92 грн..
Керуючись ст 2,4,5,10, 11,12,13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 229, 256-257, 259, 263-265, 267, 273 ЦПК України суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу недійсним, скасування перереєстрації транспортного засобу, поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля Ford Fiesta, 2019 року випуск, чорного кольору, об'єм двигуна 1596 см куб, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 154 291,75 грн та повернення сплаченого судового збору у розмірі 1 542, 92 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя Олена Предоляк