Справа № 524/5726/22
Провадження №2/524/3478/22
05.12.2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання - Лапік К.В.
розглянувши в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
03 жовтня 2022 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначає, що 01.11.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3071305972/329598 підписаний одноразовим ідентифікатором R57510 по умовах якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 4000 грн, які зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідач свої зобов'язання з повернення коштів та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 14400 грн., з яких 4000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 10400 грн. заборгованість по сплаті процентів. 30.09.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30092091, за яким останнє отримало належні ТОВ «Гоуфінгоу» права грошової вимоги до відповідача в сумі в сумі 14400 грн., з яких 4000 грн. заборгованість з повернення кредиту та 10400 грн. заборгованість по сплаті процентів.
Відповідач не виконав свого обов'язку з повернення наданого йому кредиту та сплати процентів в строки передбачені кредитним договором. Після відступлення права вимоги відповідач також не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за всіма кредитними договорами в загальній сумі 14400 грн., які позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21.10. 2022 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
05.11.2022 року відповідачем ОСОБА_1 подав відзив на позов. Просить відмовити у позові. Наголошує, що кредитний договір є нікчемний, оскільки ним не підписаний, споживача не познайомлено з істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо відсоткової ставки. Кредитний договір не відповідає ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» в частині надання бухгалтерської документації. Не зазначено в позові щодо складових заборгованості, відсутні ліцензії для здійснення господарської діяльності. Також, про зміну кредитора його не проінформовано. Натомість 16.11.2020 ним було сплачено ТОВ « Гоуфінгоу» 1600 грн та 08.12.2020 - 2200 грн. та вважав зобов'зання виконаним в повному обсязі До відзиву долучив довідку Торгово промислової палати України, якою засвідчено форс мажорні обставини на територіях України з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення. Просить відмовити у позов.
16.11.2022 позивачем подано відповідь на відзив. Додатково долучено до відзиву витребувані позивачем докази розрахунок заборгованості, а також інформаційна довідка про зарахування на рахунок 11.01.2020 року 4 000 грн за кодом авторизації 443108. Додатково наголошували, що частковим погашенням кредиту ОСОБА_1 підтвердив факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами. Доказів належного виконання зобов'язань перед первісним кредитором в силу вимог ст. 81 ПК України боржником не надано таке виконання на підставі ст. 516 ЦК України свідчила б про припинення зобов'язання та відсутності підстав для звернення з позовом фактора . Позивач не володіє оригіналами первинних документів, оскільки до умов укладеного договору кошти надані позичальнику у безготівковій формі на банківську картку позичальника про укладанні кредитного договору. Звертають увагу, що кредитний договір підписаний в електронній форм, натомість всі особисті дані заповнені ОСОБА_1 власноруч. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору розмір процентної ставки є фіксованим 2,5 відсотка на добу та за умови неповернення кредитних коштів у строк до 15.11.2020 року проценти нараховується за кожний день користування кредитним коштами, але в будь-кому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору. Крім того, 16.11.2020 та 08.12.2020 ОСОБА_1 подано заявки до ТОВ «Гоуфінгоу , про продавання строку дії договору на 15 днів кожна. Інформація про ліцензування ТОВ «ФК САПБ» є у вільному доступі на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що 01.11.2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, укладений кредитний договір №3071305972/329598 за умовами вказаного договору позивач надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений із умовами вказаного кредитного договору, що підтверджується накладенням відповідачем Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги ТОВ «Гоуфінгоу», що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно умов договору, Правил надання кредиту та повернути кредит за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
Згідно з п. 1.2. договору від 01.11.2020 року кредит надається строком на 15 днів, тобто до 15.11.2020 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1.3. цього ж Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 2.3. договору від 01.11.2020 року).
У п. 4.3. договору вказано, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього договору продовжують нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення договору.
Додатком №1 до договору від 01.11.2020 року встановлено графік платежів, згідно якого строк на який надано кредит 15 днів, суму кредиту 4000 грн., процентна ставка 2,5%, сума нарахованих процентів 1500 грн., всього до оплати 5500 грн.
Відповідно до п.п. 3.3.1 клієнт має право достроково повернути кредит в повному обсязі або частково сплативши проценти за строк фактичного користування кредитом.
Пунктом 3.3.3 встановлено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту,зазначеному у графіку розрахунків, в повному обсязі проценти по кредиту.
Згідно п 4.3 кредитного договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений у п 1.2 договорі проценти, передбачені п 1.3 договору продовжують нараховуватись за кожний день користування кредитними коштами, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Гоуфінгоу»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються кредитодавцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів в строк встановлений кредитним договором .
ОСОБА_1 подано заявки 16.11.2020 та 08.12.2020 про продовження строку дії договору та підписано з ТОВ «Гоуфінгоу » додаткові угоди №2 щодо пролонгації договору на 15 днів кожна.
Одночасно відповідачем 16.11.2020 та 08.12.2020 сплачено кредит на суму 1600 грн та 2200 грн відповідно, які зараховані на погашення процентів за користування кредитом, згідно п 2.4 договору.
У подальшому, 30.09.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №30092021, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №№3071305972/329598 в сумі 14400 грн., з яких 4000 грн. заборгованості за основною сумою боргу і 10400 грн. заборгованості за відсотками, що підтверджено витягом з реєстру боржників №2 до вказаного договору факторингу.
Доводи відповідача, що до позивача не перейшло право вимоги є неспроможними. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідноз ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч.2ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
За оцінкою суду між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України. позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, вказуючи на невиконання ОСОБА_1 зобов'язання щодо повернення кредиту в строки передбачені кредитним договором з подальшою пролонгацією. Уклавши кредитні договори та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_1 порушив договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
З позову заборгованість ОСОБА_1 з повернення кредиту за кредитним договором від 01.11.2020 року становить 14400 грн., яка складається з: 4000 грн . заборгованості за кредитом та 10 400 грн. заборгованості за відсотками, що підтверджено відповідним розрахунком та довідкою про рух коштів по кредиту.
Як встановлено судом, згідно з п. 1.3. Договору від 01.11.2020 року відповідачу надано кредит в сумі 4000 грн з остаточним терміном повернення до 15.11.2020 року відповідно, який пролонговано 16.11.2020 на 15 днів та 08.12.2020 на 15 днів.
Також, відповідач у відповідності до п.п. 1.3., 1.4.2., 3.1. договору від 01.11.2020 року зобов'язаний був сплатити проценти за користування кредитом за 30 днів в розмірі 2,5% від суми кредиту 6900 грн. за кожен день, всього 5175 грн.
За користування кредитом на підставі логовору від 01.01.200 року відповідач зобов'язаний був сплатити проценти за 30 днів в розмірі 2,5% від суми кредиту 4000 грн. за кожен день, всього 5500 грн.
За додатковою угодою від 08.12.2020 строк дії договору продовжено до 22.12.2020
У свою чергу кредитодавці відповідача нарахували проценти за користування кредитами в значно більших сумах та відступили право вимоги процентів у таких розмірах позивачу. При цьому, в позовній заяві не наведено підстав такого розрахунку процентів. А додані до позовної заяви розрахунки заборгованості за кредитними договорами містять виключно суми процентів, права вимоги яких були передані відповідачу кредитодавцями позивача.
У постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання. Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.20.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Отже, строк кредитування відповідача є таким, що закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом за період, що перевищує строк кредитування, має бути відхилена.
ОСОБА_1 не надано суду доказів сплати заборгованості за кредитним договором та процентами, в розмірі встановленим судом, на спростування доводів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 2, 3 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, належними та допустимими доказами позивачем доведено те, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 5300 гривень, з яких: 4000 грн. заборгованість з повернення суми кредиту, 1300 грн. сума заборгованості за процентами, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за процентами, нарахованими за межами строку кредитування, в сумі 9100 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже в зв'язку з частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає 913,15 (36,81 відсотків) гривень в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,81,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №3071305972/329598 від 01.11.2020 року заборгованості з повернення суми кредиту у сумі 4 000 грн., заборгованості за процентами у сумі 1300 грн. та у повернення сплаченого судового збору 913,15 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Сторони
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання м Кременчук вул. 1905 року буд 3 кв 13
Суддя Олена Предоляк.