Справа № 296/9726/14-к
1-кп/296/176/22
Ухвала
Іменем України
06 грудня 2022 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5 ,
потерпілого: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12013060010000337 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, освіта вища, одружений, приватний підприємець, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
встановив:
В провадженні Корольовського районного суду м.Житомира на розгляді перебуває кримінальне провадження №12013060010000337 по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні 02.12.2022р. прокурором заявлено клопотання про арешт майна - 1/2 будинку АДРЕСА_2 з позбавленням права на його відчуження та розпорядження. Клопотання обґрунтоване тим, що до обласної прокуратури надійшло клопотання потерпілого ОСОБА_6 про накладення арешту на майно ОСОБА_9 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов).
Потерпілий ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримав, просить задовольнити, звертає увагу на те, що санкцією статті обвинувачення передбачено конфіскацію майна. Крім того, ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 20.05.2015р. визначено, що ОСОБА_9 є власником 1/2 частини вказаного будинку, іншого майна не має, на даний час вживає заходи по звільненню майна з-під арешту.
Представник потерпілої ОСОБА_10 клопотання прокурора підтримала, зазначає, що потерпілою заявлено по справі цивільний позов на значну суму.
06.12.2022р. потерпілою ОСОБА_8 подано клопотання про арешт майна - 1/2 будинку АДРЕСА_2 та 1/2 земельної ділянки площею 0,0605га за цією ж адресою , які згідно офіційної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.12.2022р. належать на праві приватної власності ОСОБА_11 .
Клопотання потерпілої обґрунтоване тим, що нею по справі заявлено цивільний позов на суму 2598200грн, станом на 05.12.2022р. ні моральна, ні матеріальна шкода їй не відшкодована. Отже, з метою забезпечення позову у кримінальному провадженні та факту того, що у власності ОСОБА_9 є житловий будинок, придбаний під час шлюбу з ОСОБА_11 , вважає накладення арешту на майно обгрунтованим.
В судове засідання 06.12.2022р. потерпіла та її представник не з'явились, направили заяви про розгляд клопотань за їх відсутності.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 проти клопотань заперечила, звертає увагу суду що потерпілим ОСОБА_6 фактично цивільний позов не заявлено, оскільки він від позову відмовився в ході судового розгляду. Ініціаторами клопотання не доведено, що дане майно належить обвинуваченому ОСОБА_9 , а посилання на визначення ухвалою суду частки у майні є необгрунтованим. ОСОБА_11 набула його за договором дарування від 26.12.2007 року, ОСОБА_11 не залучена як третя особа. Прокурором не надано документів, які підтверджують право власності на майно. Обвинувачений ОСОБА_9 проживає за іншою адресою, а саме АДРЕСА_3 проживає інша особа -іпотекодержатель і накладення арешту на вказане майно буде порушенням прав третіх осіб.
Дослідивши матеріали клопотань, надані учасниками провадження документи, заперечення, заслухавши пояснення, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотань.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Так, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч.11 ст. 170 ЦПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.12.2022р., право приватної власності на будинок АДРЕСА_2 з 14.06.2006р. зареєстровано за ОСОБА_11 . ОСОБА_11 не стороною даного кримінального провадження або іншим учасником провадження, не є фізичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Докази перебування в шлюбі станом на 06.12.2022р. не надано. Право власності за обвинуваченим ОСОБА_9 на вказаний будинок у встановленому законодавством порядку ні до 2015р., ні після 2015р. по даний час не реєструвалось.
Суд звертає увагу, що ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 15.11.2010р. справа №2-4862/10 накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_11 . Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 та на все РУхоме майно обвинуваченого ОСОБА_9 .
Таким чином, доводи про те, що обвинувачений ОСОБА_9 в межах справи №2-4862/10 намагається звільнити з-під арешту належне йому майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_5 , є безпідставними.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження суд повинен гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Крім того, накладення арешту на будинок буде надмірним втручанням в майнові права ОСОБА_11 через неможливість застосування конфіскації майна як виду покарання до її майна у випадку можливого засудження ОСОБА_9 .
Крім того, сторонами провадження не заперечується той факт, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_6 площею 0,0605га також зареєстровано за ОСОБА_11 . Право на вказану земельну ділянку набуте одноособово ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 26.12.2007р.
На підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, ст.1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-174, 369, 372 КПК України, суд -
В клопотанні прокурора ОСОБА_5 , в клопотанні потерпілої ОСОБА_8 про накладення арешту на майно відмовити за безпідставністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3