09 грудня 2022 року
м. Київ
справа №280/5168/20
адміністративне провадження № К/990/33440/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
29 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги через відсутність коштів для сплати судового збору), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; водночас зазначає й про введення на території України воєнного стану та встановлення простою в роботі установи.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з'ясовано такі обставини.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 березня 2020 року №0003673305, №0003713305, №0003683305.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року було залишено без руху у зв'язку з недоданням до неї документу про сплату судового збору.
В подальшому, у зв'язку із невиконанням вимог вищевказаної ухвали Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 жовтня 2021 року відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу - повернув.
12 серпня 2022 року податковий орган повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, проте ухвалою від 24 жовтня 2022 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції прийняте в порядку загального позовного провадження 08 червня 2021 року (за участі в судовому засіданні представника податкового органу), його повний текст виготовлено 12 липня 2021 року, а копію вручено відповідачу 15 липня 2021 року; разом з тим, апеляційну скаргу подано лише 12 серпня 2022 року, тобто поза межами встановленого процесуальним законом річного строку.
Водночас, суд відмітив й те, що матеріали справи не місять доказів наявності обставин непереборної сили, які б унеможливлювали вчинення відповідачем процесуальних дій у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, у тому числі щодо своєчасного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року з дотриманням вимог щодо змісту і форми апеляційної скарги.
Обставини ж попереднього звернення з апеляційною скаргою самі по собі не свідчать про наявність об'єктивних обставин такого значного (більше 1 року) пропуску строку на апеляційне оскарження, тим більше обставина недотримання відповідачем вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо форми та змісту первинної апеляційної скарги та, як наслідок, її повернення заявнику позбавлена об'єктивного критерію і не надає йому можливості упродовж будь-якого необмеженого після спливу строку апеляційного оскарження часу реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.
Так, відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час, за змістом частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Тобто ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб'єктами владних повноважень.
Саме цією нормою права керувався суд апеляційної інстанції, зазначивши, що наведених законом виключних випадків для відкриття апеляційного провадження у даній справі немає.
Водночас й статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 24 жовтня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі частини 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
До того ж, подібна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №757/15679/16-ц (провадження №61- 23310св19).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер