Справа № 120/8101/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
12 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення під час виплати сум компенсації невикористаної відпустки за період з 10.11.2015 по 17.07.2019 у зв'язку з припиненням 17.07.2019 повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі №144/1048/16-а;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 35150 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволено, з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Так, із змісту позовних вимог встановлено, що дані правовідносини фактично виникли у зв'язку із неналежним, виконання рішення суду від 09.02.2022 року у справі №120/5553/21-а, яке набрало законної сили, на виконання якого відповідач здійснив нарахування та виплату за невикористанні дні відпустки за період перебування позивача на посаді сільського голови с. Веселівка з 10.11.2015 року по 17.09.2019 року, при цьому не було здійснено нарахування та виплата компенсації матеріальної допомоги на оздоровлення.
При цьому, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 120/5553/21 окрім іншого, зобов'язано Теплицьку селищну раду Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10.11.2015 року по 17.07.2019 рік.
Тобто, питання виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 10.11.2015 року по 17.07.2019 рік охоплюється рішенням суду у справі №120/5553/21 та належить до предмета його виконання.
Проте, позивач, не погоджуючись з повнотою виконання рішення суду, звернулась до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода позивача з бездіяльністю сільської ради щодо виконання рішення суду від 09.02.2022 року у справі №120/553/21 в частинні нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 35150 грн.
Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382-383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі, дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі № 120/5553/21.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення по справі №120/5553/21 на стадії виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку ст. 382 КАС із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 та від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення, а тому обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, оскільки суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, у апеляційній скарзі не зазначено.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.