36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.11.2006р. Справа №5/514-14/154
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", пр. К.Маркса, 108, м. Дніпропетровськ,49038
до Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта", проїзд Галузевий, 4, м. Кременчук, Полтавська область,39609
про стягнення 3096,00 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Представники:
від позивача: не з'явився (повідомлений належним чином);
від відповідача: Горолюк С.О., дор. №12 від 03.01.06р.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення боргу в сумі 3096,00 грн., в тому числі: 2566,80 грн. - плата за користування вагонами, 529,20 грн. - збір за зберігання вантажу.
Справа 16.04.2006р. прийнята на новий розгляд суддею Іваницьким О.Т. відповідно до Постанови Вищого господарського суду України № 5/514 від 23.03. 2006 року і розглядається згідно вказівок визначених в цій постанові.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.05.2006р. провадження у справі №5/514-14/154 було зупинене на підставі статті 79 ГПК України до вирішення по суті касаційної скарги Верховним Судом України.
Ухвалою Верховного суду України від 01.06.2006р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку Постанови Вищого господарського суду України від 23.03.2006р. №5/514.
26.06.2006р. провадження у справі №5/514-14/154 було поновлене в зв'язку з поверненням справи до Господарського суду Полтавської області та усуненням обставин, які були підставою для її зупинення.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 22.08.2006р. строк вирішення спору було продовжено на один місяць в порядку статті 69(3) ГПК України.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.09.2006р. строк вирішення спору за клопотанням сторін було продовжено в порядку статті 69(4) ГПК України.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 23.10.2006р. склад суду було змінено в зв'язку з відпусткою судді Іваницького О.Т. і справа передана на розгляд судді Георгієвському В.Д.
Суддя Георгієвський В.Д. прийняв справу до свого провадження і відклав її розгляд на 16.11.2006р.
Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушка І.І. від 15.11.2006р. склад суду було змінено в зв'язку з виходом із відпустки судді Іваницького О.Т. і справа передана йому на розгляд.
Суддя Іваницький О.Т. прийняв справу до свого провадження і розглянув її по суті.
В судовому засіданні 16.11.2006р. було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують з мотивів, викладених у відзиві посилаючись на безпідставність та неправомірність позовних вимог.
Дослідивши й оцінивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив, що між вантажовідправником, яким є Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Уртатнафта», м. Кременчук (далі - відповідач) та залізницею в особі станції Кагамлицька Південної залізниці був укладений договір перевезення металобрухту в вагоні № 66780172 до станції призначення Запоріжжя-Ліве на користь вантажоодержувача ВАТ ЗМК «Запоріжсталь», що підтверджується залізничною накладною № 43181292 від 27.11.2004 року і квитанцією про приймання вантажу № 43181292 від 27.11.2004 року, які свідчать про факт виникнення зобов'язань (копії в матеріалах справи).
По прибуттю 02 грудня 2004 року вантажу на станцію призначення Запоріжжя-Ліве було виявлено відсутність посвідчення про вибухонебезпечність та протоколу про радіаційний контроль, що підтверджується складеним Державним підприємством «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (далі - позивач) актом загальної форми №2337 від 02.12.2004 року.
Вантажоодержувач - ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» відмовився від вантажу посилаючись на відсутність посвідчення про приведення вказаного металобрухту до стану, небезпечного для перевезення, переробки, переплавлення, і про знешкодження металобрухту від вогневибухових матеріалів в наслідок чого вагон № 66780172 простояв без розвантаження до 10.12.2004 р., як вважає позивач з вини відповідача, який не додав до залізничної накладної № 43181292 свідоцтва про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль.
В зв'язку з цим, 03.12.2004 р. на станцію відправлення вантажу Кагамлицька Південної залізниці була надіслана телеграма-запит з проханням надіслати до залізничної накладної № 43181292 посвідчення про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль., а 09.12.2004 р. була надіслана повторна телеграма.
10.12.2004 р. станцією призначення Запоріжжя-Ліве, як зазначає позивач, було отримано посвідчення про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль, після чого в 14-00 10.12.2004 р. вагон № 66780172 з металобрухтом було видано вантажоодержувачу - ВАТ ЗМК «Запоріжсталь», що підтверджується актом № 2340 від 10.12.2004 р.
В наслідок вищезазначених обставин та на підставі ст.ст. 120, 119 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами та контейнерами, відповідачу нарахована плата за користування вагоном на суму 2566,80 грн.
Крім цього, на підставі п.9 Правил зберігання вантажів у вагоні відповідачу нарахована сума боргу 529,20 гр. з розрахунку 1,50 грн. за 1 тону, за кожну добу з застосуванням підвищеного коефіцієнта 1,973.
Зазначені суми 2566,80 грн. на 529,20 грн., а разом 3096,00 грн. позивач вимагає стягнути з відповідача.
Але суд не може погодитися з доводами позивача з наступних підстав:
Відповідно до частини 3 статті 32 Статуту залізниць України відправник (відповідач по справі) зобов'язаний підготувати ватаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Технічні умови навантаження і розміщення вантажів, а саме, § 96 передбачає, що при пред'явленні металобрухту до перевезення до кожної накладної згідно вимог ГОСТ 2787-75 повинно бути додано посвідчення приведення вказаного металобрухту до стану, небезпечного для перевезення, перероблення, переплавлення та про знешкодження металобрухту від вибухонебезпечних матеріалів.
Також стаття 23 Статуту залізниць України встановлює, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів) та з метою посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. При цьому слід зазначити, що під перевізними документами у відповідності до статті 6 Статуту залізниць України розуміється накладна та усі інші документи на вантаж.
Беручи до уваги п.2.4. Правил оформлення перевізних документів який зазначає, що у графі 4 зворотного боку накладної «Заяви і відмітки відправника» у відповідних випадках проставляються відмітки про найменування і номер документів, які додано до перевізного документа у відповідності до Правил, а також документів, необхідних для виконання митних та інших адміністративних правил. Ці документи повинні бути прикріплені до перевізного документа., а також ст. 24 Статуту залізниць України відповідно до якого залізниця має право перевіряти правильність відомостей зазначених у перевізних документах та той факт, що як вбачається з матеріалів справи в залізничній накладній № 43181292 від 27.12.2004 р. та квитанції про приймання вантажу № 43181292 від 27.12.2004 р. містяться відомості про додавання відповідачем до залізничної накладної № 43181292 пакету перевізних документів на вантаж, а саме: свідоцтва про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль і відсутність відмови залізниці у прийнятті вантажу до перевезення, можна зробити висновок, що свідоцтво про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтво про радіаційний контроль на металобрухт відвантажений 27.12.2004 р. було надано станції відправлення вантажу Кагамлицька Південної залізниці.
Також факт наявності доданого до залізничної накладної № 43181292 під час прийняття до перевезення вантажу свідоцтва про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль підтверджується наявними в матеріалах справи телеграмою № 15 від 03.12.2004 р. адресованої станцією Кагамлицька Південної залізниці станції Запоріжжя-Ліве та листом № 260 від 03.11.2005 р. станції Кагамлицька Південної залізниці.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає про відсутність свідоцтва про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль, хоча в акті загальної форми № 2337 від 02.12.2004 р. який знаходиться в матеріалах справи зазначено про відсутність лише свідоцтва про вибухонебезпечність вантажу, протилежного позивач не довів.
Таким чином, на підставі досліджених документів, що містяться в матеріалах справи суд приходить до висновку, що посвідчення про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтво про радіаційний контроль при прийманні вантажу до перевезення в вагоні № 66780172 було додано відповідачем до перевізних документів, що виключає відповідальність вантажовідправника.
Крім того, пунктом 33 Правил видачі вантажів встановлює, що одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише, якщо якість вантажу через псування або пошкодження змінилось настільки, що неможливо повне або часткове його використання. Відсутність посвідчення про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль не може бути свідченням псування або пошкодження якості вантажу. Вимог про відмову в прийнятті металобрухту вантажоодержувачем на тій підставі, що відсутні посвідчення про вибухонебезпечність вантажу та свідоцтва про радіаційний контроль також не містяться в ГОСТ 2787-75 та ДСТУ 4121-2002, предметом яких є метали чорні вторинні.
Відповідно до пунктів 1-2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З вищезазначеного вбачається, що вантажоодержувач ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» не мав законних підстав для відмови від прийняття вантажу, який надійшов на його адресу в вагоні № 66780172 і така вимога є безпідставною, а тому відповідно до ст. 119 Статуту залізниці України та п. 8 Правил зберігання вантажів відповідальність повинен нести вантажоодержувач.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3096,00 грн., в тому числі: 2566,80 грн. - плата за користування вагонами, 529,20 грн. - збір за зберігання вантажу.
Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте всупереч вимогам даної статті позивач не надав суду належних доказів вини відповідача, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Відповідач у відповідності до статей 32-36 ГПК України, статті 614 ЦК України довів відсутність своєї вини як підстави відповідальності.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 32-34, 36,43, 44-45, 69(3,4),79,82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.