ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2022 року м. Київ № 640/10474/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом доОСОБА_1 Департаменту патрульної поліції
провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді
За участі сторін:
Позивача - ОСОБА_1,
представника Позивача - Осіпова О.А.,
представника Відповідача - Волошина В.М.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - Відповідач, Департамент), в якому просить:
1. Визнати незаконними (протиправними) та скасувати накази Департаменту патрульної поліції від 25.05.2022 № 308 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення та від 06.06.2022 № 827 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції;
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді в Управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, яку він займав до звільнення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач наголосив, що його звільнення є незаконним, оскільки службове розслідування, результати якого покладені в основу звільнення, проведено Відповідачем з порушеннями, упереджено, без повного та всебічного встановлення дійсних обставин, чим порушено конституційне право Позивача на працю.
Представник Департаменту подав до суду письмовий відзив на позов, в якому наголосив, що звільнення Позивача є законним, оскільки, як встановлено в ході службового розслідування, проведеного в межах законодавчо визначеної процедури, він безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, що є достатньою підставою для звільнення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, враховуючи пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач з 2017 року працював у Департаменті та з 01.02.2021 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції у м. Києві.
У свою чергу, Указом Президента України «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України» від 23.02.2022 № 63/2022 (зі змінами), затвердженим Законом України від 23.02.2022 № 2101-IX, ведено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (який неодноразово продовжувався).
Актом про відсутність на роботі від 11.03.2022 зафіксовано відсутність Позивача на службі, який самоусунувся від виконання службових обов'язків з 25.02.2022 по 11.03.2022.
Відповідно до рапорту командира батальйону тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції (далі також - ТОР УПП ДПП) Станіслава Полухіна на ім'я начальника УПП ДПП Юрія Зозулі, станом на 11.03.2022 для виконання службових обов'язків до УПП ДПП не прибули та про поважні причин відсутності не повідомили наступні працівники, зокрема, інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування УПП ДПП ОСОБА_1 (Позивач).
Наказом Департаменту від 11.03.2022 № 1 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни, зокрема, Позивачем, призначене службове розслідування.
Відповідно до акту від 11.03.2022 фіксації відмови від надання пояснень по службовому розслідуванню, призначеному наказом УПП у м. Києві ДПП від 11.03.2022 № 1, зафіксовано відмову за адресою: АДРЕСА_1 , Позивача від надання пояснень по службовому розслідуванню. Також в акті відмічена неможливість направлення листа-запрошення для надання пояснень, оскільки заклади АТ «Укрпошта» в період проведення службового розслідування не працювали. На телефонний дзвінок за номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповів.
Наказом Департаменту від 11.03.2022 № 159 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень», за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 та 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (у зв'язку зі встановленням за результатами службового розслідування обставин невиходу на службу без поважних причин у період з 01.03.2022 по 11.03.2022).
Наказом Департаменту від 11.03.2022 № 602 о/с «По особовому складу», відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», Позивача звільнено зі служби в поліції з 11.03.2022 з посади інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
Разом з тим, заступником начальника управління - начальником відділу проведення службових розслідувань та контролю управління моніторингу та аналітичного забезпечення Асланом Сам-Далірі на ім'я начальника Департаменту ОСОБА_5 подано доповідну записку від 12.05.2022, відповідно до якої він просив скасувати, окрім іншого, наказ Департаменту від 11.03.2022 № 159 в частині застосування дисциплінарного стягнення до Позивача, у зв'язку з набранням чинності з 01.05.2022 змін до Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», оскільки попередні редакції зазначених нормативно-правових актів містили прогалини у врегулюванні питання щодо процедури отримання пояснень у працівників, до яких застосовані дисциплінарні стягнення, під час дії режиму воєнного стану (неможливість опитати особу та запросити для надання пояснень у зв'язку з евакуацією, збоїв у роботі телекомунікаційних систем, зупинення роботи поштових сервісів тощо).
Наказом Департаменту від 12.5.2022 № 281 «Про скасування наказів ДПП про застосування дисциплінарних стягнень», на підставі вищезгаданої доповідної записки від 12.05.2022, було скасовано, окрім іншого, наказ Департаменту від 11.03.2022 № 159 в частині застосування дисциплінарного стягнення до Позивача.
На підставі наказу Департаменту від 12.5.2022 № 281, наказом Департаменту від 13.05.2022 № 785 о/с «По особовому складу» Позивача призначено на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування з 11.03.2022 та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.03.2022 по 12.05.2022.
Натомість, наказом Департаменту від 14.05.2022 № 583 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків», з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни, зокрема, Позивачем, призначене службове розслідування у формі письмового провадження.
Членом дисциплінарної комісії було оформлено Позивач запрошення № 2148/41/11/2-2022 від 14.05.2022 для надання пояснень на 18.05.2022 на 10:00, яке було направлено Позивачу за допомогою месенджерів телефону 14.05.2022.
Разом з тим, ні наказ від 14.05.2022 № 583, ні запрошення № 2148/41/11/2-2022 від 14.05.2022, не містять посилань та конкретизації у чому виразилось, та яке саме порушення службової дисципліни вчинено Позивачем.
В межах службового розслідування Позивач надав письмові пояснення від 18.05.2022 по суті службового розслідування, в яких зазначив, що 24.02.2022 перебував у відпустці та знаходився у місті Києві, дізнався про введення воєнного стану, у зв'язку з чим прибув на службу. Отримав табельну зброю і приступив до виконання службових обов'язків. При цьому, від командира батальйону ТОР надійшла вказівка про те, що кому необхідно евакуювати сім'ї та близьких родичів, то вони можуть самостійно здійснити їх евакуацію, чим Позивач і скористався, здійснивши евакуацію своєї дівчини та свого малолітнього брата до пункту пропуску Рава-Руська для перетину ними кордону. Після чого одразу повернувся до м. Києва 01.03.2022, проте відчув недомагання (температуру, кашель, відсутність смаку), у зв'язку з чим звернувся до лікаря і хворів до 10.03.2022, а 11.03.2022 хотів використати довідку про надання пільг донорам № 0016235, щоб повністю одужати. Проте 11.03.2022 вже був наказ про звільнення, про службове розслідування він повідомлений не був, про відкликання з відпустки повідомлений також не був (з наказом не ознайомлений).
Відповідно до даних порталу електронних лікарняних, Позивачу були відкриті електронні лікарняні № 4025529-2007695151-1 з 01.03.2022 по 05.03.2022 та № 4025529-2007697670-1 з 06.03.2022 по 10.03.2022.
Згідно з характеристикою, наданою заступником командира батальйону ТОР УПП у м. Києві ДПП Богданом Коропом, Позивач характеризується, як такий, що зарекомендував себе з негативної сторони, теоретично і практично підготовлений погано. Не вивчав адміністративне законодавство України та нормативно-правові акти, які регламентують діяльність Національної поліції України та патрульної поліції. З покладеними на нього обов'язками не справлявся. Неодноразово були сварки між ним та командиром. За характером імпульсивний та нерозсудливий.
За результатами службового розслідування 24.05.2022 було затверджено висновок, яким встановлено, що Позивач відповідно до акту про відсутність на роботі та письмових пояснень не інформував свого безпосереднього керівника про відкриття листка непрацездатності. Тож встановлено, що Позивач покинув місце несення служби 25.02.2022 та до 11.03.2022 до УПП у м. Києві ДПП для несення служби не повертався, керівнику про свою відсутність не доповідав, чим підтверджено, що Позивач був відсутній на службі без поважних причин з 25.02.2022 по 28.02.2022, після чого отримав листок непрацездатності. В умовах воєнного стану така поведінка вважається недопустимою, в тому числі щодо незаконної відсутності на службі в період з 25.02.2022 по 28.02.2022.
Виходячи з наведених, встановлених під час службового розслідування обставин, дисциплінарна комісія дійшла висновку про необхідність застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179.
Пунктом 9 наказу Департаменту від 25.05.2022 № 308 «Про застосування до працівників УПП у м. Києві ДПП дисциплінарних стягнень», за вчинення дисциплінарного проступку (відсутності на служби без поважних причин з 25.02.2022 по 28.02.2022), що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 5, 8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
На підставі зазначеного наказу від 25.05.2022 № 308, наказом Департаменту від 06.06.2022 № 827 о/с «По особовому складу», відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», Позивача звільнено зі служби в поліції з 06.06.2022 з посади інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Разом з тим, обґрунтовуючи свою правову позицію позов у позові зазначив, що станом на 24.02.2022 він офіційно перебував у відпустці до 02.03.2022, проте був викликаний на роботу по месенджеру «Телеграм» і прибув за місцем служби 24.02.2022. Разом з тим 25.02.2022 приблизно о 08:00 командир взводу № 2 роти № 1 БТОР УПП ДПП ОСОБА_3 усно довів до особового складу взводу наказ (дозвіл) командира БТОР УПП ДПП про можливість вивезення з м. Києва у безпечні регіони України своїх рідних та членів сім'ї , які самостійно не можуть виїхати. Вказаним дозволом Позивач скористався і 25.02.2022 здав службову зброю та попередивши командира взводу № 2 роти № 1 БТОР УПП ДПП ОСОБА_3 про виїзд 26.02.2022 у Львівську область для евакуації родичів. 26.02.2022 Позивач на своєму авто виїхав у Львівську область і 01.03.2022 повернувся до міста Києва. Повернувшись до міста Києва 01.03.2022 Позивач захворів, про що повідомив свого безпосереднього керівника ОСОБА_4 по месенджеру «Телеграм» за номером НОМЕР_2 , зазначивши, що лікарняний надасть пізніше, оскільки закриті елеронні реєстри лікарняних. Однак прибувши на службу 11.03.2022 Позивач дізнався, що звільнений, у зв'язку з відсутністю на роботі без поважних причин з 01.03.2022 по 10.03.2022. Можливість надати пояснення та ознайомлення з матеріалами службового розслідування Позивачу не надали.
Також Позивач зазначив, що Відповідач нібито надсилав йому виклики про надання пояснень на номер НОМЕР_1 , проте цим номером Позивач не користується вже понад 4-ри роки, єдиним актуальним номером є НОМЕР_3 , про що знали і працівники і керівництво. Окрім того, саме на номером НОМЕР_3 Позивач отримав запрошення прибути для надання пояснень щодо службового розслідування, яке проводилось у травні 2022 року.
Вважаючи накази Відповідача від 25.05.2022 № 308 та від 06.06.2022 № 827 о/с протиправним, а своє звільнення незаконним, Позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування та застосування наслідків такого скасування (поновлення на посаді, стягнення суми заробітку за вимушений прогул).
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам і поясненням сторін (їх представників) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведені норми основного закону означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
При цьому, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
У свою чергу, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) (заява № 37801/97, пункт 36), вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Окрім того, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Враховуючи наведені норми та обставини справи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі також - Закон), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою, другою, четвертою статті 18 Закону, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до статті 19 Закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За приписами пункту 6 частини першої, частин другої, третьої статті 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Так, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої, другої статті 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно з частиною третьою статті 1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України та знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки.
Аналіз наведених положень діючого законодавства є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої, пунктів 1, 2, 7, 10 частини шостої статті 1 Статуту, обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом.
Під час виконання службових обов'язків поліцейський має право, окрім іншого: на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов'язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань.
Згідно зі статтею 2 Статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.
Під час виконання службових обов'язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.
Керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний, зокрема, створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов'язків поліцейського (пункт 1 частини першої статті 3 Статуту).
Відповідно до частини першої, третьої статті 4 Статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Виходячи з наведених норм, у взаємозв'язку з обставинами справи, суд вважає за доцільне зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази віддання Позивачу його безпосереднім керівництвом наказів щодо порядку виконання ним службових обов'язків в умовах воєнного стану.
Окрім того, відповідно до доводів Позивача, які не спростовані Відповідачем належними та допустимими доказами, станом на 24.02.2022 він перебував у щорічній відпустці та офіційних документів щодо відкликання з відпустки не отримував і не ознайомлювався з такими, у тому числі на момент звільнення зі служби.
Також, відповідно до доводів Позивача, які не спростовані Відповідачем належними і допустимими доказами, від командира батальйону ТОР надійшла вказівка про можливість самостійного здійснення евакуації сім'ї та близьких родичів, чим і скористався Позивач евакуюючи близьких з 25.02.2022 по 01.03.2022.
Разом з тим, статтею 11 Статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша).
Відповідно до статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За правилами статті 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина перша статті 15 Статуту).
Відповідно до частин одинадцятої-п'ятнадцятої статті 15 Статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.
Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (частина перша статті 16 Статуту).
Згідно зі статтею 18 Статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Водночас, наведені вище вимоги Статуту Відповідачем виконані не були під час проведення службового розслідування 11.03.2022, призначеного наказом Департаменту від 11.03.2022 № 1, чим порушені права Позивача на захист.
При цьому, незважаючи на наведене, за результатами зазначеного службового розслідування, проведеного з порушенням вимог Статуту, до Позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнено зі служби наказом Департаменту від 11.03.2022 № 159.
Разом з тим, наказом Департаменту від 12.5.2022 № 281 було скасовано наказ Департаменту від 11.03.2022 № 159 в частині застосування дисциплінарного стягнення до Позивача, підставою для чого стала доповідна записка заступника начальника управління - начальника відділу проведення службових розслідувань та контролю управління моніторингу та аналітичного забезпечення Аслана Сам-Далірі на ім'я начальника Департаменту ОСОБА_5 від 12.05.2022 про те, що з 01.05.2022 набули чинності зміни до Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», які врегулювали прогалини зазначених нормативно-правових актів щодо процедури отримання пояснень під час правового режиму воєнного у працівників, до яких застосовані дисциплінарні стягнення.
Водночас суд наголошує, що статтею 18 Статуту у редакції, яка діяла на момент проведення відносно Позивача службового розслідування 11.03.2022 та прийняття рішень про застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення у той же день 11.03.2022, визначала право поліцейського на захист, неможливість дотримання якого у зазначеній редакції Відповідачем не наведено та не підтверджено.
Більше того, суд звертає увагу на те, що у зв'язку зі скасуванням наказу Департаменту від 11.03.2022 № 159, наказом Департаменту від 13.05.2022 № 785 о/с «По особовому складу» Позивача було не поновлено на посаді, як незаконно звільненого працівника, як передбачено положенням діючого загального трудового законодавства, а було призначено на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування з 11.03.2022, тож повторно проводити відносно Позивача службове розслідування щодо обставин, які мали місце до звільнення, суд вважає таким, що суперечить принципу законності та верховенства права.
При цьому, здійснюючи відносно Позивача друге службове розслідування, призначене наказом Департаменту від 14.05.2022 № 583, Відповідачем використовувались матеріали службового розслідування, які були зібрані під час службового розслідування 11.03.2022, а саме акт про відсутність на роботі від 11.03.2022, яким зафіксовано відсутність Позивача на службі, який самоусунувся від виконання службових обов'язків з 25.02.2022 по 11.03.2022 та його письмові пояснення від 18.05.2022. Збирання та врахування будь-яких інших документів, які могли б містити дані щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, Відповідачем не здійснювалось.
Разом з тим, відповідно до статті 19 Статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
Статтею 19 Статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За приписами частини першої, третьої, п'ятої статті 26 Статуту, яка набрала законної сили 01.05.2022, визначає особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Разом з тим, вивчивши та проаналізувавши зміст висновку, затвердженого 24.05.2022 начальником Департаменту ОСОБА_5, у взаємозв'язку з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що дисциплінарна комісія, по-перше, не враховувала відсутність обтяжуючих відповідальність обставин щодо Позивача; по-друге, не з'ясовувала для врахування під час визначення виду стягнення наявність/відсутність пом'якшуючих відповідальність обставин; по-третє, проігнорувала обставини того, що відсутність Позивача на службі зафіксовано єдиним актом про відсутність на роботі від 11.03.2022 з 25.02.2022 по 11.03.2022, у той час, як факт відсутності працівника на роботі має бути належним чином зафіксований, а саме: доповідною запискою безпосереднього керівника та/або актом про відсутність працівника на роботі, підписаним комісією, що складається не менше ніж із 3 осіб, оформлені безпосередньо в день нез'явлення працівника на роботі; по-четверте, не з'ясовувала відповідні обставини у безпосереднього керівника Позивача, враховуючи наданим ним письмові пояснення та в інших осіб, наприклад колег, яким могли бути відомі обставини щодо організації роботи у Департаменті у період з 24.02.2022; по-п'яте, враховуючи надані Позивачем пояснення, не з'ясовувала обставини перебування Позивача у відпусті станом на 24.02.2022 та до 02.03.2022, та/або офіційного відкликання з відпустки 24.02.2022. При цьому, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини об'єктивної неможливості складання Відповідачем актів день нез'явлення працівника на роботі та з'ясування зазначених обставин щодо перебування Позивача у відпустці. По четверте, не з'ясовувалось питання поважності/неповажності причин відсутності Позивача на службі за для встановлення дійсних обставин, у тому числі враховуючи надані ним пояснення щодо дозволу керівництва здійснити евакуацію рідних.
Натомість, за своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Отже суд вважає, що внаслідок проведеного службового розслідування Відповідачем не встановлено дійсних обставин поважності/неповажності причин відсутності Позивача на службі, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, що фактично було метою відповідного службового розслідування, тобто не доведено вчинення Позивачем дисциплінарного проступку у розмінні статті 12 Статуту.
Натомість результати такого службового розслідування стали підставою для прийняття відносно Позивача спірних наказів, що у взаємозв'язку з наведеним є недопустимим.
При цьому, за приписами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та численної судової практики, прогулом без поважної причини вважається, зокрема, самовільне використання працівником без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору, а також невиконання працівником обов'язку письмового попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням і залишення роботи до закінчення двотижневого строку з моменту подання відповідної заяви.
Водночас, вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в законодавстві України не існує. І у кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
Відповідно до судової практики, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я (постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 821/246/17, від 11.03.2020 у справі № 459/2618/17).
Відсутність працівника за станом здоров'я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами (ухвала Верховного Суду України від 31.10.2002 у справі № 6-10006кс02).
Поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу (лист Мінпраці від 20.11.2006 № 270/06/187-06).
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що формування Відповідачем висновку про відсутність Позивача на службі без поважних причин з 25.02.2022 по 28.02.2022, лише на підставі єдиного акту про відсутність на роботі від 11.03.2022 є протиправним, оскільки Відповідачем мали складатися відповідні акти безпосередньо за кожен день нез'явлення Позивача на роботі (у такий день). При цьому суд також вважає, що висновок Відповідача про відсутність Позивача на службі «без поважних причин» взагалі передчасний, оскільки жодних доказів щодо вчинення дій, як на момент складання акту про відсутність на роботі від 11.03.2022, так і кожного дня з 25.02.2022 по 28.02.2022, спрямованих на з'ясування причин відсутності Позивача на робочому місці, Відповідачем не надано.
У свою чергу, статтею 29 Статуту, яка набрала законної сили з 01.05.2022 врегулювано особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.
Зокрема, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
Разом з тим, як встановлено судом за результатами розгляду справи по суті, Відповідачем фактично не встановлено дійсних обставин відсутності Позивача на службі без поважних причин з 25.02.2022 по 28.02.2022, тобто не встановлено обставин вчинення ним дисциплінарного проступку у розумінні Статуту, що також унеможливило застосування особливостей дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, чим додатково порушено права Позивача, що є недопустимим в силу положень Конституції України та Статуту.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності звільнення Позивача зі служби в поліції на підставі обставин, встановлених в ході службового розслідування. Натомість суд встановив, що спірні накази Відповідача не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Поряд з цим, відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Таким чином, Позивач має право на поновлення на посаді та отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.06.2022 по день ухвалення судового рішення.
При цьому, середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Разом з тим, відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Відповідно до довідки про доходи, виданої Департаментом від 30.09.2022 № 1543, середньоденна заробітна плата Позивача становить 638,39 грн.; середньомісячна заробітна плата - 18832,49 грн. Кількість днів вимушеного прогулу з 07.06.2022 по день ухвалення судового рішення (16.11.2022) становить 163 днів. Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку Позивача, за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2022 по 16.11.2022, який склав 104057 (сто чотири тисячі п'ятдесят сім) гривень 57 копійок та підлягає стягненню з Відповідача.
При цьому, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 9 наказу Департаменту патрульної поліції від 25.05.2022 № 308 щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 06.06.2022 № 827 о/с в частині звільнення інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
4. Поновити на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 07.06.2022.
5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.06.2022 по 16.11.2022 (день постановлення судового рішення) в сумі 104057,57 грн. (сто чотири тисячі п'ятдесят сім грн. 57 коп.)
6. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону тактико-оперативного реагування Департаменту патрульної поліції лейтенанта з 07.06.2022 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18832,49 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять дві грн. 49 коп.).
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Департамент патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3-Г).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 12.12.2022.
Суддя П.О. Григорович