12 грудня 2022 року Чернігів Справа № 620/11790/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить:
визнати противоправними дії Управління Держпраці у Чернігівській області при проведенні 18.03.2021 позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, на підставі розпорядчого документу на виконання якого проводився захід державного нагляду (контролю) від 16.03.2021 №437-Н;
зобов'язати Управління Держпраці у Чернігівській області провести позаплановий захід держаного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області згідно заяви ОСОБА_1 за вх. №25-К130/24/16-07 від 23.02.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що запис до її трудової книжки про те, що «Повноваження припинено (кого не вказано) пп.4 п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 №562-IX» від 27.11.2020, можна було б вважати законним лише після початку процедури реорганізації Пакульської сільської ради та приєднання до Михайло-Коцюбинської селищної ради, але Закон № 1009-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким врегульовані питання до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України щодо повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізації сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України набув чинності лише 06.12.2020, тобто після внесення запису до її трудової книжки. Абсурдність та незаконність мотивів невжиття заходів Управлінням Держпраці у Чернігівської області відносно посадових осіб Михайло-Коцюбинської селищної ради та відновлення її трудових прав, полягає в тому, що позивачка не внесла запис до своєї трудової книжки, коли цей запис був внесений головою Михайло-Коцюбинської селищної ради. При цьому, маючи значні невідповідності, порушення та протиріччя з невідомих причин при встановленні порушень трудового законодавства відповідач надав Михайло-Коцюбинській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області найвищу схвальну оцінку за професійність та доброчесність.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що контроль за додержанням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про проходження служби в органах місцевого самоврядування» не належать до повноважень Управління Держпраці у Чернігівській області. Тому, питання щодо порядку припинення повноважень ОСОБА_1 як голови Пакульської сільської ради в ході здійснення позапланового заходу державного контролю Михайло-Коцюбинської селищної ради інспектором праці не розглядалось. Також звертає увагу, що позивачкою невірно обрано спосіб захисту своїх порушених трудових прав.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як було встановлено судом, 12.11.2010 ОСОБА_1 обрано головою Пакульської сільської ради.
27.11.2020 головою Михайло-Коцюбинської селищної ради внесено запис до трудової книжки позивачки: «Повноваження припинено пп. 4 п. 2 розділу ІІ «прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 № 562-ІХ» (а.с.47).
На підставі звернення ОСОБА_1 . Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 16.03.2021 № 437-Н про проведення позапланового контрольного заходу у Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Михайло-Коцюбинська селищна рада) щодо додержання законодавства про працю в частині процедури звільнення, проведення повного розрахунку при звільненні (а.с.73,135-136).
На підставі наказу видано направлення на проведення контрольного заходу від 16.03.2021 № 202 щодо проведення в період з 18.03.2021 по 19.03.2021 позапланового контрольного заходу у Михайло-Коцюбинській селищній раді головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Залуговським О.А. (а.с.72).
В ході контрольного заходу встановлено, що повноваження Ковальчук Л.В. як голови Пакульської сільської ради припиненні 27.11.2020 в день набуття повноважень Михайло-Коцюбинською селищною радою VIII скликання відповідно до п.п. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 № 562-ІХ (далі - Закон № 562-ІХ).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Пакульська сільська рада станом на 27.11.2020 перебувала в статусі самостійної юридичної особи та мала забезпечувати, в тому числі і ведення кадрового діловодства, документообіг, бухгалтерський облік та інше.
За результатом проведення позапланового контрольного заходу Михайло-Коцюбинської селищної ради порушень законодавства про працю не встановлено, про що складено акт від 18.03.2021 № 25-24-016/221 (а.с.76-78).
Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного акту та зобов'язання провести позаплановий захід з дотриманням вимог чинного законодавства, позивачка звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення «Про Державну службу з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр- міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) здійснюється з додержанням принципу об'єктивності та неупередженості його здійснення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом.
В той же час, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом (частина 2 статті 8 Закону № 877-V).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністру України від 21.08.2010 №823 «Деякі питання здійснення державною нагляд) та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок №823).
Відповідно до пункту 1 Порядку №823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.
Пунктом 3 Порядку №823 визначено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, з таких підстав: рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
При цьому, підпунктом 1 пункту 5 Порядку №823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
За правилами частини 6 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що акт перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення.
Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.
Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Щодо правомірності зобов'язання Управління Держпраці у Чернігівській області здійснити з дотриманням вимог чинного законодавства позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Михайло-Коцюбинською селищною радою, то суд зазначає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі звернення ОСОБА_1 від 23.02.2021 Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 16.03.2021 № 437-Н про проведення позапланового контрольного заходу у Михайло-Коцюбинської селищної ради щодо додержання законодавства про працю в частині процедури звільнення, проведення повного розрахунку при звільненні (а.с.73,135-136).
За результатом проведення позапланового контрольного заходу Михайло-Коцюбинської селищної ради порушень законодавства про працю не встановлено, про що складено акт від 18.03.2021 № 25-24-016/221 (а.с.76-78).
Про результати проведеного заходу ОСОБА_1 повідомлена листом від 24.03.2021 №216/25-К130/24/16-02 (а.с.20).
Тобто, суд приходить до висновку про те, що на підставі звернення ОСОБА_1 про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Михайло-Коцюбинської селищної ради з питань додержання законодавства про працю від 23.02.2021 проведено позаплановий контрольний захід та складено акт від 18.03.2021 № 25-24-016/221, в якому Михайло-Коцюбинською селищною радою порушення законодавства про працю не встановлено.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позивних вимог про зобов'язання Управління Держпраці у Чернігівській області здійснити з дотриманням вимог чинного законодавства позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань додержання законодавства про працю Михайло-Коцюбинською селищною радою, оскільки такий захід вже здійснено, за наслідками якого складено акт від 18.03.2021 № 25-24-016/221.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа "Проніна проти України", рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Отже, суд вказує, що інші аргументи та підстави, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи, та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 255, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).
Повне рішення суду складено 12 грудня 2022 року.
Суддя О.Є. Ткаченко